Макіївка

МАКІ́ЇВКА (1920–29 — Дмитріївськ, 1929–31 — Дмитріївськ-Сталінський) — місто обласного значення Донецької області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). Макіїв. міськраді підпорядк. с-ще Новомосковське; 5 селищ. рад — Грузько-Зорянська з смт Грузько-Зорянське (станом на січень 2014 — 1346 осіб), Високе (463), Грузько-Ломівка (622), Маяк (1193), Межове (1202) та с-щем Холмисте, Криничан. з смт Кринична (4516), с-щами Василівка та Леб’яже, Нижньокрин. з смт Нижня Кринка (13 820), Велике Оріхове (603), Липське (до 2016 — Красний Октябр; 912), Лісне (136) та селами Липове й Оріхове, Пролетар. з смт П’яти­­пілля (до 2016 — Пролетарське; 3190), Вугляр (1086), Гусельське (459), Колосникове (602), Холодне (до 2016 — Свердлове; 1487) та селами Молочарка і Шевченко, Ясинів. із смт Ясинівка (3647) та Землянки (1732); Верхньокрин. сільс. рада з селами Верхня Кринка, Красна Зоря, Новоселівка та с-щами Алмазне, Монахове, Новий Світ, Новомар’їв­­ка. Сільс. жит. на той час становили 1041 особу. М. знаходиться у центр. частині Донецького ка­­м’яновугільного басейну (див. також Донеччина), побл. Сіверський Донець-Донбас каналу, за 5 км від обл. центру та за 713 км від Києва. Є фактично пн.-сх. передмістям Донецька, разом вони складають Донец.-Макіїв. агломерацію. На тер. Макіїв. міськради протікають річки бас. Азовського моря — Кальміус з притокою Грузька (бере початок побл. М.), Кривий Торець (бере початок побл. Землянок; впадає у Казений Торець) та Кринка (впадає у Міус) з притокою Корсунь. На Кринці — Ханжонків. водосховище (пл. водного дзеркала 478 га, ємність при нормал. підпір. рівні 13,94 млн м³). За переписом насел. 2001, у Макіїв. міськраді (її пл. 426 км²) проживали 432 830 осіб (складає 91,4 % до 1989), з них у М. — 389 589 (91,6 %): росіян — 50,8 %, українців — 45 %, білорусів — 1,1 %, татар — 1,1 %, грузинів — 0,3 %, греків — 0,3 %; за оцінкою Держ. служби статистики України, станом на 1 січня 2016 чисельність наяв. насел. у Макіїв. міськраді становила 384 835, з них у М. — 347 227 осіб. На думку дослідників, фактична кількість мешканців є значно меншою. У зв’яз­­ку з військ.-політ. конфліктом на Сх. України багато жит. переселилися в різні регіони України або емігрували. Від квітня 2014 М., а від травня того ж року Макіїв. міськрада перебувають у складі т. зв. Донец. нар. респ., створ. місц. сепаратистами за сприяння рос. регуляр. і нерегуляр. військ. формувань. На 1 січня 2014 М. за кількістю жит. (351 820) посідала 13-е м. серед міст України. Віруючі є переважно парафіянами УПЦ МП. Міські р-ни: Гірницький, Кіровський, Совєтський, Центрально-Міський та Червоногвардійський. Залізничні ст.: М.-Пасажирська, М.-Вантажна, Кальміус, Кринична, Ханжонкове; зупинк. пункт Щиглівка (Донецька залізниця). Станом на 2013 у місті функціонували маршрутні таксобуси та кілька тролейбус. ліній; до 2006 також існувала відкрита 1924 трамвайна мережа (вперше на Донбасі). На тер. сучас. міста виявлено артефакти епохи палеоліту, зокрема знайдено кам’яне рубило. Досліджено 75 курганів скіфів, сарматів, половців та ін. давніх кочовиків. Наприкінці 19 ст. тут проводив розкопки рос. археолог і військ. історик М. Бранденбург. 