Попільнянський район

Визначення і загальна характеристика

ПОПІЛЬНЯ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у пів­ден­но-східній частині Житомирської області. Межував на пів­ночі з Брусилівським і Коростишівським, на заході — з Андрушівським, на пів­дні — з Ружинським р-нами Житомирської обл., на сході — зі Сквирським і Фастівським р-нами Київської обл. Утворено у березні 1923 з Попільнянської та Паволоцької волостей Сквирського пов. Тоді ж до П. р. належали Попільнянська (із с-щем і залізничною станцією Попільня та одно­ймен­ним селом), Андрушківська (див. Андрушки), Великолісовецька, Голубʼятинська, Камʼянська, Койлівська, Котлярська, Лозовиківська, Малолісовецька, Миньковецька, Паволоцька (див. Паволоч), Парипська, Сокільчанська, Харліївська та Хейлівська сільські ради (загалом 22 населених пункти, 31 980 осіб). Водночас був сформований Корнинський р-н (існував до лютого 1931 та від лютого 1935 до грудня 1957; див. Корнин) з Корнинської та Лучинської волостей Сквирського пов. До нього належали Корнинська, Білківська, Великоголяківська, Гнилецька, Дідівщинська, Королівська, Кривенська, Липківська, Лучинська, Мохнацька, Соболівська, Сущанська, Томашівська, Турбівська сільські ради (26 населених пунктів, 31 762 особи). 1923—25 — у межах Київської губ.; 1923—30 — Білоцерківської округи; 1932—37 — Київської, від 1937 — Житомирської областей. 1925—59 неодноразово сільські ради до П. р. зараховували (від Корнинського, Шамраївського, Триліського, Сквирського, Ружинського, Вчорайшненського р-нів) або від нього пере­давали (до Сквирського, Вчорайшненського, Ружинського, Брусилівського р-нів). За Всесоюзним пере­писом населе­н­ня (1926), у П. р. проживали 38 449 осіб (українців — 92,4 %, євреїв — 5,8 %, поляків — 1,1 %, росіян — 0,5 %, білорусів — 0,1 %); у Корнинському р-ні — 38 184 особи (українців — 96,1 %, поляків — 1,8 %, євреїв — 1,5 %, росіян — 0,4 %).

Від голодомору 1932—33 на Попільнянщині по­страждали близько 40 тис. осіб; найбільше померло людей у селах Великі Лісівці, Мохначка, Ходорків (у кожному з них встановлено по 1000 імен жертв), Криве (1200), Паволоч (1300). Виявлено 35 місць їх масових поховань, де освячено памʼятники та памʼятні знаки. 2008 за участі Президента України В. Ющенка в смт Попільня від­крито памʼятник, де містяться капсули із землею з усіх місць масових поховань. 417 осіб за­знали сталінських ре­пресій 1937—38. Найбільше було ре­пресованих у селах Попільня, Котлярка, Строків, Паволоч, Миролюбівка. Під час радянсько-фінської війни 1939—40 загинули 654 жителі Попільнянщини. Від 14 липня 1941 — під німецькою окупацією. На­прикінці 1941 в Корнині створено під­пільний осередок ОУН (керівники — В. Грінченко та В. Превор). Німецькою владою страчено 423 та закатовано 237 осіб, вивезено на каторжні роботи до Німеч­чини 3681 особу. На фронтах 2-ї світової війни воювали майже 10 тис. жителів, з них 4380 загинули та зникли без­вісти. Район звільняли двічі — 13 листопада та остаточно 26 грудня 1943. У 39-ти братських та 26-ти одиночних могилах поховано 1523 воїна-визволителя. На Попільнянщині брали участь у боях Герої Радянського Союзу М. Калюжний (с. Парипси), А. Ковальов, М. Москальчук (обидва — с. Паволоч), А. Птіцин (с. Білки), Б. Семенов (с. Саверці), І. Середа, П. Фомічов (обидва — Попільня), Г. Толкачов (с. Лисівка).

Станом на 1946 до П. р. входили Попільнянська селищна, Андрушківська, Великолісовецька, Великочернявська, Голубʼятинська, Єрчицька, Жовтнева (див. Квітневе), Камʼянська, Кілівська, Котлярська, Кошляківська, Красногірська, Лозовиківська, Марково-Волицька, Новоселицька, Паволоцька, Паволоцько-Зарічанська, Парипська, Попільнянська, Почуйківська, Романівська (див. Романівка), Саверецька, Сокільчанська, Соколово-Брідська, Ставищенська, Строківська та Харліївська сільські ради; до Корнинського р-ну — Корнинська селищна, Биківська, Білківська, Великогуляківська, Гнилецька, Западнянська, Королівська, Кривенська, Липківська, Лисівська, Личе-Раківська, Лучинська, Мохнацька, Озерська, Пустельницька, Скочищенська, Соболівська, Сущанська, Турбівська, Федорівська, Ходорківська (див. Ходорків) сільські ради. У грудні 1962 П. р. укрупнено за рахунок селищ міського типу Андрушівка та Ружин, усіх сільських рад Ружинського р-ну та Бровківської, Вербівської, Волицької, Волосівської, Гальчинської, Забарської, Зарубинецької, Іванківської, Іваницької, Лебединецької, Міньковецької, Мостівської, Павелківської, Старокотельнянської, Степківської і Яроповицької сільських рад Андрушівського р-ну (обидва від­новлено у січні 1965). Мешканці від­стоювали європейські цін­ності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013—14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (2014—22).

У середині 2010-х рр. площа П. р. становила 1050 км² (Попільнянська та Корнинська селищні й 30 сільських рад, 48 населених пунктів). За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 37 082 особи (українців — 96,5 %, росіян — 2,2 %, поляків — 0,3 %, білорусів — 0,2 %); станом на січень 2020 — 30 106 осіб. 2016 с. Жовтневе пере­йменовано на Квітневе, с-ще Радгоспне — на Корнинське. У вересні 2015 шляхом обʼ­єд­на­н­ня Корнинської селищної (із с. Королівка, с-щем Радгоспне) та Лисівської (із с. Мишерине), Лучинської, Сущанської, Турбівської сільських рад утворено Корнинську селищну громаду, до якої у червні 2017 зараховано Білківську сільську раду (із с. Мохначка). У серпні 2016 шляхом обʼ­єд­на­н­ня Жовтневої, Єрчицької (із селами Велика Чернявка, Яблунівка), Почуйківської, Романівської (із селами Дехтярка, Кошляки) та Ставищенської сільських рад утворено Квітневу сільську громаду. Тоді ж шляхом обʼ­єд­на­н­ня Попільнянської селищної та Великолісівецької, Голубʼятинської, Котлярської, Кривенської (із с. Рудка), Миролюбівської (див. Миролюбівка), Новоселицької (див. Новоселиця), Парипської, Попільнянської, Саверецької (із с. Піски), Сокільчанської (із с. Маркова Волиця), Строківської, Ходорківської (із с-щем Від­родже­н­ня та с. Пустелники) сільських рад утворено Попільнянську селищну громаду, до якої у червні 2020 зараховано Камʼянську, Липківську (із с. Бухалівщина) та Паволоцьку (із с. Соколів Брід) сільські ради. У серпні 2016 шляхом обʼ­єд­на­н­ня Андрушківської (із с-щем Новопаволоцьке), Василівської, Макарівської та Харліївської сільських рад утворено Андрушківську сільську громаду, до якої у червні 2020 зараховано Красногірську сільську раду. Нині площа Корнинської громади становить 241,9 км², станом на січень 2022 її населе­н­ня 5336 осіб; Квітневої громади — від­повід­но 159,6 км², 3981 особа; Попільнянської громади — 501,4 км², 16 071 особа; Андрушківської громади — 141 км², 3767 осіб. У липні 2020 П. р. ліквідовано, а ново­утворені громади зараховано до Житомирського р-ну.

Лежав у межах Придні­провської височини. Поверх­ня — під­вищена пологохвиляста лесова (на пів­ночі — морен­на) рівнина, роз­членована ярами, балками. По­близу с. Ставище — крайня східна точка Житомирської обл. Корисні копалини: граніт (1937 почав діяти Корнинський карʼєр), глина, пісок, каолін. Річки басейну Дні­пра: Ірпінь з притоками Унава (з Кривенькою, Лозинкою), Калинівка, Кривʼянка; Камʼянка; Роставиця з притоками Атака, Новосілка, Паволочка. Ґрунти пере­важно сірі лісові, підзолисті ясносірі, опідзолені сірі, чорноземні та темно-сірі. 2021 ліквідовано Попільнянське лісове господарство (24 тис. га; було при­єд­нано до Коростишівського лісового господарства). До нього належали Попільнянське, Андрушівське, Корнинське, Ружинське та Ходорківське лісництва. Основні лісові породи: дуб, граб, клен, липа, ясен. Території та обʼєкти природно-заповід­ного фонду місцевого значе­н­ня: заказники Попільнянський ліс (лісовий, 5,8 га, Квітнева громада) та Сущанські ставки (гідрологічний, 49,5 га, Корнинська громада). По­близу с. Ходорків — дуб Смільського віком понад 500 р. Промислові під­приємства спеціалізувалися на пере­роблен­ні сільськогосподарської сировини (1860 засновано Андрушківський цукровий завод, нині Цукровий завод ТОВ «Сігнет-Центр»; 1866—2015 працював Корнинський цукровий завод). У с. Почуйки — насін­нєвий завод. Природні умови сприятливі для роз­витку землеробства та тварин­ництва. 2013 працювали 14 високотоварних сільгосп­під­приємств і 72 фермерських господарства. Вирощували озиму пшеницю, сою, ріпак, кукурудзу, цукрові буряки. Загальна площа сільськогосподарських земель становила понад 76 тис. га, з них орних земель — понад 71 тис. га. Залізничні станції: Попільня, Корнин.

