Макрорельєф

МАКРОРЕЛЬЄ́Ф (від макро... і рельєф) — великі форми земної поверх­ні (височини, низовини, гори, хребти гірські, між­гірні западини, плато, великі вулканічні конуси тощо), складові частини мегаформ (найбільших елементів рельєфу Землі). Макроформи утворилися пере­важно унаслідок неотектоніч. ендоген­них процесів за участі екзоген­них процесів, з колива­н­ням висот від кількох сотень до тисяч метрів. Їм вла­стива вертикал. ландшафтно-пояс. диференціація природи, зумовлена змінами кліматич. умов (спів­від­ноше­н­ня тепла і вологи) з під­ня­т­тям угору на різну висоту над р. м. М. є абіо­тич. компонентом ландшафту, регулятором інтенсивності роз­вит­ку екзоген. процесів, впливає на кліматичні та гідрол. процеси, роз­поділ і властивості рослин. та тварин. світу, умови його госп. освоє­н­ня та викори­ста­н­ня природ. ресурсів, на якість жит­тєвого середовища людини. В Україні у межах Східно-Європейської рівнини (мегаформи, яка за­ймає більшу частину Сх. Європи) виділяють Придні­провську низовину, Поліську низовину, Причорноморську низовину, Придні­провську височину, При­азовську височину, Донецьку височину, Волинську височину, Подільську височину; у Карпатах (ця гірська мегаформа знаходиться й на тер. Словач­чини, Польщі, Угорщини та Румунії) – Бескиди, Ґорґани, Вододільний хребет, Полонинський хребет; у Кримських горах – майже паралел. Головне пасмо, Зовнішнє пасмо та Внутрішнє пасмо. Див. також мезорельєф і мікрорельєф.

Завантажити статтю