Медицина клінічна

МЕДИЦИ́НА КЛІНІ́ЧНА  — розділ медицини, що розглядає діагностику та лікування хвороб. Синонім. назви — практ. медицина, мед. практика. Із розвит­ком мед. науки і нагромадженням знань триває диференціація М. к. за різними критеріями. Наявність хвороб різних органів і систем, що істотно відрізняються за етіологією, патогенезом, клін. проявами й потребують використання відмін. методів розпізнавання, сприяла виокремленню таких мед. спеціальностей: кардіологія (наука про хвороби серц.-судин. системи), пульмонологія (дихал. системи), гастроентерологія і гепатологія (органів травлення), ендокринологія (ендокрин. органів), гематологія (крові), неврологія (нерв. системи), офтальмологія (очей), стоматологія (органів ротової порожнини і щелепно-лицевої ділянки) та ін. За віком хворих розрізняють педіатрію та геріатрію, профес. належністю — медицину профес. захворювань (див. Захворювання професійні), медицину спортивну, космічну медицину. Специфіка різних захворювань та їхні групові відмінності зумовили виокремлення інфекц., психіч., онкол., наркотич. та ін. хвороб. За методами лікування суттєво відрізняються терапія та хірургія, що використовують відповідно консервативні та оперативні методи, дієтологія, радіологія, це ж стосується анестезіо­логії, реаніматології, катастроф медицини, акушерства і гінекології, віднов. чи репродукт. медицини. Все більшого наук. і практ. значення набувають такі відносно нові розділи медицини, як клін. патофізіологія, клін. імунологія й алергологія, клін. біохімія і ензимологія, клін. фармакологія та нанофармакологія, що інтенсивно розвиваються. За поданням МОЗ України в Міністерстві юстиції України 2005 зареєстровано оновлену «Номенклатуру лікарських спеціальностей», що передбачає первинну і вторинну спеціалізацію. До первин. спеціальностей (всього 20) зараховують: акушерство і гінекологію, анестезіологію та інтенсивну терапію, внутр. хвороби, заг. гігієну, заг. практику — медицину сімейну, епідеміологію, інфекційні хвороби, клін. лабораторну діагностику, клін. онкологію, невідкладних станів медицину, неврологію, ортопедію і травматологію, патологічну анатомію, педіатрію, психіатрію, пульмонологію та фтизіатрію, радіологію, стоматологію, судово-медичну експертизу, хірургію. Вторин. спеціальностей — 43, серед них — алергологія та імунологія, гастроентерологія, ревматологія, медична генетика, геріатрія. Слід зазначити, що така роздробленість зумовлена швидким наук.-мед. прогресом і доцільністю появи вузьких спеціалістів, які спроможні досконало оволодіти новими, часто дуже склад. діагност. і терапевт. технологіями. Однак вона має також негативну сторону, бо стає на заваді широкому клін. мисленню з урахуванням змін ціліс. організму людини і в клін. практиці нерідко призводить до діагност. і лікувал. помилок. Виправити ситуацію частково може ширше використання сучас. принципів доказової медицини та клін. протоколів, що ґрунтуються на досягненнях теор. та практ. медицини.

Завантажити статтю