Історичний жанр

ІСТОРИ́ЧНИЙ ЖАНР — твори мистецтва, присвячені зображен­ню конкретних історичних явищ су­спільного життя, а також діяльності історичних осіб. До І. ж. зараховують роботи, в яких митці реконструюють події минулого, прагнучи максимально точно від­творити пластичні деталі епохи — арх-ру, одяг, взу­т­тя, зброю, клейноди, ландшафти тощо. Твори І. ж. можуть бути пред­ставлені в різних видах і техніках образотвор. мистецтва (меншою мірою в орнаментах). І. ж. пере­плітається з батальним жанром, сакральним мистецтвом, пейзажем, портретом, міфологічним і побутовим жанрами. Найдавніші зразки І. ж. спо­стерігаються у творах мистецтва давніх цивілізацій, зокрема єгипетської. Багато сюжетів І. ж. — сцени полюва­н­ня, війни, побуту, ритуал. жертво­приношень тварин тощо. У мистецтві крито-мікен. цивілізації та антич. Греції є роз­писи керам. посуду з найрізноманітнішими сюжетами І. ж. Військ. та побут. сцени наявні у творах скіф. мистецтва. На золотому гребені з кургану Солоха (мініатюрна скульптура) від­творено битву трьох воїнів, на сріб. обкладці горита з цього ж кургану (рельєф) — битву амазонок зі скіфами (1-а пол. 4 ст. до н. е.).

Твори І. ж. досить поширені у мистецтві Київ. Русі. Це пере­важно сцени з церк. історії — життя Ісуса Христа, Богородиці, апостолів, окремих святих (особливо св. Миколая). Так, у Кирилів. церкві (Київ) на стіні від­творено роз­логе «Житіє Кирила та Афанасія Александрійських» (фреска 12 ст.). Фрагменти композиції показують, як Кирило по­вчає у соборі, проповід­ує перед правителем, засуджує єретиків, пише заповіт; тут І. ж. пере­плетено з релігійним. У баштах Софій. собору в Києві зображено композиції світського змісту — полюва­н­ня вершника на ведмедя, скоморохів, які ви­ступають під гру музик (фрески 11 ст.). На шиферній плиті Михайлів. Золотоверхого собору у Києві від­творено сцену бою: два вершники в обладунках, один з яких вражає списом ворога, що лежить на землі (рельєф 11 ст.).

Зразками І. ж. є картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1878–91) І. Рєпіна, «Похорон кошового» (1900) О. Мурашка, «Гість із Запоріж­жя» (1901) Ф. Красицького, «Вʼїзд Б. Хмельницького до Києва» (1912) М. Івасюка. До І. ж. зараховують малюнки «Смерть Б. Хмельницького» (1837), «Козацький бенкет» (1838), офорт «Дари в Чигирині 1649 року» (1844) і знамените полотно «Катерина» (1842) Т. Шевченка. В остан. творі І. ж. пере­гукується з побутовим, оскільки картина фіксує реалії, зна­йомі художнику з дитинства, які за його життя фактично не змінилися.

І. ж. повʼязаний із пейзажним (фіксують зниклі або видо­змінені ландшафти та роз­таш. на них архіт. обʼєкти): «Пере­права через Дні­про у Києві» (1837) В. Штернберґа, «Водяний млин» (1900-і рр.) П. Левченка. Порт­рет. жанр, пере­тинаючись з І. ж., доносить типажі діячів минулого, їхні костюми, деталі побуту. Це від­ображено на іконах «Роз­пʼя­т­тя з порт­ретом лубенського полковника Л. Свічки», «Воздвиже­н­ня Чесного хреста» (обидві — кін. 17 ст.), «Св. великомучениці Варвара і Катерина» (серед. 18 ст.). Подібне спо­стерігаємо і на давніх парсунах неві­домих художників козац. доби «Пере­яславський полковник С. Сулима», «Знатний військовий товариш Війська Запорозького В. Гамалія» (обидва — серед. 18 ст.). І. ж. є нар. картини на зразок «Козак Мамай», пластич. канон яких сформували у 18 ст., копіювали у 19 ст. і пізніше. На них зображено типові етнічні облич­чя українців (декотрі з них узагальнені, деякі індивід.-порт­ретні), степові та лісові ландшафти України, коней, одяг, зброю, посуд, клейноди (герби) доби козач­чини, гайдамач­чини. Події та діячі цього періоду по­стійно приваблювали укр. митців різного часу. Чудовий майстер І. ж. — А. Ждаха, який 1911–14 створив серію малюнків на теми укр. нар. пісень (зокрема козацьких) для пошт. листівок з текс­тами й нотами та ілюстрував низку книг на козац. тематику. Вольовий, незлам. характер козака пере­дав у картині «Запорожець» (1932) А. Манастирський. Значне місце посідає козач­чина у творчості М. Дерегуса — цикл «Хмельнич­чина» (1945), «Пере­яславська рада» (1954), триптих «Дума про козака Голоту» (1960) та ін. Видат. укр. графік О. Данченко створив серії офортів «Визвольна війна українського народу проти польської шляхти 1648–1654 рр.» (1954) та «Народні герої України» (1962), про­ілюстрував кн. «Гомоніла Україна» П. Панча, зб. «Думи» (обидві — 1959), «Козацькому роду нема пере­воду, або ж Мамай і Чужа молодиця» О. Ільченка (1965; усі — Київ). Володимир та Олексій Чепелики створили скульптурну композицію «Памʼятник українським козакам, які обороняли Ві­день» (2002). Драм. події 20 ст. від­ображено у багатьох творах мистецтва.

Знач. внесок у роз­виток І. ж. зробив М. Бойчук та його учні, які використовували техніки монум. і станк. живопису, книжк. і станк. графіки, кераміки, ткацтва (фреск. роз­пис Луцьких казарм у Києві 1919). В І. ж. працювали художники-монументалісти 2-ї пол. 20 ст., зокрема І.-В. Задорожний, В. Гонтаров, М. Стороженко, В. Федько. Серед митців 20 ст. класиком І. ж. став М. Самокиш. Ві­домі його полотна «Вʼїзд Б. Хмельницького в Київ» (1929), «Бій М. Кривоноса з І. Вишневецьким» (1934), «Пере­хід Червоної армії через Сиваш» (1935), «М. Щорс у бою під Черніговом» (1938). Його учень М. Степанов написав картину «Бій крейсера “Варяг” і канонерного човна “Кореєць” з японською ескадрою» (1952). Серед кращих творів І. ж. 20 ст. — «О. Довбуш» (1932) і «Пере­можці Врангеля» (1935) Ф. Кричевського, «Чорноморці» (1947) В. Пузиркова, «Б. Хмельницький залишає в за­ставу кримському ханові свого сина Тимоша» (1954) І.-В. Задорожного, «Рідна земля (На привалі)» (1957) А. Кон­стантинопольського, «Перший комсомольський осередок на селі» (1958) В. Чеканюка. Слід від­значити також творчість в І. ж. В. Баринової-Кулеби, М. Білика, Л. Воєдила, О. Бородая, А. Гончара, М. Горлового, Ф. Гуменюка, М. Данченка, В. Забашти, О. Івахненка, В. Копайгоренка, Н. Литовченко, О. Мельника, Г. Севрук, Л. Семикіної, О. Соловʼя та ін. Від­родже­н­ня І. ж. на поч. 21 ст. повʼязане з проектом-бієнале «Україна від Трипі­л­ля до сьогоде­н­ня в образах сучасних художників» (у 4-х ви­ставках 2004–10 взяли участь десятки митців з усіх регіонів України). Автор та куратор проекту — художник-монументаліст О. Мельник, відп. секр. — О. Соловей; їм сприяли засн. київ. і харків. шкіл укр. монум. мистецтва М. Стороженко та В. Гонтаров. З ініціативи організаторів студент. молодь від­відала істор. місця України, що зна­йшло від­ображе­н­ня в їхніх мист. творах.

Завантажити статтю