Державні свята
1382
Том 7
Енциклопедія Сучасної України. Т. 7: «Ґ» – «Ді»| ISBN | 978-966-02-4457-3 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2007 |
| Обсяг | 708 с. |
Том містить 2.6 тис. статей
Сторінка 8 із 89
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
(Gluziński Antoni Władysław; 18. 05. 1856, м. Влоцлавек, нині Польща – 10. 04. 1935, Варшава) – польський лікар-терапевт. Професор (1890), академік Академії знань у Польщі (1930). Закін. Яґеллон. університет у Кракові (1880, ступ. д-ра), де й працював від 1882: у 1893–97 – завідувач кафедри заг. і експерим. патології. 1897 організував і до 1919...
Я. В. Ганіткевич, І. С. Білинська
(25. 02. 1958, с. Омеляна, нині Велика Омеляна Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) – реставратор та іконописець. Закін. художню школу в Рівному (1974), навч. у Моск. нар. заоч. університеті мистецтв (1980–82). Від 1983 – у Словаччині. Працював художником Держ. театру м. Кошиці (1983), Будинку культури м. Стара Любовня (1984–85), референтом з культури в с....
М. І. Мушинка
(нім. Gneis) – зерниста (розмір зерен 0,2–0,3 мм) метаморфічна порода з паралельною шаруватістю і тонкосмугастою текстурою, з гранобластовою та порфіробластовою структурами. Термін введено 1931 академік АН СРСР Ф. Левінсоном-Лессінгом. Ґ. складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольор. мінералів. Другорядні мінерали: гранат,...
А. Я. Радзивілл
(18. 09. 1921, с. Угринь, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. – 30. 03. 2008, м. Ванкувер, провінція Британ. Колумбія, похов. у м-ку Мондер, провінція Альберта, Канада) – церковний діяч УГКЦ. Від 1924 – у Канаді (Монреаль). 1940 вступив до новіціату ЧСВВ у Мондері, 10 червня 1945 рукополож. на священика єпископом В. Ладикою. Здобув ступ. д-ра церк. і...
о. А. Баб’як
(14. 10. 1928, с. Олеша, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл.) – лікар-кардіолог. 1949 разом з батьками емігрував до Нью-Йорка, де закін. Університет (1960). Під час навч. – чл. Пласту-загону «Червона Калина» та хору «Думка». Відтоді спеціалізувався з кардіології; згодом працював лікарем та викл., асист.-проф. Мед. школи в Нью-Йорку. Член Укр. лікар....
П. Пундій
(02. 02. 1912, с. Товстолуг, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. – 01. 10. 1993, Торонто) – диригент. Навч. у Терноп. муз. школі (викл. Ю. Крих). Очолював хор у рідному селі (1932–35), згодом – у с. Застінки (нині Терноп. р-ну), з яким отримав нагороду на Конкурсі колядок у Тернополі. Від кін. 1930-х рр. жив у Тернополі, де брав участь у хорах «Кобза»...
І. Д. Гамкало
(з япон. – територія) – настільна гра. Одна з найдавніших ігор світу, понад 4 тис. р. її правила лишаються практично незмінними. Виникла у Китаї, розквіту досягла в Японії. Ігрове поле поділене 19-ма горизонт. і вертикал. лініями, перехрестя яких є ігровими пунктами (361 клітинка). Починається гра з порожньої дошки, двоє гравців по черзі ставлять...
Д. О. Яценко
(24. 01. 1912, Мінськ – 11. 12. 2003, С.-Петербург) – мистецтвознавець і живописець. Канд. мистецтвознавства (1956). Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1939). Досліджував нар. мистецтво Укр. Карпат, зокрема косів. кераміку. Публікував знімки творів укр. сакрал. мистецтва (хрести, розп’яття,...
Л. М. Гутник
(08. 11. 1874, с. Ветлин, нині Ярослав. пов. Підкарпат. воєводства, Польща – 08. 07. 1953, Едмонтон) – громадський діяч, поет. Отримав середню освіту, учителював. 1898 емігрував до Канади. 1901 разом з І. Летавським і Т. Томашевським відкрив у Едмонтоні перше укр. читал. товариство – хату-читальню ім. Т. Шевченка. Як поет дебютував у г. «Свобода»...
С. О. Плахотнюк
(03. 03. 1935, м. Меджилаборці, нині Словаччина) – український танцюрист, хореограф у Словаччині та Чехії. Профес. танц. кар’єру розпочав в Укр. ансамблі пісні і танцю в Меджилаборцях (1953–54), продовжував у Словац. нар. худож. колективі (1954–55) та Високошкіл. худож. ансамблі (1958–61; обидва – Братислава). Соліст та хореограф балет. сцен держ....
М. І. Мушинка
(24. 05. 1936, Тбілісі) – фізик. Доктор фіз.-мат. н. (1992). Закін. Тбіліс. університет (1959). Від 1961 працює у Фіз.-тех. інституті низьких т-р НАНУ (Харків): пров. н. с. (від 1998). Досліджує квант. когерентні явища та процеси андріїв. розсіювання у металах і надпровідниках. Розробив теорію осциляц. явищ у нормал. тунельних переходах у сильному...
В. С. Боровиков
( ; 15(27). 10. 1840, с. Варіані, нині Грузія – 01(14). 06. 1912, Тбілісі) – педагог, письменник, публіцист. Засн. наук. педагогіки в Грузії. 1861–63 навч. у Київ. духов. академії, одночасно слухав лекції з природознав. дисциплін в Університеті св. Володимира. Розробив навч. літературу для нар. шкіл: («Ключ до природи», 1865), » («Абетка...
О. Н. Мушкудіані
(15. 09. 1923, м. Єсентуки, нині Ставроп. краю, РФ) – фахівець у галузі охорони праці. Доктор технічних наук (1988), професор (1991). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Львів. політех. інститут (1950), відтоді й працює у ньому (нині Нац. університет «Львівська політехніка»): 1964–76 – зав., від 1989 – професор кафедри охорони праці. Водночас від...
С. С. Левуш
( ; 03(15). 01. 1872, с. Чала Кутаїс. губ., нині Грузія – 04. 03. 1927, Тифліс, нині Тбілісі) – лікар-педіатр. Доктор медицини (1904), професор (1912). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1897), де й працював у 1900–04. У 1904–06 – військ. лікар; від 1909 – приват-доцент Університету св. Володимира та викл. Київ. жін. мед. інституту;...
К. К. Васильєв
(18. 08. 1960, м. Бобровиця Черніг. обл. – 11. 08. 2019, Полтава) – історик. Канд. істор. (1991), д-р пед. (2006) н., професор (2006). Закін. Київський університет (1983). Відтоді працює у Полтав. пед. університеті: 1997–2002 – декан істор. ф-ту, водночас від 2000 – завідувач кафедри всесвіт. історії та методики викладання історії. Досліджував...
В. І. Лагно
(Godebski Cyprian; 30. 09. 1835, Мері-сюр-Шер, Франція – 25. 09. 1909, Париж) – польський скульптор. Навч. у Парижі. 1857 переїхав до Львова, де виконав декор. статуї для будинку військ. інвалідів (у співавт. з А. Перером) та кілька надгробків на Личаків. кладовищі. Від 1861 – у Відні, Брюсселі, Парижі. 1872–75 – проф. скульптури С.-Петербур. АМ....
Б. Бакула
(Godlewski Emil; 30. 06. 1847, с. Красоцін Кельц. воєводства, нині Польща – 11. 09. 1930, Краків) – польський фізіолог рослин, агрохімік. Батько Еміля та Тадеуша-Йозефа Ґодлевських. Доктор філософії (1873), професор (1874), академік Польс. АН. Почес. д-р Варшав., Яґеллон. (Краків), Львів., Вільнюс. університетів. Закін. Вищу школу у Варшаві (1869,...
М. В. Шевера
(Godlewski Emil; 12. 08. 1875, с. Велике Олесько побл. Львова – 25. 04. 1944, с. Закопане, Польща) – польський ембріолог. Син Еміля, брат Тадеуша-Йозефа Ґодлевських. Доктор медицини (1893), габіліт. (1901). Член Польс. АН. Навч. на філос., згодом на мед. відділ. Яґеллон. університету в Кракові, де й працював: завідувач кафедри, декан факультету...
М. В. Шевера
(04. 01. 1878, Львів – 28. 07. 1921, там само) – фізик. Син Еміля, брат Еміля Ґодлевських. Член Польс. АН (1921). Навч. у Яґеллон. університеті (Краків), де від 1900 працював асист. на каф. фізики, а 1903 здобув ступ. д-ра філософії. 1903–04 працював над теорією електр. дисоціації під керівництвом Нобелів. лауреата С. Арреніуса (Стокгольм. тех....
Г. А. Ільчук
(Godłowski Kazimierz; 09. 12. 1934, Краків – 09. 07. 1995, там само) – польський археолог-славіст. Доктор габілітований (1969). Член Польс. АМ (1991), Бавар. АН (1994). Закін. Яґеллон. університет у Кракові (1955), де відтоді й працював: 1976–91 – директор Інституту археології, водночас від 1977 – надзвичай., від 1983 – звичай. проф. Заснував...
В. М. Петегирич
(18. 06. 1947, м. Вашківці Вижниц. р-ну Чернів. обл.) – хореограф, педагог. Кандидат педагогічних наук (1990), професор (1999). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Лауреат низки міжнар., всесоюз. та всеукр. фестивалів. Закін. Ленінгр. інститут культури (нині С.-Петербург, 1971). У 1972–77 – худож. кер. нар. ансамблю танцю «Водограй» Чернів....
А. М. Воробйов
(псевд. – Nie Marian; 1830, містечко Ладижин, нині місто Тростянец. р-ну Вінн. обл., за ін. даними – м. Біла Церква – 07. 03. 1911, Краків) – письменник, фольклорист і колекціонер. Закін. Університет св. Володимира у Києві. 1856–59 жив у Чернігові. Працював учителем у чол. гімназії та жін. пансіоні. Створив архів документів з історії Русі, збирав...
В. В. Колесник
(12. 07. 1925, с. Михайлівка, нині Підгаєц. р-ну Терноп. обл. – 16. 08. 2001, Нью-Йорк) – громадський діяч, історик, бібліограф. Доктор історії УВУ (1970). Дійсний член НТШ. Навч. в учит. семінаріях у Рогатині та Бучачі. Під час 2-ї світової війни вивезений на примус. роботи до Німеччини. Закін. УВУ в Мюнхені. Від 1949 – у США. Після закін....
В. П. Лаба, О.-Л. Ґой
(17. 07. 1888, с. Руські Пекляни, округ Пряшів, нині Словаччина – 17. 07. 1960, Леопольдов, нині Словаччина) – український громадський і церковний діяч у Словаччині. Брат С. Ґойдича. Закін. Будапешт. духовну семінарію (1911), прийняв хіротонію. Працював префектом бурси «Alumneum» (1912–17), секр. пряшів. єпископа С. Новака (1914–18), нач. архіву...
О. В. Мишанич, М. І. Мушинка
(09. 01. 1889, с. Руські Пекляни, округ Пряшів, нині Словаччина – 17. 07. 1968, с. Модра, округ Пезінок, нині Словаччина) – український теолог, письменник, журналіст, церковно-громадський діяч у Словаччині. Брат П.-П. Ґойдича. Закін. теол. і пед. факультети Будапешт. університету (1913). Висвяч. на священика 1915. Викл. і дир. (1931–40, 1945–48)...
О. В. Мишанич, М. І. Мушинка
(Gołogórski Tadeusz; 31. 07. 1872, Дуньковіце Ярослав. пов., нині Польща – 13. 10. 1928, Краків) – польський фахівець у галузі механізації сільського господарства. Закін. Політех. школу у Львові (1899), де й працював під час навч. 1897–99 асист. каф. теорії машин і теор. механіки; 1899–1912 – асист. с.-г. каф., 1913–22 – викладач с.-г....
В. Т. Павлище
(03. 01. 1910, Сімферополь – 04. 10. 1977, там само) – шахіст. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Крим. пед. інститут (Сімферополь, 1950). Від 1928 – секр. Крим. ради фізичної культури, водночас очолював шахово-шашкову секцію, від 1946 – інструктор товариства «Авангард». Водночас від 1929 вів рубрику шахів у г. «Красный Крым»....
Г. А. Рудницький
(12. 09. 1922, Харків – 17. 02. 2007, м. Дрогобич Львів. обл.) – літературознавець. Доктор філологічних наук (1989), професор (1990). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. університет (1948). Від 1952 викладав у Дрогоб. пед. університеті: 1990–92 – завідувач кафедри світ. літ-ри, одночасно від 1990 – проф. Дослідж. у галузях...
І. М. Невмержицька
(28. 03 (10. 04). 1916, м. Твер, Росія – 30. 01. 2001, Київ) – кінооператор, режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв України (1988). Член НСКінУ (1958). Працював 1933–37 на Харків. ф-ці кінохроніки; від 1939 – оператор студії «Укркінохроніка» (Київ). Під час 2-ї світової війни був у складі групи фронт. операторів Центр. студії докум....
Є. Н. Махтіна, О. Б. Парфенюк
(справж. – Гернадій; 23. 08. 1933, м. Курськ, РФ) – живописець. Член НСХУ (1964). Закін. Єлец. художнє училище (Липец. обл., РФ, 1957; викл. Б. Геллер, В. Дудченко). Відтоді працював у Худож. фонді РФ (Курськ). Учасник всерос. (від 1962), всеукр. (від 1975), міжнар. (від 1996) мистецьких виставок. Персон. – у Курську (1960, 1962, 1967), Києві...
В. Л. Скуратівський
Популярні статті цього тому в 2026 році
-
-
Директорія Української Народної Республіки
1143 -
Девіантна поведінка
1082 -
Дитячі ігри
1082 -
Дебільність
1017 -
Дашавське газове родовище і газосховище
952 -
Дискурс
641 -
Ґ
609 -
Діалект
462 -
Дивізіон
461 -
Дисидентський рух
460 -
Діалекти української мови
455