1969 побл. шахти «Щиглівка» в 5-х курганах, на яких стояли 4 скульптури кам’яних баб, виявлено 2 поховання доби бронзи, скіфів і кочовиків 9–13 ст. і знайдено шолом, бронз. гривну, залізну шаблю та мідний котел. Після монголо-татар. навали донец. степи були незаселені, вони належали до т. зв. Дикого поля. Наприкінці 17 ст. на них виникли перші козац. зимівники Ясинівка та Землянки, а також, за нар. переказами, займище козака Макея. Нині істор. датою заснування М. вважається 1690, коли вперше згадується у писем. джерелах Ясинівка. Деякий час дослідники роком заснування зазначали 1777, коли поселення Землян­­ки перетворили на держ. військ. слободу. 1787 отаман Війська Донського Д. Іловайський заклав слободу М. (у офіц. документах уперше згадується 1815). Наприкінці 18 ст. тер. сучас. Макіїв. міськради розділили по р. Кальміус на 2 частини: сх. віднесли до Області Війська Донського, зх. — до Новорос., потім — Катеринослав. губ. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. існувала Верхнє-Макіїв. волость зі слободою М. (1873 мешкали 3102 особи, було 474 двори) та с-щем Новопавлівське (1114 і 136). У 19 ст. тут розпочато видобуток кам’яного вугілля. У 1860–70-х рр. промисловець І. Іловайський (див. Іловайські) побл. слободи М. розширив декілька невеликих шахт, а згодом об’єднав їх у один великий кам’яновугіл. рудник. 1885 його син Д. Іловайський на базі перевезеного з с. Зуївка (нині смт Харциз. міськради Донец. обл.) ремонтно-мех. заводу (введено 1866 батьком) заснував ремонтно-мех. і маш.-буд. завод (див. Макіївський труболиварний завод), а 1897 спільно з франц. промисловцями де Цаселлі, де Нерво, Гастроном і бельгійцем Л. Лапортом — Ген. товариство чавуноливар., залізороб. й сталеливар. заводів (згодом Рос. гірн. і металург. товариство «Уніон» зі штаб-квар­­ти­­рою у Парижі), яке 1899 відкрило Макіїв. металург. і сталеливар. завод (див. Макіївський металургійний завод). 1892 він збудував робітн. поселення Дмитріївський, якому 1920 надали статус міста, приєднавши колишню слободу М. Від 1870 у маєтках Іловайсь­ких працював гірн. інж. П. Горлов, зокрема у М. керував спорудженням 2-х вугіл. шахт. 1880–93 до Катеринин. і Донец. залізниць прокладено гілки Хар­­цизьк–М. і М.–Ханжонкове–Кринична. 1877 у родин. маєтку Ханжонкове (нині Нижня Кринка) народився один з піонерів кінематографа О. Ханжонков. 1881 відкрито 2-класну церк.-парафіял., 1898 — рудник. і завод. школи, 1900 — чол. і жін. гімназії. У лютому 1888 у М. побував рос. хімік Д. Менделєєв, який брав проби рудник. газу на навколиш. шахтах. 1894 підприємці Буроз і Шмідт відкрили 2 шахти та кокс. завод (від 2008 — Макіївський машинобудівний завод). 1895 у М. введено першу на Донбасі збагачувал. ф-ку потуж. 60 т на год. і 66 кокс. полуменевих печей Макіївського коксохімічного заводу, 1905 — підземну електр. відкатку за допомогою нескінченого каната, 1908 — перші електр. підйомну машину та підйомник породи на терикон. 1897 побл. Криничної підприємець Мєшков відкрив Ясинів. кам’яновугіл. копальню. Тоді ж усі шахти та заводи об’єднали у Макіїв. гірн. р-н (від 1904 — округ) Таганроз. округу Області Війська Донського. 