Бібліографознавство

Визначення і загальна характеристика

БІБЛІОГРАФОЗНА́ВСТВО — соціогуманітарна наука про структуру, властивості та закономірності процесів створе­н­ня, зберіга­н­ня, роз­по­всюдже­н­ня і викори­ста­н­ня бібліо­графічної інформації. Б. є засобом удосконале­н­ня бібліогр. практики. Заг. Б. роз­глядає фундаментал. за змістом і значе­н­ням теор. про­блеми, які належать до Б. загалом, а також пита­н­ня і про­блеми галузі в істор. контекс­ті, зʼясовує гносеологію, генезис і тенденції роз­витку. Складовими частинами Б. є теорія, методика бібліо­графії, організація бібліогр. діяльності та історія. Теорія бібліо­графії створює методол. базу для аналізу й узагальне­н­ня фактич. матеріалу, досліджує систему понять і уявлень про бібліо­графію, ви­значає її сутність і сусп. значе­н­ня, досліджує обʼєкти, форми, закономірності, функції бібліогр. інформації, виявляє гол. риси та характеристики, ви­значає напрями, особливості роз­витку, роз­робляє терміносистему, компонентну і типол. структури бібліо­графії, класифікацію бібліогр. ресурсів, функціонал. і структурні про­блеми системи «документ–користувач», об­ґрунтовує систему бібліогр. обслуговува­н­ня користувачів, встановлює звʼязки бібліо­графії з ін. сферами зна­н­ня і практ. діяльності. Методика бібліо­графії роз­робляє прикладні метод. про­блеми: засоби, правила та способи бібліогр. діяльності, принципи і методи бібліо­графува­н­ня, ви­значе­н­ня якісних та змістових критеріїв від­бору документів; сприяє впроваджен­ню новітніх засобів у процеси створе­н­ня бібліогр. ресурсів, ефективне бібліогр. обслуговува­н­ня користувачів, вирішує про­блеми оптимізації створе­н­ня, зберіга­н­ня, роз­по­всюдже­н­ня, ефективності пошуку і викори­ста­н­ня бібліогр. інформації, сприяє опануван­ню викори­ста­н­ня електрон. бібліогр. ресурсів. Досліджуються організація, методика і специфіка бібліогр. діяльності: заг. пита­н­ня, довідк.-бібліогр. апарат б-ки, методика бібліо­графува­н­ня і бібліогр. обслуговува­н­ня, форми і методи популяризації бібліогр. знань серед користувачів, про­блеми пошуку документів. Роз­різняють заг., часткові й галузеві методики. Заг. методика вирішує метод. про­блеми галузі в цілому; часткова — досліджує і роз­робляє метод. засади, характерні для окремих видів бібліо­графії та процесів бібліогр. діяльності; галузева методика враховує конкретну змістову специфіку створе­н­ня та викори­ста­н­ня бібліогр. ресурсів. Організац. роз­діл Б. об­ґрунтовує систему функціонува­н­ня і вдосконале­н­ня бібліогр. центрів у країні, пита­н­ня моніторингу, планува­н­ня, менеджменту, ко­ординації та кооперува­н­ня бібліогр. роботи, ефектив. діяльності, інформ. забезпече­н­ня та інформ.-бібліогр. обслуговува­н­ня користувачів, між­нар. спів­робітництва. Істор. роз­діл Б. ви­вчає походже­н­ня та еволюцію бібліо­графії, її галузей та видів, витоки тих чи ін. бібліогр. явищ, типів і форм бібліогр. ви­дань, зміни у по­дан­ні бібліогр. інформації; діяльність бібліогр. закладів, істор. звʼязки з роз­витком науки і су­спільства, видавн., книготорг., бібліотеч. та ін. сферами в системі документ. комунікацій. Галуз. Б. ви­вчає систему бібліогр. забезпече­н­ня певної галузі зна­н­ня та практ. діяльності (бібліо­графія соц.-екон. сфери, гуманітар., природн., аграр. наук, техніки, медицини), особливості організації бібліогр. інформува­н­ня, інформ. потреби фахівців галузі, методику скла­да­н­ня галуз. посібників. Б. роз­вивається у взаємодії з бібліотеко­знавством, документо­знавством, книго­знавством, інформатикою тощо. Бібліо­графія бере початок зі стародав. світу. Найдавніша бібліогр. праця, що збереглася до наших часів — датований 2000 р. до н. е. пере­лік книг, зроблений на глиняних табличках і зна­йдений при роз­копках у Ніп­пурі — столиці Шумеру (Месопотамія, нині Ірак). Ві­домі також бібліогр. таблиці, складені у 3 ст. до н. е. Кал­лімахом на фонди Александрій. б-ки; бібліогр. праця К. Геснера «Bibliotheca universalis» («Універсальна бібліотека», т. 1–4, Цюрих, 1545–55). Спроби теор. осмисле­н­ня бібліо­графії у Зх. Європі від­носяться до 18 — поч. 19 ст.

Витоки вітчизн. бібліо­графії сягають 11 ст. Східнословʼян. писемна памʼятка Київ. Русі «Ізборник Святослава» (1073) багата бібліогр. ві­домостями та бібліогр. списками. Пізніше складено описи книг б-к монастирів, брат. шкіл, каталоги університет., приват. б-к, роз­вивається видавнича, книготорг. бібліо­графія. Укр. бібліо­графія має високий рівень роз­витку, видову і жанрову роз­маїтість. Її історії присвяч. моно­графії М. Гуменюка «Українські бібліо­графи 19 — поч. 20 ст.: Нариси про життя та діяльність» (Х., 1969), І. Корнєйчика «Історія української бібліо­графії: Дожовтн. період» (Х., 1971), Н. Королевич «Українські бібліо­графи XX ст.» (К., 1998) та ін. Ними сформовано теор.-методол. засади істор. студій, досліджено історіо­графію і стан наук. роз­робле­н­ня питань роз­витку укр. бібліо­графії, від­працьовано методику по­да­н­ня фактич. матеріалу, створено галерею порт­ретів укр. бібліо­графів.

Важл. значе­н­ня для формува­н­ня та роз­витку укр. Б. мали праці Я. Головацького, Б. Грінченка, М. Грушевського, В. Доманицького, С. Єфремова, В. Ікон­никова, І. Калиновича, М. Комарова, М. Костомарова, О. Лазаревського, І. Левицького, М. Максимовича, М. Павлика, І. Па­вловського, І. Франка та ін. Перші наук.-теор. положе­н­ня щодо бібліо­графії — у працях викл. бібліо­графії Волин. ліцею у м. Кременець П. Ярковського. Спроба теор. осмисле­н­ня бібліогр. діяльності належить В. Джунковському, який 1823 у Харків. товаристві наук прочитав доповідь «Про бібліо­графічні системи» — результати його роботи над каталогом Харків. університет. б-ки. Знач. подією у культур. житті України 19 ст. був складений М. Комаровим «Бібліо­графічний покажчик нової української літератури» (К., 1883) — перша спроба ретро­спект. обліку ви­дань Над­дні­прян. України 1793–1883. Фундаментал. дослідж. І. Левицького «Галицко-руская библіо­графія XIX-го столетія съ увз­глядненіемъ рускихъ из­даній, появившихся въ Угорщинѣ и Буковинѣ 1801– 1886» (т. 1–2, 1887–95) та «Українська бібліо­графія Австро-Угорщини за роки 1887–1900» (т. 1–3, 1909–11) стали вагомим внеском у роз­виток укр. бібліо­графії. Значна роль у роз­витку укр. бібліо­графії належить І. Франкові (упорядкував низку праць з бібліо­графії, сприяв роботі бібліо­графів, рецензував їхні праці і активно використовував для пропаганди укр. книги часопис «Літературно-науковий вістник»). Спроба обʼ­єд­нати бібліо­графів України — створе­н­ня 1909 Бібліогр. комісії при НТШ на чолі з І. Левицьким (від 1913 голова В. Дорошенко; члени — І. Франко, М. Возняк, В. Гнатюк, М. Комаров, В. Перетц). Комісія опублікувала 7 томів «Матеріалів до української бібліо­графії». У планах комісії з укр. бібліо­графії було ви­да­н­ня старої укр. бібліо­графії (до кін. 18 ст.), укр. бібліо­графії Росії 19 ст., заг. укр. бібліо­графії 20 ст., покажчиків «Ukrainica» у чужих мовах і літ-рах. Роз­робками теор. і практ. про­блем бібліо­графії краю, пита­н­нями історії, літературо­знавства за­ймалося Одес. бібліогр. товариство (1911–30) при Новорос. університеті та ін. бібліогр. товариства.

