Павлоградський район

ПАВЛОГРА́ДСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у східній частині Дні­пропетровської області. Межує з Берестинським і Лозівським р-нами Харківської обл. та Самарівським і Синельниківським р-нами Дні­пропетровської обл. Утворений у березні 1923 з центром у м. Павлоград (1939—2020 — обласного значе­н­ня) з Вербівської, Павло­градської, Ново-Троїцької та Межиріцької волостей. 1923—25 — у складі Катеринославської губ.; 1923—26 — Павло­градської, 1926—30 — Дні­пропетровської округ; від 1932 — Дні­пропетровської обл. Станом на 1925 у складі р-ну були 10 сільських рад (475,6 квадратних верст, 36 590 осіб). Жителі потерпали від голодомору 1932—33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 11 жовтня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. Станом на 1946 до П. р. належали Павло­градсько-Хутірська селищна, Благодатнівська, Бог­данівська, Богуславська, Булахівська, Вербківська, Вʼязівківська, Зайцівська, Карабинівська, Кохівська, Кочеріжківська, Мавринська, Межеріцька, Новодачинська, Новоруська, Оженківська, Олексіївська, Павло­градсько-Хутірська Друга, Тернівська, Троїцька та Шевченківська сільські ради. Внаслідок адміністративних реформ межі П. р. неодноразово змінювалися, зокрема й 1959, 1962, 1965, 1991 та 2020.

За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 32 672 особи (складає 94,2 % до 1989): українців — 78,6 %, росіян — 19,8 %, білорусів — 0,3 %; станом на 1 січня 2020 — 26 723 особи. 2016 с. Котовець пере­йменували на Дачне, с. Тельмана — на Шахтарське. У 2-й половині 2010-х рр. до П. р. (1450 км²) належали Бог­данівська (із селами Мерцалівка, Самарське, Шахтарське), Богуславська, Булахівська (із с. Червона Долина), Вербківська (із селами Морозівське, Нові Вербки), Вʼязівоцька (із с. Веселе), Карабинівська (із с. Новоолександрівське, с-щем Мінеральні Води), Кочережківська (із селами Жолобок, Під­лісне), Межиріцька (із селами Дачне, Домаха, Ожинівка, Червона Нива, с-щем Новоселівське), Новодачинська (із с. Кохівка), Новоруська (із селами Зелене, с. Марʼївка), Попереченська (із селами Новомиколаївське, Степ, Свідівок), Привовчанська (із с. Малоолександрівка) та Троїцька (із селами Вербове, Левадки) сільські ради. У серпні 2015 утворено Бог­данівську (з Бог­данівської, Новодачинської та Новоруської рад; у грудні 2019 при­єд­нано Богуславську раду) та Вербківську (з Вербківської, Вʼязівоцької, Кочережківської, Попереченської рад; 2020 при­єд­нано Олександрівську сільську раду Юрʼївського ра­йону, що в тому ж році був ліквідований), у березні 2017 — Троїцьку (з Троїцької та Привовчанської рад; 2020 при­єд­нано Писарівську сільську раду Синельниківського р-ну), у квітні 2017 — Межиріцьку (з Межиріцької, Булахівської та Карабинівської рад) сільські громади. У липні 2020 до П. р. зараховано Павло­градську та Тернівську (з м. Тернівка та с. Зелена Долина) міські громади (утворені у червні 2020 з Павло­градської та Тернівської міських рад обласного значе­н­ня), а також Юрʼївську селищну громаду (47 населених пунктів; сформована 2017—20 з Юрʼївської селищної, Варварівської, Вербуватівської, Жемчужненської, Нововʼязівської, Новоіванівської, Олексіївської, Преображенської, Чаплинської та Чернявщинської сільських рад Юрʼївського р-ну). Станом на 1 січня 2022 у П. р. (2430 км2) мешкали 166 797 осіб, з них у Бог­данівській громаді (489,6 км²) — 9553, Вербківській (592,7 км²) — 7944, Межиріцькій (272,1 км²) — 6676, Павло­градській (59,3 км²) — 101 430, Тернівській (14,4 км²) — 26 976, Троїцькій (241,8 км²) — 3385, Юрʼївській (753,2 км2) — 10 833 особи. 2024 пере­йменували с. Новомосковське на Нове, с. Первомайське — на Святотроїцьке, с-ще Юрʼївка — на Юріївка.

Лежить у межах вугільного ра­йону Західний Донбас, на пів­нічно-східному схилі Українського щита, вздовж пів­ден­но-західного борту Дні­провсько-Донецької западини. Поверх­ня — низовин­на пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована балками та ярами. Окрім камʼяного вугі­л­ля, роз­ві­дано поклади газу-метану, германію, рутилу, ільменіту, циркону, каоліну, пісковиків, су­глинків, будівельних пісків; є джерела мінеральної води типу «Миргородська» та «Мінська». Річки басейну Дніпра: Самара з притоками Вовча (з Малою Терсою, Березнегуватою, Березнюваткою), Вʼязовок, Мала Тернівка (з Литовщиною), Тернівка (ін. назва — Велика Тернівка), Бобрівка (з Балкою Лозоватою), Кочерга, Гвіздка, Свідівок; Оріль. Проходить траса Дні­про-Донбас ка­налу. Ґрунти пере­важно чорноземні звичайні середньогумусні. Діє Павло­градське лісове господарство з Павло­градським, Петропавлівським і Юріївським лісництвами. Основні лісові породи: сосна, дуб, акація, липа, терен, клен. Території та обʼєкти природно-заповід­ного фонду: загальнодержавного значе­н­ня — заказники Булахівський лиман (100 га, створено 1977), Волошанська дача (648 га, 1974; обидва — орнітологічні), Марʼїн гай (2803 га, 2005), Межиріччя (2756,16 га, 2016; обидва — ландшафтні); місцевого — заказники Балка Водяна (5 га, 1979, ботанічний, Юpіївськa громада), Балка Городище (1053,6 га, 2008), Троїцько-Вишневецький (681,8 га, 2011; обидва — Тpoїцькa громада), Балка Свідовок (793 га, 2013), Тернівський (2156,4 га, 2008; обидва — Бoгдaнівськa громада), Вʼязівоцький (374,6 га), Малотернівський (975 га; обидва — 2011, Вepбківськa громада), Варламівський (801,3 га), Голубівський (120 га), Ур­очище Приорільське (945,5 га), Івано-Межиріцький (66,9 га; усі — 2012, Юpіївськa громада), Ур­очище Могила Баба (625,7 га, 2009, Мeжиpіцькa громада; усі — ландшафтні), памʼятки природи Балка Садова (20 га, 1985, Тpoїцькa громада), Високо­продуктивні насадже­н­ня сосни звичайної (5 га), Ділянка насаджень сосни звичайної (43 га; обидві — 1977), Віковий дуб (0,3 га, 1974), Вікові дуби (15 га), Вʼязівські вікові дуби (5 га), Сторічні дубові насадже­н­ня Василівської лісової дачі (3,4 га; усі — 1972; усі — ботанічні), Чиста криниця (1,5 га, 1974, гідрологічна; усі — Вepбківськa громада).

Найбільші обсяги реалізації продукції має вугледобувна галузь промисловості. Роз­винені машинобудівна, хімічна, харчова, деревооб­робна, з виробництва будівельних матеріалів та ін. галузі. 2022 на території ра­йону працювали 22 промислових під­приємства, зокрема в м. Павло­град — 19, м. Тернівка — 1, сільських громадах — 2. Однією з основних галузей економіки в ра­йоні є сільське господарство (рослин­ництво, тварин­ництво та птахівництво): 27 товариств, 200 фермерських господарств, 16 приватних під­приємств. Площа сільськогосподарських угідь 158,5 тис. га. Основні культури: озима та яра пшениця, озимий і ярий ячмінь, озиме жито, овес, горох, просо, гречка, кукурудза, сорго, соняшник, озимий ріпак, соя. Виробляють мʼясо свиней, великої рогатої худоби та птиці, молоко, яйця.

У П. р. — 3 заклади професійно-технічної освіти, 5 на­вчально-виховних комплексів, 42 загальноосвітні школи, 50 до­шкільних на­вчальних закладів, 11 поза­шкільних закладів; 31 Будинок культури, 23 бібліотеки, 6 музеїв (зокрема Павло­градський історико-крає­знавчий музей), 4 мистецькі школи; 3 дитячо-юнацькі спортивні школи, 15 дитячо-під­літкових клубів; 6 лікарень, 6 центрів первин­ної медико-санітарної допомоги, 27 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 25 фельдшерсько-акушерських пунктів. Новини р-ну висвітлює г. «Рідний край». Родзинкою Павло­градщини є фольклорні ансамблі «Першоцвіт» із с. Кочережки (створений 1984, від 1994 — народний) та «Богуславочка» із с. Богуслав (створений 1985, від 2004 — народний). Обстежено кілька десятків могильників і курганів 3—1 тис. до н. е. У с. Межиріч донині збереглася археологічна земляна споруда Мавринський май­дан, що, на думку декого з дослідників, 6—8 тис. р. тому була святилищем-обсерваторією. Памʼятки архітектури місцевого значе­н­ня: Преображенська церква у с. Нововʼязівське (1814), Свято-Миколаївська церква (1913), будинки земського училища та лікарні у с. Вʼязівок, паровий млин у с-щі Юріївка (значно зруйнований під час 2-ї світової війни, 1956 від­новлений; усі зведені на початку 20 ст.).

Серед видатних уродженців — фахівець у галузі електроніки А. Вишневський (с. Вербки), лікар-терапевт М. Дудченко (с. Чернявщина), мово­знавець, пере­кладо­знавець Ю. Жлуктенко (с. Олександрівка), літературо­знавці В. Нарівська (с. Межиріч­чя), П. Приходько (с. Вербки), педагог, філософ М. Під­тиченко (с. Чорноглазівка), педагог М. Садовий (с. Водяне); поет, прозаїк І. Данилюк (с. Троїцьке), письмен­ник, громадський діяч, кобзар М. Сарма-Соколовський (с. Хороше), прозаїк-гуморист Г. Шиян (с. Богуслав); майстриня вишивки А. Вільхова (с. Булахівка), майстер художнього зброярства, ковальства, різьбле­н­ня на дереві Г. Купченко (с. Вербуватівка); спів­аки В. Стратьєв (заслужений артист УРСР; смт Павло­градські Хутори, нині у межах Павло­града) і В. Шуляк (заслужений артист України; с. Межиріч); спортс­менка А. Рабченюк (біг, Тернівка); учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу К. Дитюк, І. Косяк (обидва — с. Булахівка), І. Журба (с. Новоолександрівка), Д. Запорожченко (Юрʼївка), С. Калиниченко (с. Призове), В. Мусін (с. Білозерське), І. Яцуненко (с. Оженківка), повний кавалер ордена Слави А. Євтушенко (с. Вʼязівок), учасник російсько-української війни, Герой України Ю. Шевченко (с. Богуслав).