2016 було зареєстровано 50 релігійних громад, з них 24 мали при­стосовані культові споруди (УПЦ — 15, УПЦ КП — 13, РКЦ — 2, євангельські християни-баптисти — 3, християни віри євангельської — 1, адвентисти сьомого дня — 2). Новини р-ну висвітлювала г. «Прапор». Збереглися церква Вознесі­н­ня Господнього у с. Андрушки (1850—59), школа та господарські гранітні комори у с. Голубʼятин (початок 20 ст.), Народний дім у с. Криве (1924—29), земська школа у с. Липки (початок 20 ст.), Свято-Покровська церква у с. Миролюбівка (19 ст.), синагога (1861) і млин (1863) у с. Паволоч, садиба Вак­керів у с. Саверці (1904), Свято-Успенська церква у с. Сокільча (1741), садиба Пьонтків у с. Турбівка (2-га пол. 19 ст.), церква Різдва Богородиці у с. Ходорків (1870), водяні млини у Корнині, селах Строків (обидва — 1898), Квітневе (1905). Памʼятки археології місцевого значе­н­ня: залишки Змієвого валу 10—11 ст. у с-щі Попільня, селах Білки, Великі Лісівці, Котлярка, Криве, Рудка, Ходорків, 35 поселень палеоліту, неоліту, бронзи та ін. часів і стоянки мезоліту й палеоліту в с. Голубʼятин, 26 поселень палеоліту, неоліту, бронзи та ін. часів і стоянка палеоліту у с. Паволоч, 24 поселе­н­ня палеоліту, неоліту, бронзи та ін. часів і стоянка палеоліту у с. Соколів Брід, 9 поселень неоліту, бронзи, давньоруського часу, курган 11—13 ст., курган­на група бронзи та 10—12 ст. у с. Строків, поселе­н­ня й городище трипільської культури та 1 тисячолі­т­тя до н. е., курган 10—13 ст. до н. е. у Корнині, поселе­н­ня 3 тисячолі­т­тя до н. е., курган­на група 7—3 ст. до н. е., городище-замчище 16—18 ст. у с. Романівка, городище 10—13 ст. і 2 давніх кургани у с. Ходорків, поселе­н­ня 2—5 ст. і давній курган у с. Квітневе, поселе­н­ня 11—13 ст. у с. Кошляки, курган 7—3 ст. до н. е. у с. Єрчики, 2 давні кургани у с. Котлярка.

Серед видатних уродженців — геть­ман України 1672—87 І. Самойлович (с. Ходорків, 2004 встановлено памʼятник), поет, пере­кладач, літературо­знавець, громадський діяч, академік АН УРСР та СРСР М. Рильський (с. Романівка; 1970 встановлено його погру­д­дя, 1991 від­крито Рильських родини Романівський музей-садиба), ботанік, член-кореспондент АН СРСР Г. Левитський (с. Білки), вірусолог, еколог, академік НААНУ А. Бойко (Корнин), зоотехнік Д. Василенко (с. Білки), агрономи Ф. Заморський (с. Красногірка), Б. Лесик, селекціонер Й. Магомет (обидва — Корнин), математики В. Вишенський (Жидівці, нині Квітневе), Є. Галба (с. Строків), В. Коваль, В. Сущанський (обидва — с. Ходорків), економісти О. Гош (с. Парипси), О. Корольчук (с. Великі Лісівці), М. Швець (с. Мохначка), хіміки Г. Дворко (с. Криве), В. Пашин­ник, геофізик А. Гроза (обидва — Жидівці, нині Квітневе), фахівці у галузі харчових технологій О. Гавва (с. Паволоч), І. Кухаренко (с. Ходорків), фахівець у галузі охорони праці Б. Дзюндзюк, фахівець у галузі електро­енергетики В. Добжинський (обидва — с. Ходорків), фахівець у галузі зварювального виробництва О. Левченко (Корнин), фахівець у галузі технології шкіри та хутра В. Журавський (с. Почуйки), лікар-уролог В. Жила (с. Парипси), лікар-онколог, анестезіолог О. Кабан (с. Ставище), лікар-патофізіолог М. Кришталь, ортопед-травматолог М. Мороз (обидва — Корнин), історики А. Вовчик (с. Строків), В. Кириченко (с. Малі Гуляки, нині у складі с. Сущанка), М. Панчук (с. Попільня), В. Столяренко (с. Миролюбівка), Г. Шевчук (с. Красногірка), літературо­знавці В. Зубович (с. Строків), І. Журавська (с. Паволоч), мово­знавці Р. Зятківська (с. Василівка), Г. Левченко (с. Новоселиця); письмен­ники А. Бондарчук (с. Макарівка), Я. Зіскінд (с. Ходорків), В. Міняйло (с. Строків), Б. Поліщук (с. Велика Чернявка), Г. Соломончук (с. Почуйки), М. Талалаєвський (с. Мохначка), М. Шпак (с. Липки), поет Б. Остапенко (с. Миролюбівка), публіцист, пере­кладач, церковний діяч Агапій Гончаренко (с. Криве), поет, критик, пере­кладач А. Савенець (Корнин), публіцист Павло Глушаниця (с. Новоселиця), громадсько-політичний діяч, журналіст М. Охмакевич (с. Романівка); скульптор, заслужений художник УРСР П. Остапенко (с. Миролюбівка), живописці В. Монастирецький (с. Котлярка), Л. Титарчук (с. Харліївка), графік Т. Тимошенко (с. Лучин), архітектор М. Іванчук (с. Саверці), мистецтво­знавець Ю. Іванченко (с. Турбівка); кіно­оператор, заслужений діяч мистецтв України В. Гутовський (Корнин), актори, заслужені артисти УРСР В. Карась (с. Криве), А. Тимошенко, заслужна артистка України О. Заведія (обоє — Корнин), композитор, віолончеліст, диригент Т. Йотейко (с. Почуйки); спортс­мени В. Кравчук (академічне веслува­н­ня, с. Миролюбівка), О. Кравчук (лижні гонки, с. Парипси); Герой України, керівник сільськогосподарського під­приємства В. Дідківський (Корнин); учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу А. Вітрук, М. Закутенко (обидва — с. Андрушки), В. Яковенко (с. Липки), військовик М. Гончарук (кандидат воєн­них наук, с. Парипси). Від кінця 1870-х рр. у с. Криве на заслан­ні мешкав лікар, громадський діяч Й. Юркевич. Там він збудував школу, першу в Україні електро­станцію та машин­ну станцію, без­коштовно лікував селян. 1887—95 у с. Королівка жила письмен­ниця Дні­прова Чайка. 1901—06 у Корнині земським лікарем працював лікар-офтальмолог, хірург М. Левитський.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о населен­ныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864, Біла Церква, 2005; Прищепа Л. О. Нарис про село Камʼянку Попільнянського ра­йону Житомирської області. К., 1999; Пазяк Н. М. Романівка на Попільнянщині: сторінки історії // Житомирщина на зламі тисячоліть: Пр. Житомир. наук.-краєзн. т-ва дослідників. Ж., 2000. Т. 21; Михальченко Л. М. Лихолі­т­тя села Новоселиця. К., 2003; Махорін Г. Л., Оленська І. С. Край над Унавою. Ж., 2006; Іващенко О. М. Памʼятки і памʼятні місця історії та культури на Житомирщині (Попільнянський район). Вип. 9. Ж., 2007; Попільнянщина памʼятає… Книга памʼяті жертв голодомору 1932—33 років Попільнянського ра­йону Житомирської області. Ж., 2008; Прищепа Л., Сальник В. Його величність село... Історія вулиць села. До 400-річчя заснува­н­ня. Ж., 2009; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична: крає­знавчі нариси. Ж., 2009; Мазуренко П. Г., Махорін Г. Л. Почуйки: Історія та сьогоде­н­ня. Ж., 2011; Зарічний В. Г. З історії утворе­н­ня ра­йону // Пере­мога. 2012, 20 листоп.; Його ж. Колективізація на Попільнянщині // Там само. 2013, 7 черв.; Його ж. У полумʼї Великої Вітчизняної // Там само. 2013, 21 черв.; Його ж. Наш край у 80-ті та на початку 90-их років // Там само. 2013, 9 серп., 16 серп., 20 серп.; Його ж. Попільнянщина в роки незалежності // Там само. 2013, 3 верес.; Лутай М. Є. Історія населених пунктів Попільнянського ра­йону Житомирської області. Ж., 2014; Остапенко Б. Острів вольності на Унаві: Нариси. Ж., 2014; Його ж. Два крила рідного села: Нариси. Ж., 2015.

В. Г. Зарічний

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю