Зміст
(13(25). 04. 1886, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 02. 09. 1975, Москва) – співак (бас). Брат Я. Лубенцова. Нар. арт. РРФСР (1937). Сталінcька премія (1951). Закін. Одес. муз. училище (1910; кл. М. Поллі). 1911–13 співав в антрепризі М. Багрова в Одес. опер. театрі. 1914–23 – соліст рос. опери в Києві. На поч. 1920-х рр. брав участь у...
Ю. О. Станішевський
(01(13). 11. 1892, Одеса – 24. 06. 1961, Москва) – співак (бас). Брат В. Лубенцова. Закін. Одес. консерваторію (1920). У 1919–20 виступав у Нар. опер. колективі в Одесі. 1920–23 – соліст Одес., 1923–24, 1928–29 – Свердлов. (нині Єкатеринбург, РФ), 1924–25 – Азерб., 1927–28 – Тифліс. (нині Тбілісі), 1929–30 – Харків., 1930–31 – Саратов. (РФ) опер,...
І. М. Лисенко
– міськрайонна газета. Виходить у м. Лубни Полтав. обл. двічі на тиждень українською мовою. Засн. 1917 як «Известия Лубенского совета рабочих и солдатских депутатов», 1923–62 та 1988–91 – «Червона Лубенщина», 1962–88 – «Ленінська зоря», від 1991 – сучасна назва. Була органом окруж., рай. і міського комітетів КП(б)У, ради профспілок. Нині...
І. П. Бурдим
(10. 08. 1941, с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської області – 23. 10. 2015, Львів) – поет, перекладач, перекладознавець, громадсько-політичний діяч, дипломат. Член Національної спілки письменників України (1966), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2007), почесний член Спілки білоруських письменників (2006). Заслужений...
Л. Б. Тарнашинська
(20. 05. 1946, с. Лисянка Київ. обл., нині смт Черкас. обл. – 02. 03. 2008, похов. у рідному с-щі) – журналіст, краєзнавець. Закін. Ужгород. університет (1969). Відтоді учителював у Лисянці, водночас на громад. засадах очолював місц. рай. краєзн. (нині істор.) музей, працював над створенням експозиції (портрети героїв Корсунь-Шевченків. битви,...
О. В. Савченко
(дівоче – Бардецька; 1858, Київ – 27. 06. 1934, Варшава) – співачка (сопрано), педагог. Співу навч. у Київ. муз. училищі, у 1880-х рр. – у С.-Петербурзі. На поч. 1890-х рр. удосконалювала вокал. майстерність у А. Ронці в Мілані. Дебютувала 1882 у Тифлісі (нині Тбілісі). 1882–84, 1887–89 – солістка Тифліс., 1884–87, 1889–93 – Київ., 1894–95 –...
О. П. Кушнірук
– місто обласного значення Полтавської області, райцентр; літературний і мистецький осередок. Має статус істор. насел. місця. Знаходиться на правому березі р. Сула (притока Дніпра), за 279 км від Харкова, за 200 км від Києва та за 141 км від обл. центру. Площа 45,6 км2. За переписом 2001, насел. становило 52 572 особи (складає...
Л. Г. Брикун, О. П. Грицаєнко
– підприємство машинобудівної галузі промисловості. Розташ. у м. Лубни Полтав. обл. Історія підприємства розпочинається 1888, коли коваль І. Шурхін у підвал. частині будинку Слюсаренка відкрив невелику майстерню. Першим робітником «Л.» вважають Й. Компанійця, який 1890 став учнем І. Шурхіна. На поч. 20 ст. вже діяли потужні ливарно-мех....
І. В. Хакало
– підприємство хіміко-фармацевтичної промисловості. Розташ. у м. Лубни Полтав. обл. Засн. 1932 як Лубен. ф-ка з перероблення лікар. сировини Всесоюз. контори лікар. рослин Нар. комісаріату охорони здоров’я СРСР. У довоєн. час займалася первин. переробленням лікар. трав для відвантаження ін. підприємствам. Під час нім.-фашист. окупації не...
І. В. Хакало
(22. 04(05. 05). 1903, с. Лаші, нині Гроднен. обл., Білорусь – 03. 10. 1977, м. Ворошиловград, нині Луганськ) – вчений-агроном. Доктор сільськогосподарських наук (1955), професор (1956). Закін. Горецький с.-г. інститут (Білорусь, 1925). Працював 1926–27 окруж. спеціалістом с. господарства у м. Вітебськ (Білорусь); 1927–38 – завідувач кафедри...
М. І. Драніщев
– декоративна тиражована настінна картинка здебільшого з прозовим або віршованим текстом. Створювали від 17 до серед. 19 ст. рос. профес. майстри та майстри-самоуки для мас. розповсюдження. Термін «Л.» почали вживати у 19 ст.; у наук. обіг увів 1822 один із перших його дослідників і збирачів рос. історик, етнограф і мистецтвознавець І. Снєгірьов....
О. М. Донець, А. Г. Баканурський
– дешеве літературне видання з ілюстраціями для масового розповсюдження з метою залучення простих людей до читання; відзначалося низьким художнім рівнем і було орієнтоване на нерозвинені естетичні смаки. Л. к. відома від 8 ст. у Китаї, від 15 ст. – в Європі, від 2-ї пол. 18 ст. – у Росії. Від корот. підписів під лубковими картинами (див. Лубок)...
Т. Р. Кароєва
(08. 06. 1977, Київ) – правознавець, філософ. Дочка Т. Горбаченко та В. Лубського. Доктор філософських наук (2008), професор (2013). Закін. Київський університет (1999). Від 2002 працює в Нац. університеті «Остроз. академія» (Рівнен. обл.): від 2008 – професор кафедри релігієзнавства і теології; водночас від 2004 – наук. консультант Гол....
Т. Г. Аболіна
(06. 11. 1925, с. Войтове Березан. р-ну, нині Войкове Згурів. р-ну Київ. обл. – 30. 10. 2018, м. Ґластонбері, шт. Коннектикут, США) – поетеса. Навч. у Київ. фінанс.-екон. технікумі. Весною 1942 вивезена на примус. роботи до Німеччини; перебувала у таборі м. Нюрнберґ, де познайомилася із Г. Китастим, з яким підтримувала творчі...
Г. М. Кирпа, В. П. Мацько
(10. 07. 1944, с. Войкове Баришів., нині Згурів. р-ну Київ. обл.) – філософ. Чоловік Т. Горбаченко, батько М. Лубської. Доктор філософських наук (1997), професор (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закін. філос. (1974) та юрид. (1996) факультети Київ. університету. Від 1972 працює у ньому: 1996–2013 – завідувач кафедри...
В. І. Панченко
(27. 10. 1921, х. Ломаківський Миргород. пов. Полтав. губ., згодом ліквід. – 26. 11. 1977, Київ) – фізик. Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1967). Ленін. премія (1967). Державні нагороди СРСР. Закін. Львівський університет (1951). Відтоді працював у Інституті фізики АН УРСР; 1966–71 – в Інституті теор. фізики АН УРСР; 1971–77 –...
І. І. Фіщук
(03. 11. 1937, м. Псков, РФ – 13. 05. 2012, Київ) – журналіст, громадський діяч. Член (1959) і голова (1997–2012) НСЖУ. Ордени «За заслуги» 3-го (2007) та князя Ярослава Мудрого 5-го (2009) ступ. Засл. журналіст УРСР (1987). Закін. Київський університет (1960). Працював відп. секр. г. «Шлях Ілліча» (м. Шахтарськ Сталін., нині Донец. обл., 1957),...
Ю. М. Михайличенко
– річка у Бродівському районі Львівської області та частково Зборівському районі Тернопільської області. Один з 3-х осн. витоків (середній) Серету – притоки Дністра. Ін. назви річки: Волиця (у верхів’ї), Грабарка (у серед. течії), Серет Маркопільський (у пониззі). Бере початок з двох струмків, що витікають і зливаються на пн. схилах горбогір....
І. Л. Дітчук
– річка у Жидачівському районі Львівської області, ліва притока Дністра (басейн Чорного моря). Довжина 25 км. Річка типово рівнинна, з числен. меандрами (особливо розлогі – неподалік від гирла). На окремих ділянках річище зарегульоване та каналізоване. Вважається, що Л. бере початок в Отиневиц. ставку, до якого з Пн. побл. м. Ходорів впадає...
О. О. Кагало
– руханкове товариство. Засн. 1925 на тер. Зх. України з ініціативи керівництва Укр. радикал. партії військ.-політ. діячами Галичини на чолі з Р. Дашкевичем на базі забороненого польс. владою товариства «Січ» з метою нац.-патріот. і фіз. виховання та військ. вишколу укр. молоді. Мало триступ. структуру: централь у Львові, повіт. організації,...
К. Є. Науменко
– гідрологічний заказник загальнодержавного значення (від 2002). Знаходиться у заплаві р. Згар (притока Південного Бугу), побл. с. Голенищеве Летичів. р-ну Хмельн. обл. Землекористувачем є Летичів. ліс. госп-во. Площа 156,0 га (ліс. землі займають 151,1 га). Навколо заказника виділена охоронна зона шир. 250 м. Його створено з метою збереження та...
В. І. Гетьман
– річка у Локачинському, Іваничівському та Володимир-Волинському районах Волинської області, права притока Західного Бугу. Пл. бас. 1351 км2, довж. 89,1 км, похил 0,48 м/км, густота річк. мережі 0,07 км/км2. Бере початок біля с. Колпитів Локачин. р-ну. У верх. течії тече зі Сх. на Зх., у серед. і нижній течії – на Пн. Зх. Осн....
Л. В. Ільїн
– підприємство швейної промисловості. Засн. 1945 як Володимир-Волин. швейна ф-ка (Волин. обл.). Спочатку на ній працювало 17 осіб, які шили білизну. Тех. оснащення – ручні швейні машини, праски з вугіл. нагрівом. Через 10 р. кількість працівників зросла до 300 осіб; шили білизну, одяг та ковдри. 1966–72 підприємство активно розвивалося,...
Т. Р. Гнатюк
– річка у Локачинському та Володимир-Волинському районах Волинської області, права притока Луги (басейн Західного Бугу). Пл. бас. 364,8 км2, довж. 35,1 км, похил 0,45 м/км, густота річк. мережі 0,1 км/км2. Бере початок на пд. околиці с. Шельвів Локачин. р-ну, впадає в Лугу на 42 км від її гирла. Осн. притоки: Свинарка (ліва, 21,6 км), Війниця...
Л. В. Ільїн
– російськомовна обласна суспільно-політична газета. Заснована у червні 1917 під назвою «Донецкий пролетарий» як щоден. орган Луган. комітету РСДРП. Її першим ред. був більшов. і військ. діяч К. Ворошилов. 1918 – «Луганский революционный вестник», 1919 – «Донецко-криворожский коммунист» (орган Донецько-Криворіз. комітету КП(б), у грудні 1919 –...
А. В. Бадер, О. А. Забудкова
(до 1882 – Кам’яний Брід і Луганський Завод, 1935–58 та 1970–90 – Ворошиловград) – місто обласного значення, адміністративний, економічний і культурний центр (від 2014 ці функції тимчасово виконує Сіверськодонецьк) Луганської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). Постановою ВР України від 17 березня 2015 Луган. міськраду з підпорядк....
А. В. Бадер, О. А. Забудкова, І. Г. Мельник, Н. В. Гусєва
– назва до 1923 смт Станиця Луганська Луганської області.
– вищий навчальний заклад. Засновано 2002 року як Луганський державний інститут культури і мистецтв, від 2012 – сучасна назва. Основні напрями підготовки спеціалістів: музичне, хореографічне, естрадно-циркове, образотворче, декоративно-прикладне, театральне мистецтво, кіно- і телемистецтво, менеджмент, філологія, переклад, бібліотекознавство,...
Є. Я. Михальова
Інституту ґрунтознавства та агрохімії НААНУ – науково-дослідна установа, що вивчає проблеми агропромислового виробництва Сходу України. Засн. 1956 у Ворошиловграді (нині Луганськ) на базі яруж. станції як обл. с.-г. дослідна станція. 1961 перевед. на тер. радгоспу у с-щі Металіст (Слов’яносерб. р-ну Луган. обл., від 2014 – під контролем...
В. В. Наливайко
Розташ. у будівлі Міських думи та управи (зведено у 1880-х рр.; у 1920–30-х рр. у ній діяв буд. технікум, який закінчив М. Матусовський; у липні 2014 була пошкоджена під час артилер. обстрілу, у наступ. році відновлена). Засн. 1980 як музей більшов. і військ. діяча К. Ворошилова. У рад. період зібрано бл. 36 тис. предметів, що належали родині...
А. В. Бадер, О. А. Забудкова