Антисемітизм
2517
Том 1
Енциклопедія Сучасної України. Т. 1: «А»| ISBN | 966-02-2075-8 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2001 |
| Обсяг | 823 с. |
Том містить 2.7 тис. статей
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
– перша літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на латинській і слов’яно-кириличній графічних основах. За формою накреслення – видозмінена кирилична літера, що походить із грецької α «альфа», яка базувалася на фінікійському знакові א «алеф» (бик), утворена від ідеографічного малюнка, подібного до голови бика. У сучасній українській...
М. Г. Железняк
(від італ. a cappella – букв. – у стилі капели; як співають у каплиці) – хоровий або ансамблевий спів без інструментального супроводу. Витоки співу А к. сягають античності. Від доби середньовіччя до сьогодення спів А к. – найпотужніший жанр. пласт світ. хор. музики. У мистецтві України підвалини співу А к. закладені, з одного боку, в нар....
О. О. Різник
– перше в Україні приватне видавництво літератури для дітей. Засн. І. Малковичем у Києві 1992. Дебютувало «Українською абеткою». Книжки (казки та оригін. твори укр. письменників) видаються українською мовою, вирізняються високою худож. і полігр. якістю. Вид-во згуртувало відомих митців України різних поколінь. Його книги відзначено найвищими...
Л. Б. Тарнашинська
(грец. ά..., перед голосними άν…) – префікс в іншомовних словах, що означає заперечення, відсутність, нестачу, напр.: абіогенез, авітаміноз, анаеробіоз.
(Aarne Antti Amatus; 05. 12. 1867, м. Порі, Фінляндія – 05. 02. 1925, Гельсинкі) – фінський фольклорист. Навч. у C-Петербурзі (1893–98). Від 1922 – проф. Гельсин. університету. Представник т. зв. фін. істор.-геогр. школи у фольклористиці; застосував до вивчення казок, пісень, загадок порівняльний метод. Його каталог казкових сюжетів, пізніше...
Л. Г. Пономар, В. П. Шеремета
(12. 07. 1948, с-ще Сарата Одес. обл.) – тренер з велоспорту. Заслужений тренер України (1996). Майстер спорту Закін. Київський інститут фізичної культури (1994). Працює в Бровар. вищому училищі фізичної культури. Серед учнів – заслужений майстер спорту України, чемпіон світу 1998 С. Матвєєв. О. В. Савченко
О. В. Савченко
(19. 11. 1939, Запоріжжя – 28. 02. 2024, Харків) – фаготист, музикознавець. Канд. мистецтвознавства (1982), професор (1983). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Народний артист України (2010). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2019). Закін. Харків. інститут мистецтв (1968). Від 1969 працював в оркестрі Харків. держ. академ. театру опери та...
О. І. Назаренко
(1845 або 1848, Суджан. пов., нині Курська обл., РФ – 03(16). 01. 1915, м. Курськ) – піаніст, композитор, педагог. Навчався у Харків. муз. училищі, С.-Петербур. консерваторії (у О. Дрейшока і К. Еверарді, удосконалював майстерність у Німеччині у Г. фон Бюлова). Засн. і дир. муз. шкіл у Сумах (1877–81) та Курську (1882–1915). Викладав гру на...
І. M. Сікорська
(22. 08. 1864, Росія – 28. 07. 1931, Варшава) – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Псков. кадет. корпус, Костянтинів. артилер. училище (1884). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. У роки 1-ї світової війни – на фронті: командир дивізіону, ад’ютант штабу корпусу, полковник (1914). Улітку 1917 брав участь в українізації частин рос....
К. Є. Науменко
(Обазівка) – осередок художнього ткацтва і вишивання. А. – село Полтав. р-ну, розташ. на р. Полузір’є (права притока Ворскли, бас. Дніпра), за 18 км від Полтави. Залізнич. станція. Через А. проходить автотраса Київ – Харків. Насел. 1696 осіб (2000). Засн. у 1839 на місці х. Курилехівка дідичем, вихідцем із Бессарабії М. Абазою. Спочатку...
В. М. Ханко
– поклади газу. Розташ. біля с. Абазівка Полтав. р-ну, за 20 км від Полтави. 18 пошуковими та 7 експлуатац. свердловинами виявлено моноклінальне залягання продуктив. горизонту верхньосерпухів. під’ярусу нижнього карбону на глиб. 4370– 90 м. Монокліналь з усіх боків обмежена тектон. порушеннями амплітудою від 70 до 200 м. Розміри блока...
Д. Є. Макаренко
(02. 09. 1951, с. Зарожани Хотин. р-ну Чернів. обл.) – актор. Заслужений артист України (1997). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1977, курс В. Зимньої). Від 1977 працює в Нац. академ. драм. театрі ім. І. Франка. А. вдається до загостр. малюнку ролей, володіє тех. пластикою. Викладав основи сценіч. руху й фехтування в Київ. інституті театр....
В. М. Гайдабура
(Абай Құнанбаев; 29. 07(10. 08). 1845, кочів’я у Чингізьких горах, нині с. Караул Семипалат. обл., Казахстан – 23. 06 (06. 07). 1904, там само) – основоположник нової казахської літератури, поет-просвітитель, композитор. Автор сатир. творів «Күлембайғa» («Кулембако», 1888), «Мѳз болады болысың арақағ ұлық қаққанға» («Управитель начальству радий»,...
Т. К. Шанбай
19. 08 (01. 09). 1905, с., нині м. Хоні, Грузія – 14. 05. 1953, Тбілісі) – грузинський скульптор, графік і театральний художник. Заслужений діяч мистецтв Грузії (1942). Закін. Тбіліс. АМ (1929). Автор ілюстрацій до вид. укр. перекл. М. Бажана поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (1936–37); пам’ятника Лесі Українці в Сурамі (1952); портрета...
Л. А. Шанідзе
(24. 06. 1938, м. Горлівка Донец. обл.) – фахівець у галузі радіоелектроніки. Доктор технічних наук (1975), професор (1980). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1989). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Закін. Київ. політех. інститут (1960), де відтоді й працює (нині Нац. тех. університет України «Київ. політех. інститут»):...
Л. Р. Слободян
(06. 03. 1895, с. Рутченкове Області Війська Донського, нині у складі Донецька – 30. 10. 1953, Москва) – учений в галузі вугільної промисловості. Кандидат технічних наук (1937). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. гірн. інститут (1930). Від 1907 працював на шахтах Донбасу. 1926 під керівництвом А. розробляється програма...
О. В. Абакумов
(27. 08. 1930, Одеса) – астроном. Доктор фізико-математичних наук (1980). Член-кореспондент РАН (1987). Державна премія СРСР (1982). Закін. Одес. університет (1953). Працював у Геофіз. інституті АН СРСР (1953–55), Інституті теор. астрономії АН СРСР (1955–57, Ленінград), обсерваторії Одес. університету (1960–63), від 1965 – завідувач відділу...
А. О. Корсунь
(Абалихин Борис Сергеевич; 19. 08. 1930, Саратов, РФ – 30. 05. 1994, Волгоград, РФ) – російський історик. Доктор історичних наук (1980), професор (1982). Заслужений діяч науки РФ (1991). Працював у Волгогр. пед. інституті (нині університет): 1964–68 – асистент кафедри філософії, 1968–81 – доцент, а від 1981 – професор кафедри історії СРСР (нині...
О. О. Север’янова, В. І. Супрун
(31. 07. 1956, Ленінград, нині С.-Петербург) – лікар-педіатр. Доктор медичних наук (1996), професор (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (2018). Закін. Дніпроп. мед. інститут (1979). Працював лікарем-педіатром. Від 1983 – у Дніпроп. мед. інституті (нині – академія): від 1994 – доцент, від 1999 – професор кафедри факультет. педіатрії та...
Л. Р. Шостакович-Корецька
(27. 12. 1900, м. Біла Церква, нині Київ. обл. – 26. 08. 1977, Київ) – лікар-психіатр. Доктор медичних наук (1938), професор (1939). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київський медичний інститут (1927). Працював у Ленінграді (1927–30), у Київ. психоневрол. інституті: ст. н. с. (1930–34); у Київ. мед. інституті: завідувач кафедри психіатрії...
Ю. П. Зозуля
(справж. – Чочіа; 15(27). 08. 1884, с. Сачочіо, нині Абашиспірі, Грузія – 27. 09. 1954, Тбілісі) – грузинський поет, прозаїк, перекладач. Навч. на істор.-філос. факультеті Моск. нар. університету. За участь у рев. русі 1906 засланий у Вологод. губ. Росії. Після звільнення (1908) працював у ред. газет «Кавказ» і «Новая речь» у Тбілісі. Там опубл....
Р. Ш. Чилачава
19. 07(01. 08). 1914, с. Зеда Ргані, нині в межах м. Чіатурі, Грузія – 29. 08. 1994, Тбілісі) – грузинський письменник. Герой Соц. Праці (1974). Академік АН Грузії (1979). Премія ім. Ш. Руставелі (1994). Сталінcька премія (1951) за цикли віршів « » («На південному кордоні», 1949), « » («Ленін у Самгорі», 1950). Закін. Тбіліс. університет (1936)....
І. І. Абашидзе, Р. Ш. Чилачава
10(23). 11. 1909, с. Хоні, нині м. Цулукідзе, Грузія – 14. 01. 1992, Тбілісі) – грузинський поет. Академік АН Грузії (1960), її віце-президент (1970–76). Герой Соц. Праці (1979). Гол. ред. Груз. Рад. Енциклопедії (1966–92). Премія ім. Ш. Руставелі (1965), Державна премія Грузії (1988), Міжнародна премія ім. Дж. Неру (1972). Закін. Тбіліс....
І. І. Абашидзе
(27. 03. 1955, м. Нововолинськ Волин. обл.) – легкоатлетка (штовхання ядра). Майстер спорту міжнародного класу СРСР (1979). Закін. Одес. мед. інститут (1982). Чемпіонка УРСР (1980, 1982–83, 1985–86) та СРСР (1979, 1981–82, 1984, 1986), володарка Кубка СРСР (1986; 19.91 м); бронзова призерка Чемпіонату Європи (1982; 20.84 м) та 1-х Всесвіт. ігор...
М. О. Іванишкіна
(03. 10. 1940, с. Вербовець Косів. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – гончар, художник-кераміст. Майстер традиц. нар. мистецтва (1983), чл. НСХУ (1988). Працював у кераміч. цеху ф-ки ім. Т. Шевченка (1963–67), керамістом у Косів. худож. майстерні (нині художньо-вироб. комбінат, 1967–95). 1995 залишив творчу роботу. Брав участь у респ. (1973,...
І. С. Кочержук
(22. 12. 1938, с. Калинівка Городищен. р-ну, нині Черкас. обл. – 27. 12. 2009, Київ) – педагог. Доктор педагогічних наук (2000). Закін. Київський університет (1961). Працювала учителем (1961–69); від 1969 – молодший науковий співробітник, 1980–93 – старший науковий співробітник НДІ педагогіки України; від 1993 – провідний науковий співробітник...
О. М. Отич
(23. 11 (05. 12). 1870, Київ – 1919, там само) – диригент, композитор, педагог. Закін. Київське музичне училище (1890, кл. фортепіано Г. Ходоровського-Мороза і М. Листовничого, кл. віолончелі Ф. Мулерта), С.-Петербур. консерваторію (1898, кл. композиції М. Соловйова). Навчаючись у консерваторії, диригував на виставах укр. драм. гуртка. 1903...
І. Д. Гамкало
(16. 01. 1952, м. Нахічевань, нині Нахчиван, Азербайджан) – естрадний співак. Заслужений артист України (1997). Закін. Київську консерваторію (1984, кл. В. Третяка). У 1984–91 – соліст-вокаліст хору; від 1991 – соліст Ансамблю пісні і танцю Зх. прикордон. округу (нині – Прикордон. військ України). Від 1999 – худож. кер. ансамблю «Азербайджан»...
Ф. Ґ. Туранли
(псевд. – Абґар Солтан; 07. 08. 1856, с. Черніїв, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. – 27. 07. 1909, м. Трускавець, нині Львів. обл.) – письменник. З походження вірменин. Навч. у Львів. університеті (до 1875). Писав польс. мовою. Романи «Klub nietoperzy» (т. 1– 2, 1892), «Umowa polubowna» (1894), зб. новел «Z wiejskiego dworu» (1895; усі – Львів)...
В. Т. Полєк
(1918, м. Агриз, нині Татарстан, РФ – 03. 09. 2000, Севастополь) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Закін. авіац. технікум у Казані, працював на авіац. заводі. Від 1939 – у ВМФ. Закін. Вище військ.-мор. училище (1942). Відзначився у листоп. 1943 при форсуванні Керчен. протоки. Після війни продовжив службу у...
І. Ю. Агішева