1898 на руднику «Іван» унаслідок вибуху загинули понад 60, а 1912 на шахті «Італійка» — 50 шахтарів. За Всерос. переписом насел. 1897, у Дмитріївському проживали 7207, 1914 — бл. 20 тис. осіб. Місц. робітники брали участь у рев. подіях 1905. У 1907 відкрито першу в Рос. імперії рай. гірн.-рятув. станцію (пізніше — Центр. Макіїв. гірн.-рятув. і н.-д. станція; перший дир. — І. Федорович, 1908–15 — Д. Левицький, 1916–17 — М. Черніцин), на базі якої 1927 засн. Макіївський державний науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості. Від 1907 настоятелем франц. приходу у М. був П.-Е. Неве, який керував будівництвом храму (освячено 1915). У 1910 у Макіїв. гірн. окрузі було 37 шахт 18-ти рудників з річною потуж. 280 млн пудів вугілля. 1910–11 на шахтах Юзівки (нині Донецьк) та М. побував рос. письменник (пізніше академік АН СРСР) С. Сергєєв-Ценський, який 1912 видав повість «Наклонная “Елена”». На поч. 1910-х рр. функціонували комерц. училище та школа десятників. 1914–18 за безпосеред. участі рос. і амер. хіміка, військ. інж., академік С.-Пе­тер­бур. АН (у подальшому — РАН і АН СРСР) В. Іпатьєва розроблено та створено лаборатор. установку для виробництва азот. кислоти з аміаку на Макіїв. бензол. заводі. У березні 1917 створ. раду робітн. і солдат. депутатів, яка після більшов. перевороту взяла владу в свої руки. Від квітня 1918 довколишні поселення контролювали білокозаки наказ. отамана П. Краснова, від грудня того ж року — знову більшовики, від 11 травня 1919 — денікінці. 31 грудня 1919 остаточно встановлено більшов. владу. 1923 у М. мешкали 15 509, 1926 — 51 436 (росіян — 64,3 %, українців — 14,7 %, білорусів — 1 %, татар — 0,9 %, євреїв — 0,3 %, греків — 0,1 %), 1939 — 241 897 (відповідно 53 %, 41 %, 1,3 %, 1,2 %, 1,3 %, 0,8 %) осіб. 1931 створ. Макіївський завод металевих конструкцій, 1935 — Макіїв. ремонтно-мех. завод (від 1995 — «Будмаш»), 1936 — трест «Макіїввугілля» (від 2003 — держ. підприємство). 4 березня 1930 на шахті № 1 «Щеглівка» та 20 серпня того ж року на шахті «Капітальна»загинули відповідно 1 і 19 шахтарів. Від 1932 — у складі Донец. (1938–61 — Сталін.) обл. Жит. М. зазнали сталін. репресій, макіїв. селяни потерпали від голодомору 1932–33. У 1936 на місці дерев’яної відкрито простору муров. будівлю Макіїв. держ. цирку, в якому виступали відомі артисти та атлети з Москви, Києва, Харкова, Ростова (РФ) та ін. рад. міст. 1928 у Макіїв. держ. цирку загинув акробат М. Половінкін (див. Вінкіни). Від 1941 — місто обл. значення. Тоді ж уже працювали 60 підприємств, які у заг.-союз. масштабі видобували 12 % вугілля та виплавляли 10 % металу. Від 22 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили понад 30 тис. (переважно у міському парку) та вивезли на примус. роботи до Німеччини бл. 15 тис. жит. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни загинули 16 611 макіївців. У повоєн. час здійснювали відбудову й нарощення пром. комплексу М., зводили нові житл. мікрорайони та с-ща, відкривали об’єкти соцінфраструктури. 1952 введено Центр. збагачув. ф-ку «Радянська» (від 1998 — «Антрацит»), 1953 — Ясинівський коксохімічний завод, 1959 — філію Моск. електроламп. заводу (від 1996 — Макіївський завод «Лазер»), 1962 — Макіївський завод шахтної автоматики, 1979 — Макіїв. дослід. завод «Граніт» (від 1994 — самостійне підприємство) НДІ комплекс. авіації, 1981 — Макіїв. завод «Факел» (засоби пожеж. безпеки), 1989 — Макіїв. завод залізобетон. і бетон. виробів та конструкцій, 1991 — Макіїв. вироб.-комерц. центр «Сталкер» (гумо-тех. вироби), 1992 — Макіїв. маш.-буд. завод «Кант» (деталі машин) і компанію «Техносоюз» (обладнання для гірн.-збагачув. промисловості), 1994 — Макіїв. завод з випуску ковбас. виробів і копченостей «Колбіко», 1996 — Донец. комбінат заморожених продуктів і Макіїв. завод з виробництва картон. упаковки «Експрес», 1997 — підприємство «Омега» (оздоблюв. і лако-фарб. матеріали), 2002 — підприємство «Продукти Донбасу» (майонези, кетчупи, соуси, томатна паста тощо; торг. марки «Мак Май» та «Шеф-соус»), 2003 — Ханженков. завод деревин. плит і Макіїв. консерв. завод «Фенікс», 2004 — підприємство «Тосп-Бетон», 2005 — підприємство «Металіст» (труби), 2010 — підприємство «Салком Плюс» (м’ясна тушонка, ковбасні вироби), 2011 — ф-ку «Макодяг-К» і Макіїв. комбінат дит. харчування. Окрім кам’яного вугілля, розвідано поклади вапняку, піщанику, глини. До серед. 1990-х рр. працював Макіїв. завод радіодеталей «Скіф», до 2010-х рр. — Ханженковський завод двигунів. 1952 на шахті № 1-1 загинули 54, 4 серпня 1961 на шахті «Ясинівська-Глибока» — 7, 24 грудня 1986 на шахті «Ясинівська-Глибока» — 30, 16 травня 1987 на шахті «Чайкіне» — 36, 14 лютого 1990 на шахті ім. Поченкова — 13, 5 травня 2001 на шахті ім. С. Кірова — 10, 23 серпня 2009 на шахті ім. С. Кірова — 8, 29 липня 2011 на шахті ім. В. Баженова — 11, 17 лютого 2014 на шахті «Північна» — 7 шахтарів. 1944–46 діяв Артемівський державний український музичний драматичний театр. 1954 засн. трест «Макіївшахтобуд», на базі якого 1997 створ. ДХК «Донбасшахтобуд» з центром у Донецьку. 1959 у М. проживали 357 575 (росіян — 51,8 %, українців — 41,4 %, білорусів — 2,1 %, євреїв — 0,6 %, греків — 0,4 %), 1970 — 392 250, 1979 — 436 020 осіб. 1977 місто нагородж. орденом Труд. Червоного Прапора. Наприкінці 2013 на М. припадало бл. 6 % пром. виробництва Донец. обл. Вона є одним із найзабрудненіших міст України (після Донецька та Ка­­м’янського Дніпроп. обл.). Також функціонували Донбаська національна академія будівництва і архітектури (евакуйовано у м. Краматорськ Донец. обл., нині у місті під керівництвом сепаратистів здійснює навч. процес «двійник»), Макіїв. екон.-гуманітар. інститут, політех. коледж, мед. і пед. училища, середні спец. навч. заклади, які готують будівельників, фахівців для гірн. і металург. галузей промисловості та побут. сфери, 76 заг.-осв. (зокрема навч.-реабілітац. центр «Райдуга», гімназія психолого-пед. профілю, 3 ліцеї, приватна школа, 4 навч.-вихов. комплекси) і 80 дошкіл. навч. закладів, 3 допоміжні школи-інтернати для дітей з вадами психіч. та фіз. розвитку, 2 дит. будинки, 9 позашкіл. закладів; Донецький обласний російський театр юного глядача, Міський Палац культури ім. В. Кірсанової, Палаци культури ім. В. Воровського, ім. К. Поченкова, Макіїв. металург. заводу, Макіїв. коксохім. заводу, ім. 40-річчя ЛКСМУ шахти ім. С. Кірова держ. підприємства «Ма­­кіїввугілля», Ясинів. коксохім. заводу, «Юність» (Кринична), Центр укр. культури ім. Лесі Українки, 4 клуби (Грузько-Зорянське, Гусельське, Ясинівка, с. Верхня Кринка), муз. та художня школи, 4 школи мистецтв, Макіївський художньо-краєзнавчий музей, нар. музей історії металург. заводу, центр.-міські б-ки для дорослих ім. М. Горького, юнацька, для дітей ім. А. Гайдара та 15 бібліотеч. філій; 34 лікарні, 4 санаторії. Осн. газети: «Вечерняя Макеевка», «Кировец ММЗ», «Макеевский рабочий», «Коксохимик Макеевки» та «Шахтерские вести». Від 1999 за редакторством поетеси А. Беженової вийшло 8 випусків альманаху «Литературная Макеевка». Провідні творчі колективи: нар. — студія естрад. співу «Ідилія», ТО «Вернісаж» Міського Палацу культури ім. В. Кірсанової, вокал. ансамбль «Карусель» Палацу культури Макіїв. коксохім. заводу, фольклор. наук.-пошук. гурт «Українські вечорниці», оркестр укр. інструментів «Червона калина» Центру укр. культури ім. Лесі Українки, ансамблі класич. танцю «Білі лебеді», нар. танцю «Молодість», бального танцю «Натхнення», театр-студія «Штрих», хор. капела, хор нар. пісні Палацу культури Макіїв. металург. заводу, зразк. — ансамбль спорт. бального танцю «Ґлорія» Міського Палацу культури ім. В. Кірсанової, ансамблі естрад. танцю «Посмішка» та нар. танцю «Ровесники» Палацу культури Макіїв. металург. заводу, ансамбль бального танцю «Ніжність», театр ляльок «Теремок», ансамбль скрипалів «Рапсодія» Палацу культури Макіїв. коксохім. заводу, цирк. колектив «Фантазія» Палацу культури ім. В. Воровського, дит. муз. театр «КуТуШе», ес­­традно-хореогр. ансамбль «Дзеркало», ансамбль бального танцю «Шанс», естрадно-спорт. ансамбль «Аветис» Палацу культури Ясинів. коксохім. заводу, дит. танц. колектив «Зіроньки» Палацу культури ім. 40-річчя ЛКСМУ шахти ім. С. Кірова держ. підприємства «Макіїввугілля». 1995–2001 зведено собор Георгія Побєдоносця. Встановлено пам’ятники Макіївці, Г. Капустіну, який у 1-й чв. 18 ст. здійснив низку цільових поїздок-розвідок для уточнення даних про корисні копалини на Дону та в р-ні Воронежа, погруддя рад. і парт. діяча, тричі Героя Соц. Праці Ю. Славського (народився у М.), металурга В. Грибініченка, меморіал подвигу шахтарів М., пам’ятники та пам’ятні знаки жертвам фашизму, рад. військовополоненим, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, воїнам-афганцям, па­­м’ятні знаки «Гармата ЗІС-3», «Самохідна артилер. установка СУ-100» і «Танк ІС-3» та ліквідаторам аварії на ЧАЕС. 2010 споруджено найбільший в Україні соняч. годинник. Серед видат. уродженців — хіміки академік РАН О. Реутов і чл.-кор. АН УРСР П. Карпухін, фахівець у галузі мікробіології та біотехнології, чл.-кор. Нац. АН Білорусі А. Зінченко, фармаколог, академік АМНУ О. Стефанов, лікар-кардіохірург, академік НАМНУ В. Гринь, фахівець у галузі харч. технологій, академік НААНУ О. Луканін, фахівець у галузі металургії, Герой Соц. Праці Іл. Коробов (від 1897 понад 50 р. на металург. заводі працював його батько Ів. Коробов), фахівець у галузі ракетно-косміч. техніки, Герой Соц. Праці М. Кривошеїн; інж.-електрик П. Андрієнко, фахівець у галузі електроенергетики О. Ковальов, фахівець у галузі діагностики та моделювання енергет. систем В. Годлевський, фахівець з технології оброблення металів, металорізал. верстатів та інструмента Ф. Гігіняк, фахівці у галузі механіки В. Голиков, М. Жечев, Г. Сопілкін, фахівець у галузі ДВЗ І. Долгих, фахівець у галузі турбінобудування В. Пономарьов, фізики О. Дацко, Ю. Заворотнєв, Ю. Кочергін, В. Криворучко, М. Кухтарев, О. Петренко, фахівець у галузі машино­знавства та автоматизації проце­сів керування Г. Канюк, фахівець у галузі програм. інженерії систем реал. часу Б. Конорев, фахівець у галузі інформатизації виробництва М. Матвєєв, фахівець у галузі електромеханіки, математик В. Коптиков, математики І. Чудінович, В. Щербина, гірн. інж. Ю. Батманов, О. Брюханов, Є. Захаров, З. Іохельсон, А. Мнухін, фахівець у галузі транспортування газу В. Шелудченко, фахівець у галузі металобудівництва В. Мущанов, фахівець у галузі металургії А. Рябцев, матеріалознавці В. Пашинський, Г. Шульгін, лікарі Л. Бойко, В. Буценко, В. Винниченко, М. Георгіянц, В. Дейнега, О. Єрмаченко, В. Івченко, Б. Іотенко, А. Калашников, В. Качан, В. Кльомін, О. Купчинська, О. Момотов, Б. Норейко, Є. Прохоров, А. Рушай, М. Скрипников, В. Суханов, фахівець у галузі електрифікації с. господарства М. Лисиченко, вет. лікар Т. Любецька, агроном В. Перетятько, біологи В. Цирульников, О. Щегольков, біохімік О. Микоша, хімік Ю. Полтавцев, фармаколог О. Сотникова, геолог О. Фісуненко, економісти В. Дементьєв, П. Єгоров, О. Кендюхов, А. Ковальов, С. Наливайченко, І. Радіонова, А. Садеков, Ю. Ященко, товарознавець Н. Осипенко, правознавці В. Кравченко, О. Ярмиш, педагог В. Алфімов; історик, прозаїк, літературознавець Д. Білий, літературознавець О. Галич, письменники Л. Астахов, О. Зав’якін, поет, перекладач А. Мірошниченко, поетеси Н. Нікуліна, Н. Писарева, видавець О. Лозиков; живописці, графіки О. Мінько (нар. художник України), Є. Гордієць (засл. художник УРСР), Л. Кабачек (засл. художник РФ), О. Алчієва, О. Будовська, С. Володченко, О. Ворона, М. Капуста, Т. Левляс, Г. Отченашко, Вал. Те­­личко, О. Череповський, Н. Шиян, О. Якушенко; майстриня писанкарства, засл. майстер нар. творчості України З. Сташук, художниця декор.-ужитк. мистецтва А. Вігеріна, художниця декор. ткацтва К. Стефаненко; архітектор В. Лиховодов; театр. актори М. Протасенко, Г. Семенов (обидва — нар. арт. УРСР), В. Талашко (нар. арт. України), С. Бондаренко (засл. арт. УРСР), О. Маркова, артистка балету, балетмейстер О. Козьмак (обидві — засл. арт. України), актриса, диктор Н. Дибенко; композитор, хор. диригент В. Захаров (нар. арт. СРСР), диригент В. Редя (нар. арт. України), композитор О. Зуєв; виконавець на удар. інструментах І. Коваленко, бандуристка І. Куровська; співачки Л. Руденко (нар. арт. УРСР і СРСР), Н. Тичинська (засл. арт. УРСР), В. Денисенко; суддя Конституц. Суду України А. Головін, дипломат С. Шевченко; спортсмени К. Васюков, І. Ліщинська, М. Рємєнь (усі — біг), В. Крейдунов (стрибки з жердиною), Ю. Власов (важка атлетика), Д. Вихристюк, Д. Єлисеєв, Т. Шелестюк (усі — бокс), В. Дворак (настіл. теніс), Ю. Єрмаков, Н. Корякіна (обидва — спорт. гімнастика), В. Жердєва, Р. Ігнатенко (обидва — спорт. акробатика), Н. Клещенко (самбо, дзюдо); заслужений тренер України і СРСР А. Дерюгіна (художня гімнастика), заслужений тренер України Костянтин та його сини спортсмени Дмитро і Павло Кірпулянські (сучасне п’ятиборство), заслужений тренери України А. Квітков (штовхання ядра) та В. Черенков (бокс); учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу В. Безцінний, О. Васильчук, М. Воронков, І. Гаврилов, М. Євстратов, В. Ільченко, М. Кошелєв, В. Кулабухов, П. Марунченко, Б. Панченко. Із. М. пов’я­­зані життя та діяльність фахівців у галузі металургії академік АН СРСР І. Бардіна та академік АН УРСР М. Луговцова, фахівця у галузі гірн. справи, чл.-кор. АН СРСР, Героя Соц. Праці М. Чинекала, геолога, академік АН УРСР Г. Доленка, теплофізика, академік АНУ О. Щербаня, фахівця у галузі аерогазодинаміки, чл.-кор. НАНУ Л. Повха, фахівця у галузі вугіл. технологій, збагачення корис. копалин, дійс. чл. НТШ В. Білецького, правознавця, Героя Соц. Праці Р. Руденка; рос. письменника В. Ґросмана, поета М. Вейцмана, літературознавця Іллі Стебуна; живописця, засл. художника України М. Сліпченка, художника-монументаліста, живописця А. Дерези, художника театру Ф. Лучка, графіка, живописця Вол. Теличка; архітектора, дійс. чл. Укр. академії архітектури М. Ксеневича; акторів нар. арт. УРСР Г. Лазарева, нар. арт. України В. Аверченка, засл. арт. УРСР — Г. Кадикова, В. Кондратенко-Єзжалової, Т. Котової, засл. арт. України — В. Гладнєва, О. Кондраш­­кіної, М. Коновалова, Л. Ландковського, театр. діяча, засл. діяча мистецтв України О. Музиченка, актриси, режисера К. Фольц; промисловця Г. Ґвахарії; спортсменки (п’ятиборство) Н. Ткаченко; учасників 2-ї світової війни, Героїв Рад. Союзу Д. Адоньєва, І. Анохіна, К. Гаркуші, М. Грошева, П. Моженка, Д. Редькіна, Я. Студенникова, Ф. Щура та ін. У жовтні 1943 у місті відзначився повний кавалер ордена Слави А. Де­­рев’янко, тут похов. Герой Радянського Союзу В. Антропов. 1946 у М. в ув’язненні загинув церк. діяч УГКЦ В. Лончина.

Рекомендована література

1. Макеевка: Фотобуклет. Д., 1968;
   Google Scholar Internet
2. Запорожец М. Я. Макеевка: Истор.-краевед. очерк. Д., 1969;
   Google Scholar Internet
3. Макеевка: Справоч. Д., 1981;
   Google Scholar Internet
4. Макіївка: Фотоальбом. К., 1987;
   Google Scholar Internet
5. Лаврів П. Історія Південно-Східної України. Л., 1992;
   Google Scholar Internet
6. К., 1996;
   Google Scholar Internet
7. Його ж. Моя земля — земля моїх батьків. Д., 1995;
   Google Scholar Internet
8. Колодяжный Н. Из истории родного края. Макеевка, 1998;
   Google Scholar Internet
9. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. Москва, 2004;
   Google Scholar Internet
10. Хапланов Н. В. Макеевка: История города. Д., 2006. Кн. 1–3;
    Google Scholar Internet
11. Макеевка. Город перспектив: Фотоальбом. Макеевка, 2007;
    Google Scholar Internet
12. Голодний рік. м. Макіївка <a class="my-tooltip" href="article-20812">Донецької області</a>: Історичний нарис, свідчення мешканців району, документи, вшанування пам’яті жертв Голодомору. Д., 2008;
    Google Scholar Internet
13. Не прорастет трава забвения… Макеевка помнит. Макеевка, 2011;
    Google Scholar Internet
14. Макеевка: Фотоальбом. Макеевка, 2012.
    Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю