Павлоградський район

ПАВЛОГРА́ДСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у східній частині Дніпропетровської області. Межує з Берестинським і Лозівським р-нами Харківської обл. та Самарівським і Синельниківським р-нами Дніпропетровської обл. Утворений у березні 1923 з центром у м. Павлоград (1939–2020 — обласного значення) з Вербівської, Павлоградської, Ново-Троїцької та Межиріцької волостей. 1923–25 — у складі Катеринославської губ.; 1923–26 — Павлоградської, 1926–30 — Дніпропетровської округ; від 1932 — Дніпропетровської обл. Станом на 1925 у складі р-ну були 10 сільських рад (475,6 квадратних верст, 36 590 осіб). Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. Від 11 жовтня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. Станом на 1946 до П. р. належали Павлоградсько-Хутірська селищна, Благодатнівська, Богданівська, Богуславська, Булахівська, Вербківська, В’язівківська, Зайцівська, Карабинівська, Кохівська, Кочеріжківська, Мавринська, Межеріцька, Новодачинська, Новоруська, Оженківська, Олексіївська, Павлоградсько-Хутірська Друга, Тернівська, Троїцька та Шевченківська сільські ради. Внаслідок адміністративних реформ межі П. р. неодноразово змінювалися, зокрема й 1959, 1962, 1965, 1991 та 2020.

За переписом населення 2001, проживали 32 672 особи (складає 94,2 % до 1989): українців — 78,6 %, росіян — 19,8 %, білорусів — 0,3 %; станом на 1 січня 2020 — 26 723 особи. 2016 с. Котовець перейменували на Дачне, с. Тельмана — на Шахтарське. У 2-й половині 2010-х рр. до П. р. (1450 км²) належали Богданівська (із селами Мерцалівка, Самарське, Шахтарське), Богуславська, Булахівська (із с. Червона Долина), Вербківська (із селами Морозівське, Нові Вербки), В’язівоцька (із с. Веселе), Карабинівська (із с. Новоолександрівське, с-щем Мінеральні Води), Кочережківська (із селами Жолобок, Підлісне), Межиріцька (із селами Дачне, Домаха, Ожинівка, Червона Нива, с-щем Новоселівське), Новодачинська (із с. Кохівка), Новоруська (із селами Зелене, с. Мар’ївка), Попереченська (із селами Новомиколаївське, Степ, Свідівок), Привовчанська (із с. Малоолександрівка) та Троїцька (із селами Вербове, Левадки) сільські ради. У серпні 2015 утворено Богданівську (з Богданівської, Новодачинської та Новоруської рад; у грудні 2019 приєднано Богуславську раду) та Вербківську (з Вербківської, В’язівоцької, Кочережківської, Попереченської рад; 2020 приєднано Олександрівську сільську раду Юр’ївського району, що в тому ж році був ліквідований), у березні 2017 — Троїцьку (з Троїцької та Привовчанської рад; 2020 приєднано Писарівську сільську раду Синельниківського р-ну), у квітні 2017 — Межиріцьку (з Межиріцької, Булахівської та Карабинівської рад) сільські громади. У липні 2020 до П. р. зараховано Павлоградську та Тернівську (з м. Тернівка та с. Зелена Долина) міські громади (утворені у червні 2020 з Павлоградської та Тернівської міських рад обласного значення), а також Юр’ївську селищну громаду (47 населених пунктів; сформована 2017–20 з Юр’ївської селищної, Варварівської, Вербуватівської, Жемчужненської, Новов’язівської, Новоіванівської, Олексіївської, Преображенської, Чаплинської та Чернявщинської сільських рад Юр’ївського р-ну). Станом на 1 січня 2022 у П. р. (2430 км2) мешкали 166 797 осіб, з них у Богданівській громаді (489,6 км²) — 9553, Вербківській (592,7 км²) — 7944, Межиріцькій (272,1 км²) — 6676, Павлоградській (59,3 км²) — 101 430, Тернівській (14,4 км²) — 26 976, Троїцькій (241,8 км²) — 3385, Юр’ївській (753,2 км2) — 10 833 особи. 2024 перейменували с. Новомосковське на Нове, с. Первомайське — на Святотроїцьке, с-ще Юр’ївка — на Юріївка.

Лежить у межах вугільного району Західний Донбас, на північно-східному схилі Українського щита, вздовж південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Поверхня — низовинна пологохвиляста лесова рівнина, розчленована балками та ярами. Окрім кам’яного вугілля, розвідано поклади газу-метану, германію, рутилу, ільменіту, циркону, каоліну, пісковиків, суглинків, будівельних пісків; є джерела мінеральної води типу «Миргородська» та «Мінська». Річки басейну Дніпра: Самара з притоками Вовча (з Малою Терсою, Березнегуватою, Березнюваткою), В’язовок, Мала Тернівка (з Литовщиною), Тернівка (ін. назва — Велика Тернівка), Бобрівка (з Балкою Лозоватою), Кочерга, Гвіздка, Свідівок; Оріль. Проходить траса Дніпро-Донбас каналу. Ґрунти переважно чорноземні звичайні середньогумусні. Діє Павлоградське лісове господарство з Павлоградським, Петропавлівським і Юріївським лісництвами. Основні лісові породи: сосна, дуб, акація, липа, терен, клен. Території та об’єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавного значення — заказники Булахівський лиман (100 га, створено 1977), Волошанська дача (648 га, 1974; обидва — орнітологічні), Мар’їн гай (2803 га, 2005), Межиріччя (2756,16 га, 2016; обидва — ландшафтні); місцевого — заказники Балка Водяна (5 га, 1979, ботанічний, Юpіївськa громада), Балка Городище (1053,6 га, 2008), Троїцько-Вишневецький (681,8 га, 2011; обидва — Тpoїцькa громада), Балка Свідовок (793 га, 2013), Тернівський (2156,4 га, 2008; обидва — Бoгдaнівськa громада), В’язівоцький (374,6 га), Малотернівський (975 га; обидва — 2011, Вepбківськa громада), Варламівський (801,3 га), Голубівський (120 га), Урочище Приорільське (945,5 га), Івано-Межиріцький (66,9 га; усі — 2012, Юpіївськa громада), Урочище Могила Баба (625,7 га, 2009, Мeжиpіцькa громада; усі — ландшафтні), пам’ятки природи Балка Садова (20 га, 1985, Тpoїцькa громада), Високопродуктивні насадження сосни звичайної (5 га), Ділянка насаджень сосни звичайної (43 га; обидві — 1977), Віковий дуб (0,3 га, 1974), Вікові дуби (15 га), В’язівські вікові дуби (5 га), Сторічні дубові насадження Василівської лісової дачі (3,4 га; усі — 1972; усі — ботанічні), Чиста криниця (1,5 га, 1974, гідрологічна; усі — Вepбківськa громада).

Найбільші обсяги реалізації продукції має вугледобувна галузь промисловості. Розвинені машинобудівна, хімічна, харчова, деревообробна, з виробництва будівельних матеріалів та ін. галузі. 2022 на території району працювали 22 промислових підприємства, зокрема в м. Павлоград — 19, м. Тернівка — 1, сільських громадах — 2. Однією з основних галузей економіки в районі є сільське господарство (рослинництво, тваринництво та птахівництво): 27 товариств, 200 фермерських господарств, 16 приватних підприємств. Площа сільськогосподарських угідь 158,5 тис. га. Основні культури: озима та яра пшениця, озимий і ярий ячмінь, озиме жито, овес, горох, просо, гречка, кукурудза, сорго, соняшник, озимий ріпак, соя. Виробляють м’ясо свиней, великої рогатої худоби та птиці, молоко, яйця.

У П. р. — 3 заклади професійно-технічної освіти, 5 навчально-виховних комплексів, 42 загальноосвітні школи, 50 дошкільних навчальних закладів, 11 позашкільних закладів; 31 Будинок культури, 23 бібліотеки, 6 музеїв (зокрема Павлоградський історико-краєзнавчий музей), 4 мистецькі школи; 3 дитячо-юнацькі спортивні школи, 15 дитячо-підліткових клубів; 6 лікарень, 6 центрів первинної медико-санітарної допомоги, 27 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 25 фельдшерсько-акушерських пунктів. Новини р-ну висвітлює г. «Рідний край». Родзинкою Павлоградщини є фольклорні ансамблі «Першоцвіт» із с. Кочережки (створений 1984, від 1994 — народний) та «Богуславочка» із с. Богуслав (створений 1985, від 2004 — народний). Обстежено кілька десятків могильників і курганів 3–1 тис. до н. е. У с. Межиріч донині збереглася археологічна земляна споруда Мавринський майдан, що, на думку декого з дослідників, 6–8 тис. р. тому була святилищем-обсерваторією. Пам’ятки архітектури місцевого значення: Преображенська церква у с. Новов’язівське (1814), Свято-Миколаївська церква (1913), будинки земського училища та лікарні у с. В’язівок, паровий млин у с-щі Юріївка (значно зруйнований під час 2-ї світової війни, 1956 відновлений; усі зведені на початку 20 ст.).

Серед видатних уродженців — фахівець у галузі електроніки А. Вишневський (с. Вербки), лікар-терапевт М. Дудченко (с. Чернявщина), мовознавець, перекладознавець Ю. Жлуктенко (с. Олександрівка), літературознавці В. Нарівська (с. Межиріччя), П. Приходько (с. Вербки), педагог, філософ М. Підтиченко (с. Чорноглазівка), педагог М. Садовий (с. Водяне); поет, прозаїк І. Данилюк (с. Троїцьке), письменник, громадський діяч, кобзар М. Сарма-Соколовський (с. Хороше), прозаїк-гуморист Г. Шиян (с. Богуслав); майстриня вишивки А. Вільхова (с. Булахівка), майстер художнього зброярства, ковальства, різьблення на дереві Г. Купченко (с. Вербуватівка); співаки В. Стратьєв (заслужений артист УРСР; смт Павлоградські Хутори, нині у межах Павлограда) і В. Шуляк (заслужений артист України; с. Межиріч); спортсменка А. Рабченюк (біг, Тернівка); учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу К. Дитюк, І. Косяк (обидва — с. Булахівка), І. Журба (с. Новоолександрівка), Д. Запорожченко (Юр’ївка), С. Калиниченко (с. Призове), В. Мусін (с. Білозерське), І. Яцуненко (с. Оженківка), повний кавалер ордена Слави А. Євтушенко (с. В’язівок), учасник російсько-української війни, Герой України Ю. Шевченко (с. Богуслав).