ВСІ ТОМИ
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
Енциклопедія Сучасної України

Том 18

Енциклопедія Сучасної України. Т. 18: «Лт» – «Малицький»
ISBN978-966-02-8303-9
ISBN серії966-02-2074-X
УДК030(477)
ВидавецьІнститут енциклопедичних досліджень НАН України
ЗасновникиНАН України; НТШ
Гол. редкол.І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін.
ВидавецьІнститут енциклопедичних досліджень НАН України
Місце виданняКиїв
Рік2017
Обсяг711 с.

Том містить 2.4 тис. статей

Сторінка 2 із 79

Зміст

Лубенцов Василь Микитович

(13(25). 04. 1886, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 02. 09. 1975, Москва) – співак (бас). Брат Я. Лубенцова. Нар. арт. РРФСР (1937). Сталінcька премія (1951). Закін. Одес. муз. училище (1910; кл. М. Поллі). 1911–13 співав в антрепризі М. Багрова в Одес. опер. театрі. 1914–23 – соліст рос. опери в Києві. На поч. 1920-х рр. брав участь у...
Ю. О. Станішевський

Лубенцов Яків Микитович

(01(13). 11. 1892, Одеса – 24. 06. 1961, Мос­ква) – співак (бас). Брат В. Лубенцова. Закін. Одес. консерваторію (1920). У 1919–20 виступав у Нар. опер. колективі в Одесі. 1920–23 – соліст Одес., 1923–24, 1928–29 – Свердлов. (нині Єкатеринбург, РФ), 1924–25 – Азерб., 1927–28 – Тифліс. (нині Тбілісі), 1929–30 – Харків., 1930–31 – Саратов. (РФ) опер,...
І. М. Лисенко

Лубенщина

– міськрайонна газета. Виходить у м. Лубни Полтав. обл. дві­чі на тиждень українською мовою. Засн. 1917 як «Известия Лубенского совета рабочих и солдатских депутатов», 1923–62 та 1988–91 – «Червона Лубенщина», 1962–88 – «Ленінська зоря», від 1991 – сучасна назва. Була органом окруж., рай. і міського комітетів КП(б)У, ради профспілок. Нині...
І. П. Бурдим

Лубківський Роман Мар’янович

(10. 08. 1941, с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської області – 23. 10. 2015, Львів) – поет, перекладач, перекладознавець, громадсько-політичний діяч, дипломат. Член Національної спілки письменників України (1966), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2007), почесний член Спілки білоруських письменників (2006). Заслужений...
Л. Б. Тарнашинська

Лубко Микола Пилипович

(20. 05. 1946, с. Лисянка Київ. обл., нині смт Черкас. обл. – 02. 03. 2008, похов. у рідному с-щі) – журналіст, краєзнавець. Закін. Ужгород. університет (1969). Відтоді учителював у Лисянці, водночас на громад. засадах очолював місц. рай. краєзн. (нині істор.) музей, працював над створенням експозиції (портрети героїв Корсунь-Шевченків. битви,...
О. В. Савченко

Лубковська Марія Мечиславівна

(дівоче – Бардецька; 1858, Київ – 27. 06. 1934, Варшава) – співачка (сопрано), педагог. Співу навч. у Київ. муз. училищі, у 1880-х рр. – у С.-Пе­тербурзі. На поч. 1890-х рр. удосконалювала вокал. майстерність у А. Ронці в Мілані. Дебютувала 1882 у Тифлісі (нині Тбілісі). 1882–84, 1887–89 – солістка Тифліс., 1884–87, 1889–93 – Київ., 1894–95 –...
О. П. Кушнірук

Лубни

– місто обласного значення Пол­тавської області, райцентр; літературний і мистецький осередок. Має статус істор. насел. місця. Знаходиться на правому березі р. Сула (притока Дніпра), за 279 км від Харкова, за 200 км від Києва та за 141 км від обл. центру. Площа 45,6 км2. За переписом 2001, насел. становило 52 572 особи (складає...
Л. Г. Брикун, О. П. Грицаєнко

Лубнимаш

– підприємство машинобудівної галузі промисловості. Розташ. у м. Лубни Полтав. обл. Історія підприємства розпочинається 1888, коли коваль І. Шурхін у підвал. частині будинку Слюсаренка відкрив невелику майстерню. Першим робітником «Л.» вважають Й. Компанійця, який 1890 став учнем І. Шурхіна. На поч. 20 ст. вже діяли потужні ли­варно-мех....
І. В. Хакало

Лубнифарм

– підприємство хіміко-фармацевтичної промисловості. Розташ. у м. Лубни Полтав. обл. Засн. 1932 як Лубен. ф-ка з пе­рероблення лікар. сировини Все­союз. контори лікар. рослин Нар. комісаріату охорони здоров’я СРСР. У довоєн. час займала­ся первин. переробленням лі­кар. трав для відвантаження ін. підприємствам. Під час нім.-фашист. окупації не...
І. В. Хакало

Лубовський Микита Прокопович

(22. 04(05. 05). 1903, с. Лаші, нині Гроднен. обл., Білорусь – 03. 10. 1977, м. Ворошиловград, нині Луганськ) – вчений-агроном. Доктор сільськогосподарських наук (1955), професор (1956). Закін. Горецький с.-г. інститут (Білорусь, 1925). Працював 1926–27 окруж. спеціалістом с. господарства у м. Вітебськ (Білорусь); 1927–38 – завідувач кафедри...
М. І. Драніщев

Лубок

– декоративна тиражована настінна картинка здебільшого з прозовим або віршованим текстом. Створювали від 17 до серед. 19 ст. рос. профес. майстри та майстри-самоуки для мас. розповсюдження. Термін «Л.» почали вживати у 19 ст.; у наук. обіг увів 1822 один із перших його дослідників і збирачів рос. історик, етнограф і мистецтво­знавець І. Снєгірьов....
О. М. Донець, А. Г. Баканурський

Лубочна книга

– дешеве літературне видання з ілюстраціями для масового розповсюдження з метою залучення простих людей до читання; відзначалося низьким художнім рівнем і було орієнтоване на нерозвинені естетичні смаки. Л. к. відома від 8 ст. у Китаї, від 15 ст. – в Європі, від 2-ї пол. 18 ст. – у Росії. Від корот. підписів під лубковими картинами (див. Лубок)...
Т. Р. Кароєва

Лубська Марія Володимирівна

(08. 06. 1977, Київ) – правознавець, філософ. Дочка Т. Горбаченко та В. Лубського. Доктор філософських наук (2008), професор (2013). Закін. Київський університет (1999). Від 2002 працює в Нац. університеті «Остроз. академія» (Рівнен. обл.): від 2008 – професор кафедри релігієзнавства і теології; водночас від 2004 – наук. консультант Гол....
Т. Г. Аболіна

Лубська Ольга Пилипівна

(06. 11. 1925, с. Войтове Березан. р-ну, нині Войкове Згурів. р-ну Київ. обл. – 30. 10. 2018, м. Ґластонбері, шт. Коннектикут, США) – поетеса. Навч. у Київ. фінанс.-екон. технікумі. Весною 1942 вивезена на примус. роботи до Німеччини; перебувала у таборі м. Нюрнберґ, де познайомилася із Г. Китастим, з яким підтримувала творчі...
Г. М. Кирпа, В. П. Мацько

Лубський Володимир Іонович

(10. 07. 1944, с. Войкове Баришів., нині Згурів. р-ну Київ. обл.) – філософ. Чоловік Т. Горбаченко, бать­ко М. Лубської. Доктор філософських наук (1997), професор (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закін. філос. (1974) та юрид. (1996) факультети Київ. університету. Від 1972 працює у ньому: 1996–2013 – завідувач кафедри...
В. І. Панченко

Лубченко Андрій Федорович

(27. 10. 1921, х. Ломаківський Миргород. пов. Полтав. губ., згодом ліквід. – 26. 11. 1977, Київ) – фізик. Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1967). Ленін. премія (1967). Державні нагороди СРСР. Закін. Львівський університет (1951). Відтоді працював у Інституті фізики АН УРСР; 1966–71 – в Інституті теор. фізики АН УРСР; 1971–77 –...
І. І. Фіщук

Лубченко Ігор Федорович

(03. 11. 1937, м. Псков, РФ – 13. 05. 2012, Київ) – журналіст, громадський діяч. Член (1959) і голова (1997–2012) НСЖУ. Ордени «За заслуги» 3-го (2007) та князя Яро­слава Мудрого 5-го (2009) ступ. Засл. журналіст УРСР (1987). Закін. Київський університет (1960). Працював відп. секр. г. «Шлях Ілліча» (м. Шахтарськ Сталін., нині Донец. обл., 1957),...
Ю. М. Михайличенко

Луг

– річка у Бродівському районі Львівської області та частково Зборівському районі Тернопільської області. Один з 3-х осн. витоків (середній) Серету – притоки Дністра. Ін. назви річки: Волиця (у верхів’ї), Грабарка (у серед. течії), Серет Маркопільський (у пониззі). Бере початок з двох струмків, що витікають і зливаються на пн. схилах горбогір....
І. Л. Дітчук

Луг

– річка у Жидачівському районі Львівської області, ліва притока Дністра (басейн Чорного моря). Довжина 25 км. Річка типово рівнинна, з числен. меандрами (особливо розлогі – неподалік від гирла). На окремих ділянках річище зарегульоване та каналізоване. Вважається, що Л. бере початок в Отиневиц. ставку, до якого з Пн. побл. м. Ходорів впадає...
О. О. Кагало

Луг

– руханкове товариство. Засн. 1925 на тер. Зх. України з ініціативи керівництва Укр. радикал. партії військ.-політ. діячами Галичини на чолі з Р. Дашкевичем на базі забороненого польс. владою товариства «Січ» з метою нац.-пат­ріот. і фіз. виховання та військ. вишколу укр. молоді. Мало три­ступ. структуру: централь у Львові, повіт. організації,...
К. Є. Науменко

Луг і Круглик

– гідрологічний заказник загальнодержавного значення (від 2002). Знаходиться у заплаві р. Згар (притока Південного Бугу), побл. с. Голенищеве Летичів. р-ну Хмельн. обл. Землекористувачем є Летичів. ліс. госп-во. Площа 156,0 га (ліс. землі займають 151,1 га). Навколо заказника виділена охоронна зона шир. 250 м. Його створено з метою збереження та...
В. І. Гетьман

Луга

– річка у Локачинському, Іваничівському та Володимир-Волинському районах Волинської області, права притока Західного Бугу. Пл. бас. 1351 км2, довж. 89,1 км, похил 0,48 м/км, густота річк. мережі 0,07 км/км2. Бере початок біля с. Колпитів Локачин. р-ну. У верх. течії тече зі Сх. на Зх., у серед. і нижній течії – на Пн. Зх. Осн....
Л. В. Ільїн

Луга

– підприємство швейної промисловості. Засн. 1945 як Володимир-Волин. швейна ф-ка (Волин. обл.). Спочатку на ній працювало 17 осіб, які шили білизну. Тех. оснащення – ручні швейні машини, праски з вугіл. нагрівом. Через 10 р. кількість працівників зросла до 300 осіб; шили білизну, одяг та ковдри. 1966–72 підприємство активно розвивалося,...
Т. Р. Гнатюк

Луга-Свинорийка

– річка у Локачинському та Володимир-Волинському районах Волинської області, права притока Луги (басейн Західного Бугу). Пл. бас. 364,8 км2, довж. 35,1 км, похил 0,45 м/км, густота річк. мережі 0,1 км/км2. Бере початок на пд. околиці с. Шельвів Локачин. р-ну, впадає в Лугу на 42 км від її гирла. Осн. притоки: Свинарка (ліва, 21,6 км), Війниця...
Л. В. Ільїн

Луганская правда

– російськомовна обласна су­спільно-політична газета. Заснована у червні 1917 під назвою «Донецкий пролетарий» як щоден. орган Луган. комітету РСДРП. Її першим ред. був більшов. і військ. діяч К. Ворошилов. 1918 – «Луганский революционный вестник», 1919 – «Донецко-криворожский коммунист» (орган Донецько-Криворіз. комітету КП(б), у грудні 1919 –...
А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Луганськ

(до 1882 – Кам’яний Брід і Луганський Завод, 1935–58 та 1970–90 – Ворошиловград) – місто обласного значення, адміністративний, економічний і культурний центр (від 2014 ці функції тимчасово виконує Сіверськодонецьк) Луганської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). Постановою ВР України від 17 березня 2015 Луган. міськраду з підпорядк....
А. В. Бадер, О. А. Забудкова, І. Г. Мельник, Н. В. Гусєва

Луганська

– назва до 1923 смт Станиця Луганська Луганської області.

Луганська державна академія культури і мистецтв ім. М. Матусовського

– вищий навчальний заклад. Засновано 2002 року як Луганський державний інститут культури і мистецтв, від 2012 – сучасна назва. Основні напрями підготовки спеціалістів: музичне, хореографічне, естрадно-циркове, образотворче, декоративно-прикладне, театральне мистецтво, кіно- і телемистецтво, менеджмент, філологія, переклад, бібліотекознавство,...
Є. Я. Михальова

Луганська державна сільськогосподарська дослідна станція

Інституту ґрунтознавства та агрохімії НААНУ – науково-дослідна установа, що вивчає про­блеми агропромислового виробництва Сходу України. Засн. 1956 у Ворошиловграді (нині Луганськ) на базі яруж. станції як обл. с.-г. дослідна станція. 1961 перевед. на тер. радгоспу у с-щі Металіст (Слов’яносерб. р-ну Луган. обл., від 2014 – під контролем...
В. В. Наливайко

Луганська історії і культури міста музей

Розташ. у будівлі Міських думи та управи (зведено у 1880-х рр.; у 1920–30-х рр. у ній діяв буд. технікум, який закінчив М. Матусовський; у липні 2014 була пошкоджена під час артилер. обстрілу, у наступ. році відновлена). Засн. 1980 як музей більшов. і військ. діяча К. Ворошилова. У рад. період зібрано бл. 36 тис. предметів, що належали родині...
А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Популярні статті цього тому в 2026 році