Іспанія, Королівство Іспанія

Визначення і загальна характеристика

ІСПА́НІЯ, Королівство Іспанія (España, Reino de España) — держава на пів­ден­ному заході Європи. За­ймає більшу частину Піреней. п-ова. На Пн. межує з Францією й Андор­рою, на Зх. — з Португалією. На Пн. омивається Біскай. затокою, на Сх. — Серед­зем. морем, на Пд. — Серед­зем. морем і Атлант. океаном, на Зх. — Атлант. океаном. Країні належать кілька груп о-вів, найбільші з яких — Балеарські та Канарські. Площа 504,75 тис. км². Насел. 47,15 млн осіб (2010). Етнічні групи: іспанці (кастильці, валенсіанці, андалузці, астурійці) — 72,8 %, каталонці — 16,4 %, галісійці — 8,2 %, баски — 2,3 % та ін. Природ. приріст насел. 1,5 % (при рівні фертильності 1,35 дитини на одну жінку). Міське насел. складає 76,6 %. Віро­сповіда­н­ня — пере­важно католицизм (95 %). Столиця — Мадрид (3,27 млн осіб; 2010). Найбільші міста (млн осіб): Барселона (1,62), Валенсія (0,8), Севілья (0,7), Сараґоса (0,68). Держ. мова — іспан. (кастил.); в автоном. спів­товариствах статус офіц. мають каталон., галісій., баск. мови. Адм.-тер. поділ — 17 автоном. спів­товариств. І. належать 2 анклави (Сеута і Мелілья), роз­таш. на Пн. Африки. Держ. устрій — парламент. монархія. Глава держави — король. Законодав. орган — Ген. Кортеси (двопалат. парламент): Кон­грес депутатів і Сенат. Серед провід. партій — Іспан. соціаліст. робітн. партія, Нар. партія, Конвергенція та Союз (Каталонія), Націоналіст. партія басків, Обʼ­єд­нані ліві. Грош. одиниця — євро. Член ООН, НАТО, ЄС, Ради Європи, СОТ, ОБСЄ.

Перші ві­домості про виникне­н­ня цивілізації на Піреней. п-ові датуються 11 ст. до н. е., коли фінікійці заснували колонію Ґадес побл. сучас. Кадіса. Згодом там зʼявилися грец. мореплавці, однак широка колонізація п-ова роз­почалася у 2-й пол. 3 ст. до н. е. із завоюва­н­ням карфаген. армією більшої частини тер. сучас. І. Бл. 228 до н. е. карфагеняни заснували Барселону і Картахену. 209 до н. е. в результаті поразки у 2-й Пунічній війні карфагеняни змушені були залишити п-ів. Від­тоді до кін. 5 ст. І. пере­бувала під владою Рим. імперії, згодом — Вестгот. королівства. У 8 ст. арабо-бербер. племена завоювали майже всю тер. п-ова. Під час правлі­н­ня маврів країна була найроз­виненішою в Європі. 1212 християн. королі роз­почали на­ступ на мавр. володі­н­ня і впродовж кількох століть від­воювали більшу частину п-ова, за винятком королівства Ґранада (про­існувало до 1492). Найбільшого роз­квіту І. досягла на поч. 16 ст. із від­кри­т­тям Х. Колумбом Америки і завоюва­н­ням багатих колоній. Мала значні володі­н­ня в Європі, однак з часом почала втрачати вплив у світі. 1868 у результаті революції була проголошена Респ., 1931 — 2-а Респ., ліквідов. 1939 диктатор. режимом генерала Ф. Франко. 1975 після його смерті у країні почала від­роджуватися демократія.

Піреней. гори, що про­стягнулися на бл. 435 км від Біскай. затоки до Серед­зем. моря, утворюють природ. кордон між І. та Францією. Більшість тер. країни за­ймає плато Месета, поділене на пн. і пд. частини гір. системами Сьєр­ра-де-Ґвадар­рама, Сьєр­ра-де-Ґредос і Монтес-де-Толедо. Прибережні рівнини вузькі, берег пере­важно гористий. Є 6 гол. гір. ланцюгів зав­вишки понад 3300 м; найвищі точки: Піко-де-Ането (3404 м) в Піренеях і Муласен (3478 м) в Сьєр­ра-Неваді на Пд. країни, Піко-де-Тейде (3718 м) на о-ві Тенеріфе на Канар. о-вах. Більшість великих річок І. впадає в Атлант. океан — Дуеро, Тахо, Ґвадіана і Міко, що беруть початок в І. і протікають через Португалію, а також Ґвадалківір, най­глибша і єдина судноплавна річка країни. Річка Ебро впадає в Серед­земне море. Клімат характеризується різкими змінами температури і пере­важно невеликою кількістю опадів. На Пн. Зх. і Пн. пере­важає мор. клімат, з мʼякою зимою і неспекот. літом (середні температури січня від –10 до –8 °С, липня — від +18 до +20 °С), на Пд. Зх. і Пд. Сх. — субтропіч. серед­земномор. клімат, з дуже спекот. сухим літом і мʼякою дощовою зимою (середні температури січня від –11 до –10 °С, липня — від +26 до +28 °С). Не­значні площі лісів (пере­важно на Пн. Зх.). Найпоширеніше дерево — вічнозелений дуб. Ростуть також пробковий дуб, тополя, маслина, горіх, бук; на серед­земномор. узбереж­жі — апельсин, лимон, інжир, мигдаль. Тварин. світ пред­ставлений вовком, риссю, диким котом, лисицею, диким кабаном, оленем, зайцем та ін. У річках та озерах водяться форель, сом, лин. І. славиться фієстами (найві­доміші — у Валенсії, «Сан-Фермін» у Памплоні, квітневий ярмарок у Севільї) та коридами, що проводяться у всіх регіонах, за винятком Каталонії та Канар. о-вів. Музеї: живопису і скульптури «Прадо», сучас. мистецтва королеви Софії, археол., етнол. (усі — нац.), живопису баронеси Тіс­сен та колишня резиденція королів Ель Пардо (усі — Мадрид), мор. і археол. (обидва — Барселона), археол. (Кадіс). Серед ві­домих памʼяток культури та архітектури: у Мадриді — королів. палац (1737–64), церква Сан-Франсиско-ель-Ґранде (18 ст.), палац Сарсуела (резиденція іспан. монархів), «Долина полеглих» (меморіал загиблим під час громадян. війни 1936–39); у Ла-Коруньї — «Башта Геркулеса» (діючий маяк, побудов. римлянами), церкви Сантьяґо (12 ст.), Санта-Марія-дель-Кампо (13 ст.); у Памплоні — катол. собор (14 ст.); у Барселоні — собор Св. Сімейства, церква Сан-Пабло-дель-Кампо (914); у Сараґосі — собор Ла-Сео (12–16 ст.), церква св. Естебана (1693–1700); у Толедо — готич. собор із 40-а каплицями (1227–1493); у Ґранаді — залишки палацу-фортеці мавр. правителів Альгамбра, собор (1523–1703); у Пальма-де-Мальорці — готич. собор (1230), церква Сан-Франсиско (13 ст.); у Кордобі — християн. храм (пере­будов. 1236 з найбільшої в Європі мечеті); у Севільї — королів. палац (1181), готич. собор (1402–1519). Всесвітньо ві­домі імена класиків іспан. літ-ри М. де Сервантеса, Лопе де Веґи, В. Бласко Ібаньєса, сучас. письмен­ників К.-Х. Сели, Х. Ґойтісоло, А.-М. Матуте, митців та скульпторів П. Пікас­со, С. Далі, Ж. Міро, спів­аків Х. Кар­рераса, П. Домінґо та М. Кабальє.

І. — країна з високим рівнем екон. роз­витку. За обсягами пром. виробництва посідає 5-е м. серед країн Зх. Європи. Найроз­виненіші галузі: гірн.-добувна, маш.-буд., автомобілебуд., електротех., хім., текс­тил. пром. та чорна металургія. І. входить до десятки країн — гол. виробників суден та ін. транс­порт. засобів. Роз­винуте с. госп-во. Є значні поклади камʼяного вугі­л­ля, залізної руди, піритів, ртуті, урану, золота, срібла, вольфраму, свинцю, сурми, вісмуту тощо. ВВП становить 1375 млрд дол. США (2010), у роз­рахунку на особу — бл. 27,9 тис. дол. США. У складі ВВП: сфера послуг — 71,6 %, пром-сть і будівництво — 25,5 %, с. госп-во, лісництво та рибальство — 2,9 %. Екс­портує продукцію машинобудува­н­ня, хім. та металург. галузей промисловості, транс­порт­ні засоби, кораблі, папір, картон, взу­т­тя, текс­тиль, електроустаткува­н­ня, залізну, мідну та уранову руди, ртуть, вольфрам. І. за­ймає 1-е м. у світі з екс­порту маслинової олії та апельсинів, 2-е — лимонів і томатів, 3-є — вин. Імпортує паливо та мастил. матеріали, нафту, мідь, алюміній, цинк та свинець, добрива, продукцію машинобудува­н­ня та с. господарства (зокрема мʼясо та зерно). Осн. торг. партнери: країни ЄС, США. Роз­винений туризм.

Укр.-іспан. звʼязки мають спорадич. характер. За часів УНР послом до І. при­значено Є. Кулішера, який так і не при­ступив до викона­н­ня обовʼязків. Під час 2-ї світової війни укр. інформ. діяльність в І. провадив пред­ставник ОУН Ю.-Р. Карманін. 1947 у країні навч. бл. 30 українців, діяли товариство укр. студентів-католиків «Обнова», від 1956 — Укр. студент. громада. 1950–51 виходили «Листи з Іспанії». Від 1951 на Нац. радіо І. є укр. транс­ляції (від 1955 — щоден­но). 1952 при Центрі сх. студій в Мадриді створ. укр. секцію (дир. Я. Маріль­йо), що видавала ж. «Oriente Europeo» (вміщував низку статей з укр. про­блематики). 1956 створ. Асоц. укр. приятелів І. (голова — А. Кішка). Того ж року в Мадриді від­булася ви­ставка укр. книжки (організатор Д. Бучинський). 1957 в І. мешкало бл. 60 українців. Дипломат. від­носини між І. та Україною встановлено 30 січня 1992. У 1995 в Мадриді від­булася зу­стріч «трійки» ЄС з Україною на рівні міністрів закордон. справ. 1996 було під­писано Договір про дружбу і спів­робітництво між Україною та І., а також низку ін. важливих дво­сторон. угод. 1993 у Києві створ. товариство дружби та культур. звʼязків «Україна–Іспанія». Від 1988 налагоджено спів­працю між Київ. та Ґранад. (першим в І. 1996 увів до навч. про­грами філол. факультету викла­да­н­ня української мови) університетами. Щороку в І. оздоровлюються бл. тисячі укр. дітей, які по­страждали від наслідків Чорноб. ката­строфи. Нині укр. діаспора нараховує понад 100 тис. осіб (65 % — жінки). Прагне­н­ня зберегти свою мову, культуру, не асимілюватися в ін. етніч. просторі змушує українців обʼ­єд­нуватися в громад. організації. 2003 створ. Федерацію укр. асоц. в І. (президент — М. Петруняк), до якої входить низка асоц. в різних містах І., зокрема «Україна» (м. Валенсія), «Спів­вітчизники» (м. Овʼєдо). Це — громад. організації, які проводять культурні заходи, організовують муз. та хор. колективи (один із найві­доміших — муз. гурт «Червона калина»; кер. В. Мельник), від­кривають неділ. школи, садки, спеціаліз. гуртки для дітей; сприяють участі укр. художників в іспан. та світ. ви­ставках. Згодом створ. перший в І. Укр. культур. центр. Осередком українськості й під­тримкою для емі­грантів є також Церква. Очільником реліг. громади українців в І. — Апостол. візитатором від УГКЦ обрано єпис­копа Г. Лончину. Неабияку під­тримку надає емі­грантам і РКЦ.

Літ.: Geografía de España. Barcelona, 1993; Киселев А. В. Испания. Гео­графия. История. С.-Петербург, 2001.

В. М. Кохно

Іспансько-українські літературні звʼязки. Перший пере­клад з укр. на іспан. мову опублікував 1877 філософ В. Лесич у мадрид. ж. «La Ilustración Española y Americana» — ст. «Тарас Шевченко — великий поет України» з уривками з поеми «Кавказ», поезій «Тарасова ніч», «До Основʼяненка», «Заповіт». У 20 ст. в І. творчість Т. Шевченка популяризували Р. Альберті, А.-М. Матуте та ін. У Москві ви­дано «Obras escogidas» («Ви­брані твори») Т. Шевченка (1964; у під­готовці взяли участь С.-М. Арконада, А. Ґавіна, С. Ґонсалес-Ґутьєр­рес, Р. Естрела-Льопис, М. Кановас-Саморано, Х. Матеу, Х. Сантакреу-Мансанта, А. Мансо) та І. Франка (1972). У Києві на­друковано зб. «Esperanza» («Надія») і драм. поему «En las catacumbas» («У катакомбах»; обидві — 1971) Лесі Українки, зб. «El revolucionario eterno» («Вічний революціонер», 1979) І. Франка, «Poesías escogidas» («Поетичні твори», 1986) Т. Шевченка. Крім моск. пере­кладачів, у їхній під­готовці взяли участь київ. літератори Л. Олевський, Х. Борисюк, В. Харитонов.

Укр. іспаністика почалася з вид. «Історії іспанської літератури за Тікнором» (1861) П. Куліша. І. Франко, викори­ставши ві­домий сюжет, написав поему «Пригоди Дон Кіхота» (ж. «Дзвінок», 1891; Л., 1899) та здійснив вільну пере­робку драми «Саламейський алькальд» П. Кальдерона під на­звою «Війт заламайський» (Л., 1895). В. Самійленко пере­клав роман В. Бласко Ібаньєса «La Barraca» («Хатина» // «ЛНВ», 1910, № 8–11; Л., 1925). Роман «Дон Кіхот» М. де Сервантеса українською мовою вперше ви­дано 1927 у скороченому перекл. М. Іванова; повний пере­клад твору зі збереже­н­ням автор. назви зробили М. Лукаш та А. Пере­падя («El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha» — «Премудрий гідальго дон Кіхот з Ламанчі», К., 1995). Укр. мовою у Києві ви­дано осн. шедеври іспан. літ-ри: романи «La Maja malada», «Sangre y arena» («Маха гола», «Кров і пісок») В. Бласко Ібаньєса, «Doña Perfecta», «Zaragoza» («Донна Перфекта», «Сарагоса») Б. Пере­са Гальдоса, повість «El sombrero de tres picos» («Трикутний капелюх») П.-А. де Аларкона, пʼєси Лопе де Веґи, П. Кальдерона і Тірсо де Моліни, поезії Ф. Ґарсіа Лорки, Р. Альберті; а також зб. «Іспанські прислівʼя та приказки» (1980), «Світло у вікні: Сучасна іспанська новела» (1987), «Казки народів Іспанії» (1989). Серед пере­кладачів іспан. літ-ри — М. Лукаш, Д. Павличко, М. Москаленко, С. Жолоб, Ю. Покальчук, С. Борщевський, О. Пахльовська. Іспан. літературу і мову досліджували О. Білецький, Г. Кочур, Р. Естрела-Льопис, В. Харитонов, М. Жердинівська та ін.

М. І. Литвинець

Іспансько-українські музичні звʼязки. Спорадичні контакти між муз. культурами України та І. існували від 18 ст. Зацікавле­н­ня іспан. музикою стрімко зросло від серед. 19 ст. й особливо активізувалося в його остан. чверті — в добу від­родже­н­ня самобут. нац. муз. культури І. (т. зв. Рінасіменто). 1843 під час Контрактового ярмарку в Києві від­булися концерти арт. балету Королів. опери Мадрида. У 1860-х рр. в І. ви­ступали оперні спів­аки М. Андреєв, М. Коваль. 1868 у Мадриді роз­почався творчий шлях спів­ачки К. Мас­сіні (Веденяпіна), яка згодом викладала у Києві й Одесі (серед учнів — М. Донець, Т. Леліва-Копистенський та ін.). 1870–80 у Королів. опері Мадрида спів­ала В. Рибницька. 1880 в Одесі пере­бував на гастролях скрипаль і композитор П. Сарасате. 1881 у Мадриді по­ставлено оперу «Мазепа» Ф. Педреля. 1891–92 та 1895 в І. гастролювала Т. Любатович. С. Крушельницька з тріумфом ви­ступала 1904 у Барселоні, 1908 — у Мадриді. 1911 кияни захоплювалися мистецтвом М. Ґай — «не­зрівнян­ної Кармен». 1912–13 в І. гастролювали М. Сіяк, 1921 — хор під керівництвом О. Кошиця, 1924 — Ю. Закржевський, М. Рейзен. 1922 у Барселоні спів­ала Н. Єрмоленко-Южина, 1924 — П. Цесевич, у Мадриді — Є. Ждановський. У 2-й пол. 1920–30-х рр. укр.-іспан. культурні контакти були мінімальні. Іспан. мотиви використовував Я. Цегляр для написа­н­ня циклу пісень, К. Данькевич — симф. поеми «Педро». У Києві ви­ступали гітарист А. Сеґовія, піаніст X. Ітурбі; в І. стажувався Ю. Кипоренко-Доманський. У 2-й пол. 1940-х рр. у Мадриді дебютував укр. хор «Обнова» (під керівництвом колиш. вояка 1-ї Укр. дивізії УНА О. Білика), повʼяз. із однойм. товариством укр. студентів-католиків. Згодом цей хор брав участь у між­нар. фестивалях, греко-катол. богослужі­н­нях, ви­ступав із концертами. У 1940–60-х рр. укр. музика поповнилася лише кількома зразками творів іспан. тематики: комічна опера «Собака на сіні» О. Сандлера за Лопе де Веґою, симф. картина «В Іспанії» В. Гомоляки, «Іспанський танець» Ю. Русинова та обробки іспан. танців Б. Яровинського для симф. оркестру, пʼєси «Болеро» для балалайки з фортепіано Н. Шульмана, для 3-х баянів А. Мухи, К. Мʼяскова та ін. У 1970–2000-х рр. від­булося значне по­жвавле­н­ня в іспан.-укр. муз. звʼязках. Зʼявилася низка творів укр. композиторів: балет «Камін­ний господар» В. Губаренка за Лесею Українкою, оперета «Іспанська рапсодія» В. Ільїна, поема «Дон Кіхот» В. Кирейка, «Іспанський концерт» для гітари й симф. оркестру М. Стецюна, Симф. № 4 («Іспанська») В. Золотухіна, «Іспанська сюїта» для віолончелі й фортепіано В. Губаренка. Концерт для хору й перкусії та «Іспанські фрески» Л. Дичко, цикли романсів на сл. X.-Р. Хіменеса — М. Дремлюги, Н. Боєвої, М. Денисенко, музика до пʼєс Лопе де Веґи (В. Лукашева, Ю. Шевченка, В. Скуратовського, В. Птушкіна), Тірсо де Моліни (В. Птушкіна) тощо. Особливо щедро пред­ставлена творчість, навіяна поезією Ф.-Ґ. Лорки й трагіч. долею самого поета (твори Ю. Мейтуса, Г. Ляшенка, В. Гончаренка, О. Киви, О. Левковича, Я. Верещагіна, С. Бедусенка, Б. Сюти, Є. Іршаї, В. Зубицького, А. Карнака, С. Луньова, Є. Мілки, Н. Юхновської, Н. Бучель, Н. Матвієнко та ін.). В Україні гастролював віолончеліст А. Кас­садо (1963, 1965). У 2-й пол. 20 ст. у театрах України поновилися по­становки балетів «Лауренсія» О. Крейна, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, від­булися премʼєри балетів «Іспанське ка­причіо» на музику М. Римського-Корсакова, «Болеро» М. Равеля, «Кармен» Ж. Бізе–Р. Щедріна тощо. В І. гастролювали спів­ак Д. Гнатюк, скрипаль Н. Будовський, Держ. ансамбль танцю УРСР під керівництвом П. Вірського (упродовж 3-х місяців 1969 дав концерти в Мадриді, Валенсії, Більбао, Толедо, Севільї, Малазі, Барселоні), низка укр. хор. колективів. 1974 у Києві й Чернівцях від­булися гастрол. ви­ступи танцівниці К. Клавіхо. В І. ви­ступали укр. диригенти О. Баклан, А. Власенко, І. Гамкало, В. Сіренко, С. Турчак та ін.; здобули лауреатство на між­нар. конкурсах або гастролювали спів­аки Л. Юрченко, О. Ворошило, В. Гришко, М. Кіт, М. Шопша, Л. Давимука, Т. Штонда, В. Грицюк, А. Кочерга, І. Берлізова, А. Бойко, Л. Величко-Стецюн, А. Доронін, А. Дуда, піаністи О. Рапіта, В. Гладков, К. Білинська, О. Ботвинов, Л. Марцевич, скрипалька А. Коміс­сарова, баяністи І. Завадський, П. Фенюк, A. Семешко, бандуристка О. Герасименко та ін. Іспан. преса високо оцінила по­становки Нац. опери України на між­нар. фестивалях мистецтв у Мадриді, а згодом — на Канар. о-вах, зокрема мистецтво хору (гол. хор­мейстер Л. Венедиктов), оркестру (гол. диригент В. Кожухар), солістів — А. Соловʼяненка, B. Пивоварова, Л. Забілястої, О. Вострякова, В. Гурова, О. Дяченка, Т. Кузьмінової, В. Кочур, О. Яценко. Балетну трупу й оркестр цієї опери було за­прошено на від­кри­т­тя Театру Лопе де Веґи в Мадриді. В І. ви­ступали також колективи Донец., Одес. та Харків. театрів опери та балету, Київ. театру оперети тощо. Гідно зарекомендувала себе укр. школа гітаристів (В. Петренко, В. Шаруєв, А. Шевченко, П. Полухін, О. Ренгач та ін.), що дало під­стави іспан. гітаристові, проф. Вищої королів. муз. консерваторії у Мадриді X. Кардосі на­звати гітару «укр. інструментом». За допомогою створ. у Києві укр.-іспан. фірми «КІМА» проведено перший в Україні між­нар. фестиваль «Гітара-97» за участі X. Кардоси. На­ступ. року в Києві про­йшли Дні іспан. і латино-амер. музики. Значне зацікавле­н­ня викликали концерти в Нац. палаці культури і мистецтв «Україна» (Київ, 1998) спів­ачки М. Кабальє з участю її дочки — М. Марті, диригента X. Кол­ладо, спів­ака-тенора X. Паласіоса та її учениці — О. Макарової. 2004 і 2006 М. Кабальє ви­ступила на сцені цього палацу з укр. спів­аком В. Гришком і симф. орке­стром Нац. філармонії України під керівництвом М. Дядюри; 2008 — із композитором Е. Сьєр­ра на від­крит­ті культур. центру «Опера» у Дні­пропетровську. У київ. Палаці спорту від­булися концерти естрад. спів­ака X. Іґлесіаса (1997) і його сина Е. Іґлесіаса (2007). В І. працюють музико­знавці К. Гейвандова, Т. Компанієць, спів­ачка Т. Мельниченко, скрипаль Г. Недобора та ін.

Літ.: Шевченко А. Невпокорені ігри фламенко // Музика. 1980. № 5; Київ музичний. К., 1982; Бурак М. Ви­ступи в Іспанії // Музика. 1987. № 1; Нудьга Г. Українська пісня в світі. К., 1989; Туркевич В. Еспанці аплодують киянам // Нові дні. 1995, трав.–черв.; Зубко Ж. Актуальність іспанської тематики в сучасній українській музичній культурі // Молоді музико­знавці України: Тези 7-ї Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2005.

А. І. Муха

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю