Державні свята
1385
Том 7
Енциклопедія Сучасної України. Т. 7: «Ґ» – «Ді»| ISBN | 978-966-02-4457-3 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2007 |
| Обсяг | 708 с. |
Том містить 2.6 тис. статей
Сторінка 9 із 89
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
(17. 10. 1921, Одеса – 02. 01. 2003, м. Лос-Анджелес, шт. Каліфорнія, США) – економіст. Доктор економічних наук (1974), професор (1976). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. університет (1950). Працював у Микол. статист. упр. (1950–55); від 1955 – в Одес. інституті нар. господарства: 1968–88 – завідувач кафедри статистики,...
А. І. Ковальов
(12. 04. 1913, Київ – 21. 12. 1984, там само) – психолог, сурдопедагог. Доктор педагогічних наук (1967). Закін. Київ. ІНО (1934). Учителювала у Києві, Москві, Алма-Аті (нині Алмати). Від 1945 – в Інституті психології: 1955–66 – завідувач відділу спец. психології; від 1976 – зав. лаб. сурдопедагогіки НДІ педагогіки (обидва – Київ). Досліджувала...
О. Т. Губко
(02. 04. 1930, Київ – 11. 10. 2008, Ізраїль) – математик. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967). Державна премія України у галузі н. і т. (1992). Закін. Львівський університет (1952). Учителював. 1955–63 – в Ужгород. університеті; 1963–97 – у Львів. університеті (від 1967 – проф.). 1997 емігрував до Ізраїлю, був проф....
М. В. Заболоцький
(05(17). 08. 1878, м. Мітава, нині Єлгава, Латвія – ?) – лікар-психіатр. Проф. Навч. у Юр’єв. університеті (нині м. Тарту, Естонія, 1896–98), закін. Університет св. Володимира у Києві (1902). Відтоді працював лікарем у Ризі, Києві та Катеринославі (нині Дніпропетровськ), під час рос.-япон. та 1-ї світ. воєн – військ. лікарем. 1922 – у наук....
С. Ф. Фоміних
(04(16). 12. 1896, м. Герца, нині Чернів. обл. – 1974, Ізраїль) – актор, режисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1945), засл. арт. РСФРР (1935), нар. арт. Казах. РСР (1943). Сценічну діяльність розпочав 1918 у пересув. театрі в Україні. Закін. студію Моск. євр. театру (1924), в якому відтоді працював актором; водночас 1931–36 – худож. кер. циган....
М. Г. Лабінський
(Goldhaber Maurice; 18. 04. 1911, Львів – 11. 05. 2011, м. Іст-Сетокет, шт. Нью-Йорк, США) – американський фізик. Член АН США (1958). Нац. орден науки США (1983). Навч. у Берлін. (1930–33), здобув ступ. д-ра фізики у Кембридж. (лаб. Е. Разерфорда, 1936) університетах. Працював у ньому (1936–38), у 1938–50 – в Ілліной. університеті (від 1945 –...
Ю. М. Ранюк
(23. 02 (07. 03). 1835, С.-Петербург – 16(29). 1906, м. Ялта, нині АР Крим) – провізор, фізіолог рослин. Навч. у Мед.-хірург. академії у С.-Петербурзі (1855–60). Дис. на ступ. магістра фармації присвятив вивченню низки сортів чаю. Працював у військ. відомстві зав. аптек та аптеч. магазинів, зокрема й в Україні: в Умані (1866–68), Житоми- рі...
М. Ю. Костриця
(29. 08 (11. 09). 1906, м. Сквира, нині Київ. обл. – восени 1976, Запоріжжя) – лікар-невропатолог. Доктор медичних наук (1955), професор (1958). Закін. Київський медичний інститут (1930). Відтоді працював у Київ. інституті удосконалення лікарів; під час 2-ї світової війни – військ. лікарем; у Свердлов. мед. інституті (нині Єкатеринбург, РФ,...
Т. М. Терещенко
(справж. – Хаїм-Шолом Срульович; псевд.: Золотаренко, Шалом Кишиневер; 05(17). 12. 1885, містечко Сороки, нині м. Сорока, Молдова – 03. 01. 1974, Єрусалим) – політичний і громадський діяч, економіст. Дійсний член УВАН (1964). Навч. (1907–13) і викладав (1913–15) у Київ. комерц. інституті. 1915–17 працював у Спілці земств, 1917–18 – викладач Євр....
А. І. Жуковський
(псевд. – Арґо; 02(14). 02. 1897, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 16. 04. 1968, Москва) – поет-сатирик, перекладач. Закін. Єлисаветград. гімназію (1914), відвідував рисув. класи при земському реал. училищі, аматор. драм. гурток С. Марцинківського. Від 1917 мешкав у Москві (з перервою 1919–20, коли очолював літ. частину театру «Ґротеск» у...
М. А. Чиж
(18. 01. 1921, Київ – 24. 10. 2016, м. Мілвокі, шт. Вісконсин, США) – бiблiограф і літературознавець. Канд. фiлол. н. (1971). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди. Закiн. Київ. університет (1947). Відтоді працював завідувач відділу Київ. обл. б-ки; у Центр. наук. б-цi АН УРСР (1949–86): від 1963 – керівник бібліогр. відділу, від 1975 –...
Т. В. Добко
(04(17). 02. 1911, с. Купель, нині Волочис. р-ну Хмельн. обл. – вересень 1941, м. Лубни, Полт. обл.) – єврейський письменник. Член СПУ (1939). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. ІНО. Учителював. Загинув на фронті. Будівничий пафос молодої соціаліст. країни, вірність Батьківщині, готовність віддати життя за рад. землю – провідні мотиви поет....
В. А. Бурбела
(22. 09. 1948, м. Дрогобич Львівської обл. – 11. 11. 2025) – лікар-пульмонолог. Доктор медичних наук (1993), професор (1995). Закінчив Харківський медичний інститут (1972). Працював лікарем (1975–1979). Від 1979 – в Українській медичній стоматологічній академії (Полтава): від 1994 – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб. Вивчав...
Н. М. Грицай
(1878, Одеса – 1941, там само) – архітектор. Закін. С.-Петербур. АМ (1904). Звання художника-архітектора за проект палацу намісника імператора на Далекому Сході. Працював у Одесі на поч. 20 ст. спочатку як пом. пров. майстрів, потім самостійно. Після 1917 розробляв ген. план Одеси, займався створенням скверів і парків. Використовував форми модерну...
В. І. Тимофієнко, О. Л. Моргун
– родина. (14(26). 02. 1855, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ, за ін. даними – м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. – 24. 05(06. 06). 1915, Київ) – правознавець, адвокат, публіцист. Закін. С.-Петербур. університет. Від 1880-х рр. мешкав у Києві, займався адвокат. практикою. Був головою Київ. комісії присяж. повірених, очолював Товариство...
П. П. Гай-Нижник
(02(15). 02. 1911, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 22. 10. 1976, там само) – фахівець у галузі гірничої механіки. Доктор технічних наук (1969). Закін. Дніпроп. гірн. інститут (1936). Працював нач. електромех. упр. Луган. раднаргоспу; від 1963 – завідувач відділу тех. кібернетики Інституту гірн. механіки та тех. кібернетики Держ. комітету з...
В. Й. Мялковський
(01. 02. 1922, Харків – 19. 07. 1996, Єрусалим) – фізик. Доктор технічних наук (1967), професор (1967). Закін. Казан. авіац. інститут (РФ, 1946). Працював у Харкові у КБ 8-го гол. упр. Міністерства атом. промисловості СРСР (Харків), на З-ді ім. Малишева (1948–53, нач. ізотоп. лаб.), в інституті «Південгіпроцемент» (1953–55), на Харків. заводі...
О. І. Спольник
(08. 09. 1926, Харків – 17. 04. 2006) – фахівець у галузі енергетики. Доктор технічних наук (1990), професор (1991). Закін. Харків. інж.-буд. інститут (1958). Працював у НДІ «Гіпросталь» (1955–66); ВНДПІ «Чорметенергоочистка» (1967–89; обидва – Харків); від 1991 – професор кафедри пром. теплоенергетики Харків. інж.-пед. інституту (нині Укр....
І. В. Колупаєва
(22. 01 (03. 02). 1884, Варшава – 30. 12. 1971, Київ) – фізик. Доктор фізико-математичних наук (1935), професор (1946). Академік АН УРСР (1929). Студент фізико-математичного факультету Університету св. Володимира у Києві (1901–09) та філософського факультету Ляйпцизького університету (1905–08, д-р філософії). У докторській дисертації подав перше...
А. М. Негрійко
(01. 06. 1924, Харків – 27. 05. 1994, там само) – скульптор. Член СХУ (1972). Закін. Харків. худож. інститут (1950; викл. І. Мельгунова). У 1950–51 – викладач Харків. худож. училища. Учасник респ. і всесоюз. мистецьких виставок від 1964. Працював у різних видах пластики, віддаючи перевагу портрет. жанру. Тв.: портрети – нар. майстра Ф. Гнідого...
А. С. Півненко
(справж. – Ґольденфодим; 12(24). 07. 1840, м. Старокостянтинів Волин. губ., нині Хмельн. обл. – 09. 01. 1908, Нью-Йорк) – єврейський драматург, поет. Закін. Житомир. рабин. училище (1866), де 1863 здійснив постановку і виконав гол. роль у п’єсі «Серкеле» Ш. Еттінґера. 1866–75 – викладач училищ Сімферополя та Одеси. Друкувався від 1862. Здобув...
А. Г. Кержнер
(31. 05. 1924, м. Новомосковськ Дніпроп. обл. – 29. 08. 1986, Дніпропетровськ) – фахівець у галузі металургійної теплотехніки. Доктор технічних наук (1964), професор (1956). Закін. Дніпроп. металург. інститут (1947), де відтоді й працював: від 1966 – професор кафедри теплотехніки та автоматизації металург. печей. Зро-бив знач. внесок у формування...
Ю. М. Флейшман
(27. 11. 1914, Одеса – 17. 11. 1964, Тбілісі, похов. у Москві) – піаністка, педагог. Лауреатка Міжнар. конкурсу ім. Ф. Шопена (Варшава, 1937). Закін. Одес. консерваторію (1932; кл. Б. Рейнгбальда), аспірантуру при Київ. консерваторії (1938; кер. А. Луфер). 1938–41 удосконалювала майстерність у Моск. консерваторії (кл. Г. Нейгауза). 1941 – солістка...
О. Ю. Шевчук
(06. 01. 1894, м. Єлисаветград, нині Кіровоград – 19. 12. 1982, Мінськ) – скрипаль, педагог. Професор (1935). Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1980). Навч. у Брюссел. консерваторії (1908–09), закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1917; кл. Л. Ауера). 1914 – соліст квартету ім. Ауера при РМТ в Петрограді. 1917–18 концертував з...
І. М. Лисенко
(04(17). 10. 1902, Київ – 07. 09. 1967, там само) – біохімік. Доктор біологічних наук (1939), професор (1940). Закін. Київський медичний інститут (1925), де й працював до 1931; у Київ. філії Всеукр. інституту ендокринології та органотерапії (1931–34); водночас – в Інституті біохімії АН УРСР: ст. н. с., завідувач відділу ферментології (1932–44) та...
І. Ю. Хілобок
(03(15). 12. 1870, Херсон. губ. – після 1940) – живописець. Брат Л. Ґольдштейна. Закін. Одес. художнє училище (1905). Переїхав до Москви 1906. Від 1900 брав участь у мист. виставках. Автор побут. картин, етюдів, портретів, пейзажів. Тв.: «Автопортрет» (1901), «Молитва перед їжею» (1902), «У теслярській майстерні», «На городі» (обидва – 1903),...
Т. А. Галькевич
(02. 02. 1918, Київ – 17. 02. 2003, там само) – кінооператор, режисер-документаліст. Народний артист України (2001). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1968). Член НСКінУ (1958). Закін. ВДІК (1939; майстерня Л. Косматова). Від 1944 – на студії «Укркінохроніка» (Київ); від 1980 – викладач кінофакультету Київ. інституту театр. мистецтва. Під час 2-ї...
О. Б. Парфенюк
(07. 08. 1919, Харків – 11. 10. 2005, Івано-Франківськ) – лікар-дермато-венеролог. Доктор медичних наук (1970), професор (1973). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. мед. інститут (1941). Працював лікарем; доцент Донец. мед. інституту (1959–71); завідувач кафедри дерматовенерології Івано-Фр. мед. інституту (1971–85). Наукові...
В. Є. Ткач
(06(18). 06. 1862, Херсон. губ. – після 1924) – живописець. Брат Г. Ґольдштейна. Закін. юрид. факультет Новорос. університету в Одесі (1888), Одес. рисув. школу. У 1890-х рр. вивчав живопис у Р. Жульєна в Парижі та у Ш. Голлоші в Мюнхені. Співпрацював з одес. видавництвами. Учасник мистецьких виставок від 1895. Брав участь у виставці Товариства...
Т. А. Галькевич
(13. 10. 1910, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 15. 08. 1993, там само) – фахівець у галузі механіки ґрунтів. Доктор технічних наук (1946), професор (1948). Державні нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. інж.-буд. інститут (1931). Працював 1932–33 у Дніпроп. відділ. Центр. НДІ будівель; 1933–38 – у Дніпроп. інституті інж. транспорту; 1942–48 – у...
О. М. Савчук
Популярні статті цього тому в 2026 році
-
-
Директорія Української Народної Республіки
1143 -
Дитячі ігри
1111 -
Девіантна поведінка
1083 -
Дебільність
1017 -
Дашавське газове родовище і газосховище
953 -
Дискурс
643 -
Ґ
612 -
Діалект
463 -
Дисидентський рух
462 -
Дивізіон
462 -
Діалекти української мови
461