Часопис «Книгарь» (виходив від 1917 у Києві) став першим укр. бібліогр. період. вид., де у роз­ділі «Літопис українського письменства» подавався пере­лік нових книг. Виникла потреба заснува­н­ня спец. архіву друков. продукції. Спроби організації бібліогр. роботи та започаткува­н­ня держ. реєстрації укр. ви­дань здійснено за часів ЦР (Бібліотеч.-архів. від­діл), Геть­манату (Упр. у справах друку при МВС), Директорії УНР (Архів.-бібліотеч. від­діл). Бібліотеч.-архів. від­діл, утвор. при Міністерстві нар. освіти, ставив зав­да­н­ня у бібліогр. сфері: вести реєстрацію нових укр. ви­дань і часописів, складати їхні хронол. і системат. покажчики, укладати спец. реєстрац. бібліогр. «Літопис» та наук. бібліо­графію, видавати бібліогр. збірники. Наполеглива праця укр. інтелігенції з метою заснува­н­ня Гол. книжк. палати завершилась затвердже­н­ням 1919 Директорією УНР «Законо­проекту про утворе­н­ня Головної книжкової палати в м. Київ» та «Законо­проекту про обовʼязкову надсилку друкарнями, літо­графіями, метало­графіями та іншими подібними закладами всіх ви­дань». У листопаді 1919 Гол. книжк. палату ліквідовано денікінцями, роз­виток укр. держ. бібліо­графії загальмовано. Регулярна реєстрація творів друку від­новилася 1921 з утворе­н­ням Центр. бібліогр. від­ділу Всеукр. держ. видавництва, що здійснював бібліогр. реєстрацію і статист. облік друков. продукції, ко­ординацію бібліогр. справи в межах України. Від 1922 від­бувається становле­н­ня Укр. книжк. палати у Харкові — центру держ. бібліо­графії України (нині Книжк. палата України, Київ). Із випуском 1924 Укр. книжк. палатою «Літопису українського друку» починається новий етап в історії держ. бібліо­графії в Україні, що характеризується становле­н­ням та роз­витком держ. бібліогр. реєстрації книг, регуляр. ви­да­н­ням літописів книг, пізніше — період., образотвор., нот. ви­дань, щорічників тощо.

Актив. роз­виток укр. бібліо­графії та становле­н­ня вітчизн. Б. припадає на 20-і — 1-у пол. 30-х рр. 20 ст. Укр. бібліогр. думка в цей період сягає високого рівня в контекс­ті заг.-європ. роз­витку. Науковці об­ґрунтовували теорію поділу на «теор.» і «практичну» бібліо­графію (Ю. Меженко, М. Сагарда, М. Ясинський); Д. Балика роз­глядав бібліо­графію як самост. наук. дисципліну. 1925 від­булася 1-а конф. наук. б-к УСРР, де ставилися пита­н­ня каталогізації літ-ри, ко­ординації наук.-бібліогр. роботи, кадрового забезпече­н­ня, обслуговува­н­ня читачів. У 20-і рр. сформувалися три великі бібліогр. центри — Всенар. бібліотека України (ВБУ, нині НБУВ), Укр. книжк. палата (УКП) та Укр. наук. ін­ститут книго­знавства (УНІК). Скла­да­н­ня україно­знав. бібліогр. репертуару стало осн. зав­да­н­ням у галузі бібліогр. діяльності; планувалося створити спец. комісію з пред­ставників Укрнауки, ВБУ, УНІК, УКП; ви­значено форми бібліогр. роботи. У ВБУ 1925– 33 діяла Н.-д. комісія бібліотеко­знавства і бібліо­графії, яка роз­горнула активну діяльність у галузі Б. Велике значе­н­ня для роз­витку н.-д. напряму мав 1-й всеукр. зʼїзд бібліотекарів (Харків, 1926), де роз­глядалися основоположні пита­н­ня укр. бібліо­графії. При ВУАН діяла Бібліогр. комісія, яка роз­глядалася її організаторами як регіонал. центр бібліогр. роботи. 1927 на першому пленумі Бібліогр. комісії ВУАН ви­значено осн. про­блеми та зав­да­н­ня бібліо­графії в Україні. Укр. бібліо­графи на­близились до роз­робле­н­ня осн. засад ретро­спектив. нац. бібліо­графії, бібліогр. репертуару та бібліогр. україніки. Бібліогр. комісія у Києві видавала зб. «Українська бібліо­графія» (1928–30), Укр. наук. ін­ститут книго­знавства — ж. «Бібліологічні вісті» (1923–30), ВБУ — «Книжний вістник» (1919), «Бібліотечний збірник» (1926–27) і «Журнал бібліотеко­знавства та бібліо­графії» (1927–29). На становлен­ні Б. по­значилися праці Д. Балики, Л. Биковського, М. Годкевича, Д. Дорошенка, Б. Зданевича, Ю. Ковалевського, С. Маслова, Ю. Меженка, Ф. Максименка, М. Плевако, Є. Пеленського, С. Постернака, М. Сагарди, М. Ясинського.

Роз­вивається Б. й на еміграції. 1926 створ. Укр. товариство прихильників книги (про­існувало до 1942, голова — С. Сірополко, до 1934) з центром у Празі та із від­ділами у Львові, Ужгороді, Чернівцях, Берліні, Парижі. При Т-ві працювала Бібліотеч.-бібліогр. комісія, де обговорювалися пита­н­ня теорії та методології укр. бібліо­графії. Наук. роз­відки членів Товариства з Б. друкуються у часописі «Книголюб» (Прага; Л., 1927–32). У галузі літературо­знав. бібліо­графії плідно працювали І. Огієнко, Л. Білецький, М. Гнатишак, П. Богацький, С. Сірополко («Українська бібліо­графія та бібліо­графія україніки в галузі філології», Прага, 1931). Заходами Бібліогр. комісії і Укр. товариства бібліо­графів у Львові виходила «Українська книга» (1937–39), що подавала поточну зх.-укр. бібліо­графію. На поч. 20–30-х рр. 20 ст. знач. внесок у роз­виток Б. зробили рос. науковці П. Берков, Я. Гребенщиков, І. Владиславлєв, М. Здобнов, І. Симановський, Л. Троповський та ін.

Ре­пресії проти вчених в УРСР у 30-і рр., ідеол. прес з боку комуніст. партії і держ. органів негативно по­значилися на роз­витку Б.: методологія бібліо­графії вимушено роз­вивалася у руслі теорії марксизму-ленінізму, за­знала істот. змін наук. про­блематика. У теорії і практиці бібліо­графії утверджувалися принципи марксист. методології, що вимагала парт., класового під­ходу до оцінки явищ, бібліо­графія під­порядковувалася зав­да­н­ням соціаліст. будівництва, вихован­ню трудящих у дусі комуніст. ідей тощо. Це зумовило роз­виток принципу партійності бібліо­графії, викликало від­мову від засад повного і обʼєктив. бібліогр. інформува­н­ня. Спроби створе­н­ня репертуару укр. книги у 20–40-х рр. 20 ст. закінчилися драматично. Гол. наук. інформ. та метод. центри у галузі Б., під­готовка фахівців вищої кваліфікації зосереджувалися в Москві та Ленін­граді. Тут формувалися напрями наук. дослідж., видавалася більшість бібліотеч. журналів. Спец. наук. від­діли створюються у Держ. б-ці СРСР ім. В. Леніна (нині Рос. держ. б-ка) і в Держ. публіч. б-ці ім. М. Салтикова-Щедріна (нині Рос. нац. б-ка). Пріоритет. напрямом ви­знано забезпече­н­ня бібліотеч.-бібліогр. запитів спеціалістів нар. господарства, створе­н­ня рад. системи бібліотеч.-бібліогр. класифікації, єдиних правил бібліогр. опису творів друку. При Міністерстві культури СРСР було створ. Раду з ко­ординації н.-д. роботи у галузі бібліотеко­знавства і бібліо­графії. 1973 при Міністерстві культури УРСР як дорадчий орган утворено Раду з ко­ординації н.-д. роботи у галузі бібліотеко­знавства і бібліо­графії, ви­значено гол. установи, які від­повід­ають за роз­робле­н­ня осн. про­блем бібліотеко­знавства і бібліо­графії, створ. про­блемні ради з дослідж. осн. про­блем бібліо­графії. Роз­вивається ко­ординація та кооперація діяльності б-к різних типів, удосконалюються форми їхнього спів­робітництва. Процес стандартизації роз­почався у 70-і рр. і сприяв упорядкуван­ню бібліо­графо­знав. термінології. На цей період припадає за­стосува­н­ня терміна «Б.» та ви­вче­н­ня цієї наук. дисципліни у ВНЗах. У 2-й пол. 20 ст. активізуються дослідж. із питань теорії й історії бібліо­графії в Україні, роз­вивається методологія галуз. бібліо­графії, формуються територ. та галуз. центри наук.-тех. інформації, зав­да­н­нями яких є інформ. забезпече­н­ня потреб певної галузі нар. господарства, учених та фахівців, ви­значається система поточ. та ретро­спектив. бібліогр. посібників. Роз­виваються держ., наук.-допоміжна, рекомендац. бібліо­графія, об­ґрунтовуються сусп. функції бібліо­графії, удосконалюється методика скла­да­н­ня бібліогр. покажчиків, від­працьовуються метод. засади формува­н­ня допоміж. апарату ви­дань, анотува­н­ня документів.

Праці рос. вчених А. Барсука «Библио­графоведение в системе книговедческих дисциплин» (1975), О. Коршунова «Про­блемы общей теории библио­графии» (1975), «Библио­графия: Теория, методология, методика» (1986), «Библио­графоведение: Общий курс» (1990; усі — Москва) викликали дис­кусію в Україні. Від 1991 ви­значаються наук. центри, спо­стерігається активізація наук. дослідж. у галузі Б., зро­стає випуск наук. продукції, засн. нові фахові період. ви­да­н­ня. Створ. Спеціалізов. вчені ради із захисту бібліогр. дисертацій у НБУВ, Харків. академії культури, Київ. нац. університеті культури і мистецтв. У 80–90-х рр. 20 ст. ви­значається коло науковців, які досліджують заг. про­блеми та окремі організац. та істор. пита­н­ня роз­витку Б.: С. Білокінь, В. Буран, М. Вальо, І. Вовченко, М. Геращенко, Я. Дашкевич, Л. Дубровіна, В. Загумен­на, Л. Ільницька, Н. Королевич, Т. Ківшар, Г. Ковальчук, Н. Кушнаренко, В. Омельчук, О. Онищенко, В. Патока, Ф. Погребен­ник, М. Сенченко, М. Слободяник, А. Чачко, Г. Швецова-Водка та ін. У галузі рекомендац. бібліо­графії працюють Є. Бабич, В. Кононенко, В. Лутовинова. Пита­н­ня автоматизації бібліогр. процесів, формува­н­ня бібліогр. баз даних роз­роблялися у працях І. Антоненко, Л. Дубровіної, Л. Костенка, Т. Павлуши, М. Сенченка, Л. Філіп­пової та ін. Про­блемами галуз. бібліо­графії, ви­вче­н­ням бібліогр. ресурсів, теор. осмисле­н­ням видової структури бібліо­графії за­ймалися В. Бабич, М. Вальо, О. Довгопола, Л. Ільницька та ін. У працях О. Довгополої по­ставлено пита­н­ня про роз­межува­н­ня функцій рекомендац. і професій.-вироб. бібліо­графії, удосконале­н­ня методики скла­да­н­ня бібліогр. посібників. У галузі літ. бібліо­графії плідно працювали Л. Бєляєва, Л. Ґольденберг, О. Кущ, М. Мороз, Н. Рева та ін. Прикладні про­блеми бібліогр. забезпече­н­ня користувачів, спрямов. на виріше­н­ня практ. питань, досліджували А. Бровкін, В. Дерлеменко, Т. Монько, П. Рогова, О. Яценко та ін. Знач. внесок у роз­виток Б. зробили науковці діаспори: М. Бойко, Л. Биковський, Б. і Л. Винари, Є. Пеленський, С. Родіон, С. Сірополко, М. Тарнавська, Д. Штогрин, Б. Ясінський та ін.

НБУВ здійснює теор. і наук.-прикладні дослідж. у галузі Б. За її ініціативою 1989 Бюро від­діл. літ-ри, мови та мистецтво­знавства НАНУ прийняло ухвалу «Про створе­н­ня державного фундаментального реєстру друкованої продукції України». 1992 ця тема уві­йшла до затвердженої Комітетом з наук.-тех. про­гресу при КМ України наук.-тех. про­грами «Книжкова спадщина України: Створе­н­ня бібліо­графічного реєстру і системи збереже­н­ня та загальнодо­ступності». НБУВ — гол. установа в реалізації проектів створе­н­ня нац. бібліо­графії та біо­графістики України. Ін­ститут укр. книги та Ін­ститут рукопису НБУВ зосередили зуси­л­ля на дослідж. та об­ґрунтуван­ні теор.-методол. і організац.-технол. засад створе­н­ня Укр. бібліогр. репертуару, на роз­роблен­ні осн. напрямів формува­н­ня баз даних укр. книги, рукопис. та архів. україніки.

Подальший роз­виток дослідж. у напрямі «Створе­н­ня національної бібліо­графії. Українська біо­графістика» перед­бачає створе­н­ня на основі концепції НБУВ нац. банку даних укр. книги та біо­графістики, а також ви­да­н­ня багатотом. ретро­спектив. нац. бібліо­графії, багатотом. серії «Укр. біогр. словника».

Здійснюється під­готовка та ви­да­н­ня в серії «Національна бібліо­графія України» системи покажчиків нац. репертуару друков. продукції. НБУВ ви­дано бібліогр. покажчики «Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1798–1916» (К., 1996–2002, вип. 1–5), де пере­раховано книги українською мовою (незалежно від місця ви­да­н­ня), «Книга в Україні. 1816–1917» (К., 1996–2002, вип. 1–4). Вагомим внеском в україно­знавчу бібліо­графію є покажч. «Джерела україно­знавства» (К., 1990–98, вип. 1, 2).

Наполегливо і системно роз­робляє дослідже­н­ня про­блем Б. ЛНБ, яка спрямовує свої зуси­л­ля на наук.-бібліогр. опрацюва­н­ня та роз­кри­т­тя рідкіс. фондів, колекцій і збірок б-к, ретро­спектив. облік укр. книжк. і період. ви­дань, ви­вче­н­ня питань історії бібліо­графії. Пріоритетними ви­значено наук.-бібліогр. теми, повʼязані з формува­н­ням репертуару укр. книги та періодики. Ці пита­н­ня узагальнено в зб. «Теоретичні та організаційні про­блеми формува­н­ня репертуару української книги та періодики» (Л., 1996). У ЛНБ продовжується під­готовка ви­да­н­ня архів. картотеки «Репертуар української книги. 1798–1916: Мат. до бібліо­графії», під­готовленої 1945– 48 академ. бібліотеками Києва та Львова під керівництвом Ю. Меженка. Праця видається спільно зі Львів. від­діл. Ін­ституту укр. архео­графії та джерело­знавства НАНУ під керівництвом Я. Дашкевича. 1995–2002 ви­йшло шість томів, які охопили 1798–1916. Роз­почато ви­да­н­ня багатотом. бібліо­графії «Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпат­ті, Волині (від 1920 р.) та в еміграції (1914–1939)». Ви­дано бібліогр. покажч. «Товариство “Просвіта” у Львові. 1868–1939 рр.» (Л., 1996). Н.-д. центром періодики ЛНБ роз­роблено «Схему повного бібліо­графічного опису періодичного ви­да­н­ня» (Л., 1994), здійснюється бібліо­графува­н­ня укр. преси, що до­зволяє на єдиних метод. засадах готувати анотов. каталоги, бібліогр. покажчики, формувати компʼютер. банк даних. Під­сумком теор. досліджень і наук.-бібліогр. напрацювань є випуски збірників наук. праць фахівців ЛНБ, енциклопед. словник «Українська журналістика в іменах» (Л., 1997– 2002, вип. 1–9), бібліогр. покажчики: «Українські періодичні ви­да­н­ня Західної України, країн Центральної та Західної Європи. 1914–1939: Мат. до бібліо­графії» (Л., 1998), «Періодика Західної України 20–30-х рр. ХХ ст.: Мат. до бібліо­графії» (Л., 1998–2001, т. 1–4); істор.-бібліогр. дослідже­н­ня «Українські часописи Коломиї. 1865–1994» (Л., 1996), «Українські часописи Пів­нічної Буковини. 1870–1940» (Л., 1999); «Українські періодичні ви­да­н­ня для жінок в Галичині. 1853–1939: Анотов. каталог» (Л., 1996) та ін.

Над під­готовкою наук.-допоміж. (поточних і ретро­спективних) покажчиків, скла­да­н­ням бібліо­графії 2-го ступеня, біо­бібліогр. ви­дань активно працює Нац. парламент. бібліотека України (НПБУ). Б-кою ви­дано друков. каталог «Україномовна книга. 1808–1923» (1996), «Український бібліо­графічний репертуар. 1798–1923: Метод. рекомендації на допомогу скла­дан­ню», «Російськомовна книга у фондах Національної парламентської бібліотеки України. 1816– 1923», «Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України. 1798–1923. Вип. 1: 1808–1900» (усі — К., 1999).

У системі наук. установ України, що здійснюють дослідж. у галузі Б., провід­ну роль ві­ді­грають НБУВ, Книж. палата України, ЛНБ, НПБУ, вищі спеціалізов. навч. заклади. Бібліо­графува­н­ням документів та роз­робле­н­ням про­блем Б. за­ймаються обласні наук. б-ки, б-ки ВНЗів, органи наук.-тех. інформації, громад., професійні обʼ­єд­на­н­ня. Про­блеми галуз. Б. роз­робляють Держ. наук. мед. бібліотека МОЗ України, Центр. наук. с.-г. бібліотека УААН, Держ. наук.-пед. б-ка, Держ. наук.-тех. бібліотека тощо. Обл. наук. б-ки працюють над роз­витком крає­знав. Б., дослідж. про­блем організації та удосконале­н­ня інформ.-бібліогр. забезпече­н­ня користувачів регіону.

Ретро­спективна бібліо­графія України фіксує бібліогр. доробок, є інформ. базою для аналізу роз­витку бібліо­графії, формува­н­ня напрямів наук.-теор. і прикладних досліджень. Книжк. палатою України укладено ретро­спективні покажч. «Книга про книги. 1917–1963: Техніка. Промисловість. Транс­порт. Комунальне господарство» (Х., 1964), «Бібліо­графічні посібники УРСР. 1976–1980» (Х., 1985), хронол. продовже­н­ням цієї праці є покажч. «Посібники наукової бібліо­графії, під­готовлені бібліотеками України в 1981–1990 рр.» (К., 1993).

НПБУ видає наук.-допоміж. бібліогр. покажчики «Бібліотеко­знавство і бібліо­графія України» (К., 1972–2002, вип. 1–63), опубл. ретро­спективні покажчики «Бібліо­графо­знавство України. 1981–1990» (К., 1995), «Бібліо­графо­знавство України. 1991–1995» (К., 1999) та аналіт. огляди н.-д. роботи б-к, ін­ститутів культури.

Знач. якісний вплив на роз­виток бібліо­графії має удосконале­н­ня бібліотеч. технології, тех. пере­оснаще­н­ня б-к на основі впровадже­н­ня нових інформ. технологій, повʼяз. зі створе­н­ням, обробле­н­ням, засобами до­ступу та пошуком бібліогр. інформації. Створе­н­ня та функціонува­н­ня у су­спільстві бібліогр. інформації в сучас. електрон. середовищі стимулює роз­виток бібліогр. теорії і практики, роз­робле­н­ня понятій. апарату, ви­вче­н­ня тенденцій взаємодії й інтеграції Б. та інформатики. Б. використовує компʼютерні засоби бібліогр. опису і обліку документів, стратегії і методики ефектив. пошуку інформації; створює системи інформ. обслуговува­н­ня, засн. на Інтернет/Інтранет технологіях.

Низкою б-к України накопичено значні масиви бібліогр. даних, надається до­ступ до електрон. каталогів через мережу Інтернет. У НБУВ з метою метод. та організац.-технол. забезпече­н­ня процесів формува­н­ня електрон. каталогу роз­роблено інформ. забезпече­н­ня для бібліо­графува­н­ня окремих видів документів (старо­друків, нотних, образотвор. ви­дань) та створе­н­ня бази даних авторитет. записів; роз­роблено комплекс лінгвіст. засобів; апробовано і впроваджено технологію ко­оператив. реферува­н­ня укр. наук. літ-ри, що перед­бачає централізов. обробле­н­ня моногр. складової обовʼязкового примірника творів друку України в НБУВ і залуче­н­ня інтелектуал. власників до реферува­н­ня статей із серій. ви­дань, збірників наук. праць та матеріалів конференцій. Налагоджено спів­працю пров. наук. б-к України щодо наук.-теор. виробле­н­ня про­блем ко­оператив. каталогізації, роз­робле­н­ня Нац. формату пред­ставле­н­ня бібліогр. даних. Удосконалюється інформ. забезпече­н­ня наук. дослідж. на основі роз­робле­н­ня єдиних методол. і наук.-метод. під­ходів до виріше­н­ня комплексу про­блем компʼютер. бібліо­графії, реферува­н­ня укр. наук. літ-ри та на­да­н­ня до­ступу до первин. та вторин. джерел інформації. Бібліогр. посібники та бібліогр. обслуговува­н­ня ві­ді­грають значну роль в н.-д., управлін., навч., вироб. діяльності та самоосвіті. Наук.-теор. роз­робле­н­ня про­блем Б. знаходять від­ображе­н­ня у наук. працях, фахових період. ви­да­н­нях.

Літ.: Ковалевський Ю. Бібліо­графія й Український бібліо­графічний ін­ститут. К., 1919; Меженко Ю. Теоретичні перед­умови організації української бібліо­графічної роботи // Бібліол. вісті. 1926. № 4; Ясинський М. Головні моменти з історії української бібліо­графії // Бібліотеч. зб. К., 1927. Вип. 3; Сагарда М. Зав­да­н­ня бібліо­графії української періодики // Методол. зб.: Укр. бібліо­графія. К., 1928. Вип. 1; Меженко Ю. Державна бібліо­графія на Україні та потреби наукової роботи // Бібліол. вісті. 1930. № 4; Бабич В. С., Клименко О. С. Некоторые итоги развития библио­графии в Украинской ССР // Сов. библио­графия. 1977. № 4; Українська радянська бібліо­графія. К., 1980; Библиотечное дело. Библиотековедение. Библио­графия. Библио­графоведение: Ан­нотиров. указ. библиогр. пособий, из­дан­ных в СССР. 1917– 1987. Москва, 1988; Бойко М. Українська бібліо­графія материка й діяспори. Блумінґтон, 1989; Библио­графия. Библиотековедение: Указ. лит-ры, из­дан­ной в СССР на рус. языке в 1959–1984 гг. Москва, 1993. Ч. 1–4; Національна бібліо­графія України: Стан і тенденції роз­витку: Мат. між­ві­дом. наук. конф., Київ, 12–14 квіт. 1994 р. К., 1995; Ківшар Т. І. Український книжковий рух як історичне явище. К., 1996; Бібліо­графо­знавство: Теорія і практика: Зб. наук. пр. К., 1997; Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–1941. К., 1998; Огляд науково-дослідної роботи наукових бібліотек та ін­ститутів культури України у галузі бібліотеко­знавства, бібліо­графо­знавства і основ книго­знавства за 1991–1995 рр. К., 1998; Онищенко О., По­процька В. Наукова діяльність Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1993–1998 // БВ. 1998. № 3; Филип­пова Л. Я. Автоматизирован­ные библио­графические базы дан­ных: Пользовательский подход: Книга для работников электрон. б-к и информ. служб, имеющих гуманитар. образование. К., 1998; Гордієнко Г. Л. Роль і значе­н­ня бібліо­графії в су­спільстві: Істор. аспект. К., 1999; Книжкова палата України. 1919–1998: Наук.-допоміж. бібліогр. покажч. К., 1999; Глазунова Л. В. Бібліо­графо­знавство в Україні: Науко­знавчий аспект // Вісн. Харків. академії культури. Х., 2000; Швецова-Водка Г. М. Бібліо­графічні ресурси України: Заг. характеристика. Р., 2000; Слободяник М. С. Бібліотечна наука в Україні: До під­сумків десятирічного роз­витку // Бібліотечна планета. 2002. № 1; Сорока М. Б. Національна система реферува­н­ня української наукової літератури. К., 2002.

Т. В. Добко

Завантажити статтю