Львівське товариство Просвіта

ЛЬВІ́ВСЬКЕ ТОВАРИ́СТВО «ПРОСВІ́ТА» — громадська організація. Засн. 1868 пред­ставниками народов. течії як ко­ординац. центр просвітн. руху в Зх. Україні. Стало першою організацією, що діяла на нац. принципах на укр. землях. Процедуру створе­н­ня й правові засади діяльності громад. ін­ституцій ви­значив прийнятий 1867 в Австро-Угорщині «Закон про товариства». Статут Л. т. «П.», зареєстр. МВС Австро-Угорщини 2 вересня 1868, під­готував кон­ституюючий комітет на чолі з А. Вахняниним (серед чл. — О. Борковський, М. Кос­сак, О. Огоновський, О. Партицький, Ю. Романчук, А. Січинський, К. Сушкевич). Перші заг. збори від­булися 8 грудня 1868 за участі 65-ти осіб. На них обрано керів. орган Л. т. «П.» — Виділ (від 1891 — Гол. виділ). Пріоритети діяльності від­ображені у 6-ти статутах товариства. Так, у 1-му осн. увагу зосереджено на наук.-освіт. роботі, 2-му (1870) — освіт. і видавн., 4-му (1891) — роз­ширено засади екон. діяльності й затв. 3-ступ. структуру організації (централя у Львові, у повітах — філії, у селах — читальні), 6-му (1924) — вилучено пита­н­ня екон. діяльності. З часом роз­горнута Л. т. «П.» наук. діяльність стала основною у роботі засн. 1873 Літ. товариства ім. Шевченка (від 1892 — Наукове товариство ім. Т. Шевченка), опіку над шкільництвом пере­брало створ. 1881 «Руське товариство педагогічне», 1910 частина екон. повноважень пере­йшла до товариства «Сільський господар». Кер-во Л. т. «П.» здійснювали А. Вахнянин (1868–70), Ю. Лаврівський (1870–73), В. Федорович (1873–77), О. Огоновський (1877–94), Ю. Романчук (1896–1906), Є. Олесницький (1906), П. Огоновський (1906–10), І. Кивелюк (1910–22), І. Брик (1922–23, 1932–39), М. Галущинський (1923–31), Ю.-К. Дзерович (1939); секр. у різний час були В. Білецький, Г. Врецьона, Р. Дудинський, О. Калитовський, К. Левицький, К. Паньківський, О. Ярема. З часу заснува­н­ня і до 1939 кількість дійс. чл. зросла від 442-х осіб до понад 300 тис. осіб. Станом на 1928, почес. чл. обрано 69 осіб, серед яких — В. Антонович, О. Барвінський, В. Гнатюк, М. Грушевський, П. Житецький, М. Лисенко, О. Огоновський, П. Огоновський, О. Партицький, М. Старицький, В. Тарновський, Ю. Федькович, І. Франко, Є. Чикаленко. Одним із перших починань Л. т. «П.» стало заснува­н­ня 1869 влас. наук. б-ки з читальнею та ви­да­н­ня кн. «Читанка для сільських людей» під на­звою «Зоря» (наклад 2 тис. прим.). Через рік організовано комісію з під­готовки книжок для середніх шкіл, 1871 — школу чита­н­ня та письма для листонош і пере­візників. У тому ж році закладено музей і роз­почато друк шкіл. під­ручників, 1874 — книжок госп.-екон. тематики та метод. літ-ри. Видавн. діяльністю товариства у різні роки опікувалися А. Вахнянин, І. Бичай, О. Партицький, Ю. Федькович, В. Шашкевич, Ю. Целевич. З часом налагоджено роботу спец. комісії з роз­робле­н­ня укр. філол., матем., фіз. і геогр. термінології. 1874 до Л. т. «П.» прийнято першу читальню (с. Денисів, нині Козів. р-ну Терноп. обл.), 1875 у с. Бортники (нині Жидачів. р-ну Львів. обл.) засн. першу філію товариства (1891 загалом 5, 1900 — 23, 1910 — 61, 1930 — 87). Їхні чл. збирали предмети старовини, етно­графії, фольклору, засновували музеї. 1877–79 виходив друк. орган «Письмо з Просвіти». У 1870-х рр. товариство подало декілька петицій до Кра­йового виділу Галицького кра­йового сейму та мін-в освіти Австр. імперії і Угор. королівства щодо за­провадже­н­ня української мови викла­да­н­ня у вищих класах Академ. гімназії у Львові та двомов. семінаріях, утворе­н­ня каф. історії України у Львів. університеті, викори­ста­н­ня у навч. процесах в укр. школах Буковини та Закарпа­т­тя укр. шкіл. під­ручників. 1884 до товариства вступило 130 читалень та 2 церк. братства. У тому ж році засн. «Комітет для читалень» (кер. В. Нагорний і К. Левицький), згодом такі комітети організов. при філіях у Тернополі (О. Барвінський) та Станіславі (нині Івано-Франківськ; Є. Же­­лехівський). За під­тримки чл. Л. т. «П.» у Львові від­крито перше укр. ремісн. товариство «Зоря». Від 1891 Л. т. «П.» видавало книжки серії госп. б-ки та роз­почало створе­н­ня автоном. читалень на влас. статутах (1913 — 2649, 1935 — 3071). Після 1899 філії та читальні товариства брали без­посередню участь у заснуван­ні крамниць, кредит. і кооп. кас, госп. й екон. установ. 1899 при філії Л. т. «П.» у м. Пере­мишль (нині Польща) почала діяти «Спілка для господарства і торгівлі», 1909 реорганізована у «Центросоюз». У 1890-х рр. за участі товариства засн. Укр. нац.-демократ. партію, Русь­­ко-укр. радикал. партію, Укр. с.-д. партію. 1903 при читальні Л. т. «П.» у м-ку Олесько (нині смт Буського р-ну Львів. обл.) почало діяти товариство «Сільський господар» (засн. Є. Олесницький; 1910 воно стало кра­йовим товариством з осередком у Львові). 1905 при Стрий. філії ви­окремлено молочар. секцію. 1907 пере­творено у «Краєвий союз молочарських спілок», який згодом реорганізовано у «Маслосоюз» з осередком у Львові. 1906 при Л. т. «П.» створ. госп.-пром. комісію (голова М. Ко­­цюба), що опікувалася організацією хліборобства, молочарства, домаш. промислу (ткацтва, кушнірства, крамарства), торгівлею рільн. продуктами, кредитува­н­ням, та просвітн.-організац. комісію (голова Т. Лежогубський), яка за­ймалася організацією та веде­н­ням курсів для неписьмен­них у читальнях сіл та містечок, в ін. установах, товариствах, серед вояків армії у Галичині та поза її межами. Курси навч. неписьмен­них організовували Терноп., Чортків., Збараз., Дрогоб., Товмац. філії. Ґрунтовні курси проводили у Львові при міській школі ім. М. Шашкевича та львів. читальнях. Гол. виділ організував у Львові за допомогою окремої комісії курси вищої освіти у ви­гляді нар. університету за спеціалізаціями: тех., українська мова та література, історія, право, гео­графія й природо­знавство, нар. госп-во, гігієна. 1907 товариство за­провадило посаду платного ред. своїх вид. (ними у різний час були Ю. Балицький, Я. Ве­селовський, Г. Хоткевич). У тому ж році від­новлено друк. орган товариства — «Письмо з Просвіти» (спочатку як місячник, від 1908 — двотижневик, від 1909 — просвітньо-організац. орган товариства). 1910 ін­спектор рільництва С. Кузик та ін­спектор і люстратор крамниць Я. Литвинович пред­ставляли товариство на Між­нар. кооп. кон­гресі в м. Гам­­бурґ (Німеч­чина). Першою фаховою укр. школою стала госп. школа та госп.-садівн. обʼ­єд­на­н­ня у с. Милова­н­ня (нині Милува­н­ня Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.), для якого Л. т. «П.» 1908 при­дбало у митрополита Андрея Шептицького маєток (будинки та землю). 1910 у Львові засн. торг. школу товариства (дир. Р. Залозецький-Сас), у с. Угерці Винявські (нині Зелений Гай Городоцького р-ну Львів. обл.) — жін. школу домаш. господарства (управителька Б. Дзерович, на­глядав С. Кульчицький). Реорганізов. 1910 «Сільський господар» пере­брав частину екон. діяльності товариства, при ньому зали­шилися, зокрема, госп.-садівн. школа в Милован­ні та жін. школа домаш. господарства в Угерцях Виняв­ських (1919–20 ліквідов.). Товариство організовувало декл­аматор.-муз. вечори (пере­важно в роковини народж. та смерті Т. Шевченка, М. Шашкевича, В. Барвінського, О. Кониського та ін.), публічні чита­н­ня, вечорниці. Брало участь у вшануван­ні памʼяті В. Антоновича (спільно з НТШ, 1908), від­значен­ні 25-річчя товариства «Зоря», 50-річчя товариства «Руська бесіда» (1909), ви­ставці домаш. гуцул. промислу та мистецтва в Коломиї (1912), ювілеї письмен­ниц. праці І. Франка (спільно з НТШ, 1913). У 1912 при читальнях Л. т. «П.» функціонувало 339 позичк. кас. На­прикінці 1913 товариство нараховувало 77 філій (1928 — 89, 1939 — 82). 19381-а світова війна та рос. окупація Галичини зупинили діяльність громад. організацій. Рос. окупанти вважали філії та читальні Л. т. «П.» осередками сепаратизму, «кузнею ав­строфільства». Тимчас. військ. генерал-губернатор Галичини Г. Бобринський припинив діяльність товариства, його канцелярію та кімнати опечатано, цінні папери, що зберігалися в касі страхового товариства «Дністер», знищено. Багато чл. Гол. виділу емігрували до Відня, дехто загинув (Я. Веселовський, П. Огоновський, Є. Озаркевич). У цей період товариством опікувалися К. Паньківський, М. Павлик, М. Яцків. Після пере­несе­н­ня лінії фронту за р. Збруч та залише­н­ня рос. військами краю у березні 1917 роз­почато від­будову філії та читалень. Член Л. т. «П.» стали актив. учасниками Визв. змагань 1917–21. М. Грушевський обраний головою УЦР, М. Коваль, М. Корчинський, Ю. Охримович — її чл., Г. Тершаковець очолював канцелярію Галиц.-Волин. комітету допомоги жертвам війни при УЦР. Провід­ні чл. товариства входили до Укр. нац. ради ЗУНР, серед них — О. Барвінський, В. Бачинський, О. Колес­са, М. Кордуба, С. Смаль-Стоцький, В. Стефаник, К. Студинський, С. Томашівський, Андрей Шептицький. В уряді ЗУНР на еміграції 1921 уповноваженим преси і пропаганди при­знач. О. Назарук, з питань закордон. справ — К. Левицький. Загалом 1868–1918 чл. Л. т. «П.» неодноразово обирали послами до Галиц. кра­йового сейму (О. Барвінський, І. Борисикевич, Т. Заячківський, І. Макух, Ю. Романчук, К. Трильовський та ін.) і палати депутатів австр. парламенту (С. Качала, Ю. Лаврівський, К. Левицький, Т. Окуневський, Ю. Романчук, С. Смаль-Стоцький, Л. Цегельський, Андрей Шептицький, Р. Яросевич та ін.), вони ставали учасниками різноманіт. ім­през політ. життя. Події укр.-польс. війни 1918–19 та окупація краю поляками ускладнили діяльність товариства. Вони під­дали його ревізії, заарештували голову І. Кивелюка та чл. Гол. виділу В. Бачинського (їх вивезли до табору для інтернованих у Домбʼє побл. Кракова), реквізували будинки у більшості міст (пере­важно на військ. потреби), припинили діяльність філій і читалень. У 1920-х рр. чл. Л. т. «П.» об­стоювали права українського народу в польс. сеймі (М. Галущинський, Л. Макарушка, В. Мудрий). При товаристві засн. окремий громад. комітет (згодом пере­твор. на «Кра­йове товариство охорони воєн. могил») для збира­н­ня інформації про загиблих за волю України (статист. дані, фото, записки) та охорони їхніх могил. 1921 від­значено 80-ліття від дня народж. Ю. Романчука, 5-річчя смерті І. Франка. Останки поета 29 травня 1921 пере­несено до збуд. товариством на Личаків. цвинтарі гробниці. Виділ організував «Комітет будови памʼятника І. Франку» (проведено конкурс, виготовлено памʼят­­ник, від­кри­т­тя від­булося 1933). Від­значалося 40-річчя артист.-літ. праці М. Заньковецької, 40-річ­чя літ. праці О. Кобилянської (1922–23). У 1923–31 гол. увагу зосереджено на освітньо-організац. і вихов. діяльності. Гол. виділ по­дбав про фахові ви­да­н­ня освіт. органів, при­знач. для організац. цілей та пропаганди, скликав у Львові 2-й Всеукр. освіт. кон­грес (22–24 вересня 1929). Організовано мандрівні б-ки (47 ком­плектів, 1925–28 обʼїхали 242 р-ни), курси бібліотекарства при філіях. У 1930-х рр. Л. т. «П.» видавало освітні часописи «Аматорський театр», «Бібліотечний порадник», «Народня освіта», місячник «Життя і зна­н­ня», випускало 13 назв газет і журналів. Серед популяр. вид. — «Зоря», щорічні календарі, «Катехизись», література госп. тематики. Загалом 1869–1928 товариство на­друкувало 348 популяр. книг заг. накладом бл. 3 млн прим. (референти-ред. багатьох книжок — І. Франко, К. Студинський). Після при­єд­на­н­ня Зх. України до УРСР у вересні 1939 діяльність Л. т. «П.» припинено: центр. офіс, філії та читальні ліквідовано, б-ки частково знищено. На Лемківщині та у Надсян­ні осередки товариства від­новлено в умовах нім. окупації 1939. У Галичині Л. т. «П.» від­родилося після окупації верма­хтом тер. УРСР 1941. У цей час вжито заходів для заснува­н­ня нар. театрів, кінотеатрів, книгозбірень, музеїв, книгарень, друкарень, організації публіч. читалень, упорядкува­н­ня нар., середніх, вищих, госп., пром., торг. шкіл, зразк. госп-в, садів, від­значе­н­ня нар. свят. Член Л. т. «П.» (К. Паньківський, Ю. Павликовський, В. Радзикевич, Є. Храпливий) 1941 уві­йшли до керівництва Укр. держ. правлі­н­ня. Товариство було чл. ін. організацій: чеської «Matice lidu» (1884), Освіт. ін­ституту ім. Т. Масарика (Прага), Все­­світ. союзу освіти для дорослих (Лондон; обидва — 1928); під­тримувало взаємини з польс. і чес. освіт. товариствами. Після звільне­н­ня УРСР військами рад. армії Л. т. «П.» знову заборонено. У повоєн­ні роки чл. товариства В. Мудрого обрано за­ступник голови РМ Держ. центру УНР в екзилі (1948). Нині в Україні діє Всеукр. товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю