Державні свята
1382
Том 7
Енциклопедія Сучасної України. Т. 7: «Ґ» – «Ді»| ISBN | 978-966-02-4457-3 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2007 |
| Обсяг | 708 с. |
Том містить 2.6 тис. статей
Сторінка 7 із 89
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
(1858 – не пізніше 1926) – будівельний підрядчик. Закін. Вітеб. повіт. училище (Білорусь; 1876). Відтоді займався буд. підприємництвом у Києві. На межі 19–20 ст. його фірма, зайнявши провідні позиції в місті, брала участь у спорудженні будівель Бактеріол. інституту в урочищі Протасів Яр (1896; нині держ. підприємство «Біофарма», вул. М. Амосова, №...
М. Б. Кальницький, С. Ю. Карамаш
(16. 01. 1916, Одеса – 26. 12. 2001, там само) – піаністка, педагог. Професор (1989). Заслужений артист УРСР (1989). Закін. Одес. консерваторію (1936; кл. М. Старкової) та асистентуру-стажування при Моск. консерваторії (1946; кл. Г. Нейгауза). Відтоді – викладач, від 1989 – завідувач кафедри спец. фортепіано Одес. консерваторії. У творчому доробку...
Ю. Б. Дикий
(03. 11. 1952, Харків) – фізик. Доктор технічних наук (1994), професор (1995). Закін. Харків. університет (1974). Учителював. 1977–82 працював у «Важпромавтоматиці» Мінмонтажспецбуду УРСР (Харків); від 1982 – у НДПКІ автоматиз. систем упр. транспортом газу ДК «Укртрансгаз» (Харків): ст. н. с., зав. відділ., від 1995 – зав. термінол. центру. За...
В. В. Вендров
(Гинзбург Александр Ильич; 21. 11. 1936, Москва – 19. 07. 2002, Париж) – російський громадський діяч, правозахисник. Син відомого арх. С. Чижова, що загинув в ув’язненні. 1953 на знак протесту проти кампанії держ. антисемітизму взяв прізвище матері. Від 1956 навч. у Моск. університеті, працював у театрі й на телебаченні, знімався у кіно, був кор....
В. В. Овсієнко
(04. 07. 1876, м. Слов’янськ, нині Донец. обл. – 1949, Харкiв) – архiтектор. Професор (1931). Закiн. фіз.-мат. факультет Харкiв. університету (1898) і інж. факультет Харків. технол. інституту (1903, викл. О. Бекетов). Вивчав 1899 математику в Берлін. університеті. 1905 у Харкові в провулку П. Грабовського, № 4 збудував влас. будинок (у співавт. з...
В. І. Тимофієнко
(14. 09. 1953, с. Вишеньки Короп. р-ну Черніг. обл.) – політична діячка. Народний депутат України (1998–2002, 2002–06). Закін. Сум. філію Харків. політех. інституту (1981). Працювала 1972–75 на заводі «Світотехніка» (м. Лихославль, РФ); 1975–98 – на ВАТ «Конотоп. арматур. завод»: 1989–98 – заступник директора Член фракції КПУ (від 1998), Комітету...
Л. Г. Рева
(21. 02. 1923, Київ – 11. 11. 1997, там само) – мікробіолог. Доктор медичних наук (1967). Закін. Київський медичний інститут (1947). Відтоді до 1992 працювала в Укр. НДІ фтизіатрії і пульмонології (Київ): від 1958 – старший науковий співробітник Від 1992 – на пенсії. Досліджувала біол. властивості збудників легеневого та кістк.-суглоб....
М. Т. Клименко
(23. 11. 1927, Одеса – 06. 02. 2004, там само) – математик. Доктор фіз.- мат. н. (1971), професор (1973). Закін. Одес. університет (1950). Працював у закритому НДІ Міністерства оборони СРСР (м. Зеленодольськ, РФ, 1950–54), в Одес. пед. інституті (1957–79): від 1977 – завідувач кафедри геометрії; Одес. академії харч. технологій (1979–2004):...
Е. Л. Пекарев
(13. 03. 1899, Львів – 18. 09. 1965, Варшава) – правознавець. Доктор юридичних наук (1928). Вивчав право (1919–23) і філософію (1927–29) у Львів. університеті, рим. право – у Віден. університеті (1930), де стажувався протягом 1931–33 (також стажувався 1938 у Римі). У 1934–37 – співроб. б-ки (займався укладанням предмет. каталогу), 1936–39 – ст....
Н. П. Швець
(גינצברג אשר-הירש; псевд. – Ахад-га-Ам; אחר העם ; 18. 08. 1856, містечко Сквира, нині місто Київ. обл. – 02. 01. 1927, Тель-Авів) – єврейський письменник-публіцист, філософ. Отримав традиц. євр. освіту, самостійно вивчав філософію, іноз. мови. 1882–84 слухав лекції в університетах Відня, Берліна, Вроцлава (Польща). Від 1884 мешкав в Одесі, де став...
А. Г. Кержнер
(05. 07. 1857, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 22. 12. 1910, С.-Петербург) – громадський діяч, сходознавець і гебраїст. Отримав традиц. євр. освіту, здобув ступ. канд. н. у С.-Петербур. університеті. 1878–80 вивчав юдаїстику та арабістику. Переклав івритом з арабської і видав з коментарями «Перламутр» (Берлін, 1887) – поет. цикл...
А. Г. Кержнер
(15(27). 05. 1859, м. Гродно, нині Білорусь – 03. 01. 1939, Ленінград, нині С.-Петербург) – скульптор. Навч. у М. Антокольського (1871–78), закін. С.-Петербур. АМ (1886; від 1911 – її академік). Від 1915 – товариш голови Євр. товариства заохочення мистецтв, голова його худож. секції. Викладав 1918–23 у ВДХУТЕМАСі у Петрограді (нині С.-Петербург,...
В. І. Тимофієнко
(13(26). 04. 1909, Житомир – 18. 07. 1984, Київ) – фармаколог, біохімік. Доктор біологічних наук (1962), професор (1969). Закін. Київ. фармацевт. інститут (1930). Працювала в Інституті біохімії АН УРСР (Київ, 1934–44); Всесоюз. інституті ендокринології (Москва, 1944–48); Укр. н.-д. сан.-хім. інституті (нині Інститут фармакології та токсикології...
С. В. Покровська
(Gippijev Nikolai Grigorjevitsh; псевд. – Laine Nikolai; 27. 05. 1920, с. Реболи, нині Карелія, РФ – 18. 02. 1984, м. Петрозаводськ, Карелія, РФ) – карельський поет і перекладач. Учасник 2-ї світової війни. Навч. у Петрозавод. пед. інституті (1937–39). Писав фін. мовою. Дебютував зб. «Huonues» («Ранок», 1939, співавт.). Після війни видав поет. кн....
Б. В. Хоменко
(Gira Liudas; 15(27). 08. 1884, м. Вільно, нині Вільнюс – 01. 07. 1946, там само) – литовський поет, літературний критик і перекладач. Академік АН Литов. РСР (1946). Нар. поет Литов. РСР (1945). Закін. духовну семінарію у м. Вільно (1905). Працював у період. виданнях; 1913–14 – засн. і ред. літ. ж. «Viavórykšte» («Веселка»); 1922–26 – директор...
Д. С. Чередниченко
(Girsa Václav; 28. 11. 1875, містечко Шепетівка, нині місто Хмельн. обл. – 23. 06. 1954, Прага) – чеський громадсько-політичний діяч. Брат Й. Ґірси. Доктор медицини Карлового університету (1904). Від 1901 працював у хірург. клініці В. Караваєва при Університеті св. Володимира у Києві, в лікарні князя Лопухіна-Демидова в м-ку Корсунь (нині м....
М. І. Мушинка
(Girsa Josef; 04. 10. 1874, містечко Шепетівка, нині місто Хмельн. обл. – 22. 11. 1967) – чеський дипломат, промисловець. Брат В. Ґірси. Працював дир. цукровар. заводу. Був заарешт. більшовиками, звільнений у рамках обміну. Від 1921 – голова Чехо-Словац. торг. місії в Москві, згодом – уповноважений представник Чехо-Словаччини в СРСР (Москва)....
М. І. Мушинка
(03. 10. 1895, Харків – 05. 09. 1979, Будапешт) – археолог-іраніст. Орден Почес. легіону, держ. ордени Ірану. Учасник 1-ї світової війни. Після більшов. перевороту 1917 виїхав до Стамбула, згодом мешкав у Палестині. Від 1920 – у Франції. Закін. Сорбонн. університет (Париж, 1928). Очолював Франц. археол. місію в Ірані (1931–41, 1946–67). За...
С. Ґец
(21. 01. 1871, Кишинів – 17. 08. 1919, Одеса) – лікар-дерматовенеролог. Закін. Моск. університет (1895). Стажувався та був ординатором у клініці шкір. та венерич. захворювань О. Поспєлова. 1900 переїхав до Одеси, де до 1917 працював у шкірно-венерол. відділ. однієї з лікарень. 1902 склав докторант. іспит. Тема дис. – «Лімфатичні залози і сифіліс»....
Л. І. Саєнко
(Glazer Alenka; 23. 03. 1926, містечко Руше побл. м. Марибор, нині Словенія – 06. 03. 2020, селище Топольщиця, Словенія) – словенська поетеса і літературознавець. Дочка відомого словен. поета Я. Ґлазера. Викл. Марибор. пед. академії. Поет. доробок Ґ. складають зб. «Ujma» («Напасть», 1968), «Branike» («Річні кільця дерева», 1977; обидві – Марибор),...
В. Г. Гримич
(Glaser Karel; 03. 02. 1845, с. Хоче побл. м. Марибор, нині Словенія – 18. 07. 1913, м. Ґрац, Австрія) – словенський літературознавець, мовознавець і перекладач. Доктор індології (1883). Студіював славістику і класичну філологію у Віден. університеті (1865–68). Автор 4-том. кн. «Zgodovina slovenskega slovstva» (Ljubljana, 1894–1900), статей про...
В. Г. Гримич
(30. 12. 1874(11. 01. 1875), Київ – 23. 06. 1956, Москва) – композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1941). Народний артист СРСР (1938). Премія імені М. Глінки (1908), Сталінська премія (1946, 1948, 1950). Закінчив Київське музичне училище Російського музичного товариства (1894; клас О. Шевчика, Є. Риба),...
Н. О. Костюк
(Glíkson Jakub Apollinary; 1846, Демблін – 18. 12. 1930, Сколімув) – польський актор, театральний діяч. 1871 заангажований у краків. театр, де виступав до кінця дирекції С. Козьмяна. Виконував переважно епізодичні ролі, зокрема Возний («Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше), Кент («Король Лір» В. Шекспіра) та ін. Від 1885 орендував краків. театр (нині...
О. О. Боньковська
(Gliński Kazimierz; 13. 06. 1850, с. Василівка, нині Фастів. р-ну Київ. обл. – 01. 01. 1920, містечко Наленчув, нині Люблін. воєводства, Польща) – польський письменник. Закін. гімназію у м. Бердичів (нині Житомир. обл.; 1868). Навч. у Яґеллон. університеті (Краків, 1868–69). У 1870–82 працював приват. учителем у Житомирі. 1882–1914 – у Варшаві. Як...
Р. Я. Пилипчук
(10. 08. 1975, Житомир) – артист балету. Закін. Київ. хореогр. училище (1993). Працював у Нац. опері України (Київ, 1993–95), де виконав сольні партії в балетах «Жізель» А. Адана, «Лебедине озеро» та «Лускунчик» П. Чайковського. Від 1995 – соліст чес. балет. сцен, від 1997 – Театру опери та балету в Оломоуці. Партії: Ескамільо («Кармен-сюїта» Ж....
М. І. Мушинка
(Głowiak Tadeusz; 02. 01. 1935, с. Люта, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 25. 02. 2003, м. Вроцлав, Польща) – польський хімік. Доктор хімічних наук (1967; габіліт. 1978), професор (1990). Закін. Вроцлав. університет (1959), стажувався у Моск. університеті (1961–62). Від 1975 – засн. і кер. каф. кристалографії Вроцлав. університету, водночас...
М. Г. Миськів
(Głowiński Apollinary; 01. 05. 1884, Тернопіль – 10. 08. 1945, Варшава) – польський скульптор. Член Товариства заохочення красних мистецтв, Спілки професій. митців-скульпторів. Навч. у Краків. АМ (1904–10), удосконалював майстерність у Франції та Італії. 1913–15 працював у Польс. театрі (Варшава). Під час 1-ї світової війни інтернов. у Сибіру....
Ю. О. Бірюльов
(01. 11. 1894, містечко Ржищів Київ. губ., нині місто Київ. обл. – 07. 07. 1964, Мюнхен) – економіст, громадський діяч. Дійсний член НТШ (1953). Закін. гімназію у м. Золотоноша (нині Черкас. обл., 1913), навч. на істор.-філол. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1913–15). Від 1915 воював на фронтах 1-ї світової війни у складі рос....
С. М. Злупко
– дитячий хор. Засн. 1991 при Житомир. муз. школі № 1. Від 1996 має звання зразкового. Худож. кер. і диригент – Н. Клименко, концертмейстери – О. Клименко і З. Буравська. Учасник та призер регіон., всеукр. і міжнар. муз. фестивалів та конкурсів, зокрема «Артеківські зорі» (Ґран-Прі і Кубок А. Авдієвського, 2002; сріб. диплом, 2005; золотий диплом,...
М. Ю. Костриця
(Gloger Zygmunt; 03. 11. 1845, Кам’янка Підляська, Польща – 15. 08. 1919, Варшава) – польський етнограф, археолог, історик культури, колекціонер. Навч. у Краків. університеті (1868–71). Оселився у влас. маєтку Єжево (Підляшшя), звідки щорічно влаштовував етногр. та археол. експедиції на Підляшшя, у Зх. Білорусію, Мазовше та ін. регіони. Збирав...
Я. Д. Ісаєвич
Популярні статті цього тому в 2026 році
-
-
Директорія Української Народної Республіки
1143 -
Девіантна поведінка
1082 -
Дитячі ігри
1082 -
Дебільність
1017 -
Дашавське газове родовище і газосховище
952 -
Дискурс
641 -
Ґ
609 -
Діалект
462 -
Дивізіон
461 -
Дисидентський рух
460 -
Діалекти української мови
455