Македонія

МАКЕДО́НІЯ, Македонська Республіка (Македониja, Република Македониja) — держава у Південно-Східній Європі, в центрі Балканського півострова. Межує на Пн. з Сербією (зокрема й з самопроголошеною і частково визнаною Респ. Косово, яка за серб. конституцією є автоном. краєм Косово та Метохія; довж. македон.-серб. кордону 221 км, з них косов. ділянка — 159 км), на Зх. — з Албанією (151 км), на Пд. — з Грецією (периферіями Зх. М. і Центр. М.; 246 км), на Сх. — з Болгарією (148 км). Площа 25 713 км². Насел. 2 067 471 особа (2014): македонці (65 %), албанці (25 %), турки (3,8 %), цигани (2,7 %), серби (1,8 %), болгари, румуни. Адм.-тер. поділ: 80 общин і м. Скоп’є (столиця; 571,5 км²; 483 тис., у агломерації — понад 625 тис. осіб). Найбільші міста: Бітола (80,5 тис. осіб), Куманово (70,8 тис.), Прилеп (66,2 тис.), Охрид (55,7 тис.), Тетово (52,9 тис.), Штіп (43,5 тис.). Виокремлюють Вардар., Пелаґоній., Пд.-Зх., Пд.-Сх., Пн.-Сх., Полоз., Скоп. і Сх. регіони. Офіц. мови: македонська, албанська. Віросповідання: православні (68 %; діє понад 1,7 тис. церков і монастирів), мусульмани (27 %), католики (1 %). Глава держави — президент (2009–14 та від 2014 — Г. Іванов). Законодав. орган — однопалатне Зібрання. Грош. одиниця — денар. Перша Македон. держава (сучасна Македон. Респ. займає лише 35,8 % її тер.), що включала в себе й ті тер., які нині входять до складу Греції (52,4 %) та Болгарії (9,6 %), виникла у 8 ст. до н. е. за часів короля Карана (808–778 рр. до н. е.). Ін. видат. кер. були Філіп ІІ (359–336 рр. до н. е.) та його син Олександр Великий (Македонський; 336–323 рр. до н. е.). У 2–4 ст. М. належала Рим. імперії, а після її розпаду відійшла до Візантії. У 9 — на поч. 11 ст. перебувала під владою Болгар. царства, відтоді до 12 ст. — знову Візантії. На поч. 13 ст. за неї вели боротьбу болгар. і серб. володарі. 1382 М. відійшла до Сербії. Від кін. 14 ст. до поч. 1-ї Балкан. війни (1912) — у межах Осман. імперії. У 6 ст. на цих землях з’явилися слов’ян. племена. Наприкінці 9 ст. слов’ян. просвітителі, апостоли св. Климент і св. Наум заснували Охрид. книжну школу, яка продовжила традиції, започатковані св. Кирилом і св. Мефодієм, які походили з м. Солунь (нині Салоніки, Греція). Тоді Охрид перетворився у знач. центр слов’ян. культури. На думку переваж. більшості дослідників, саме Климент Охридський, який 893 став архієпископом і розгорнув освітню діяльність у Пд.-Зх. М., й склав кирилицю. 993 кирилицею зроблено напис на надгробку, який був встановлений на могилі батьків і брата царя Самуїла (знайдено 1888 у с. Герман, Греція; нині зберігається у Нац. істор. музеї Болгарії у Софії). Серед кирилич. пам’яток з рисами македон. редакції старослов’ян. мови — «Охридський апостол», «Бітольська тріодь» (обидві — 12 ст.), «Македонське євангеліє попа Йована» (12 — поч. 13 ст.), «Вранешницький апостол» (13 ст.). У 10–11 ст. (особливо після прийняття християнства 988) багато македон. церков. літ-ри (зокрема видані глаголицею «Зографський кодекс», «Асеманієве євангеліє», «Синайський псалтир», «Синайський требник») з’явилося на тер. Київ. Русі. Пізніше у М. були завезені книги давньорус. церк. діячів Іоанна І («Служба Борисові і Глібові», 1-а пол. 11 ст.), Іларіона («Слово про Закон і Благодать», 2-а пол. 11 ст.) та Нестора-літописця («Житіє Феодосія Печерського», кін. 11 — поч. 12 ст.). У 1630-х рр. київ. митрополит Петро Могила направив у Волощину на прохання її господаря Матея Басараба укр. книгодрукарів на чолі з Т. Вербицьким, де вони співпрацювали з книгодрукарями Мелетієм Македонським, Стефаном Охридським, Нектарієм Пелаґонійським. У 1-й пол. 19 ст. вперше від поч. турец. експансії вийшли книги македон. мовою монахів Й. Крчовського (1820) та К. Пейчиновича-Тетоеца (1845). У 1913 за Бухарест. мирним договором, укладеним після 2-ї Балкан. війни, македон. землі розділили на 3 частини: Вардарська відійшла до Сербії, Еґейська — до Греції, Піринська — до Болгарії. Під час 1-ї світової війни Болгарія захопила Вардар. М., але після перемоги союзників 1918 повернула її (згідно з Версал. договором 1919). У роки 2-ї світової війни Болгарія, яка була союзницею Німеччини й Італії, знову окупувала Вардар., а також Еґей. М. У квітні 1945 серб. частину М. проголошено соціаліст. респ. у складі Федератив. Нар. Респ. Югославії (пізніше — Соціаліст. Федеративна Респ. Югославія). У серпні 1946 на Париз. мирній конф. представники від УРСР засудили переслідування у Греції албан., болгар. і македон. меншин. 1963 М., зокрема Скоп’є, постраждала від землетрусу. Після референдуму 8 вересня 1991 М. стала незалеж. державою. У листопаді того ж року прийнято нову конституцію. Відтоді М. надавали фінанс. допомогу та політ. підтримку США і країни ЄС, військ. — НАТО. Від 1-ї пол. 1990-х рр. процес міжнар. визнання намагалася заблокувати Греція. 1993 країні під назвою Колишня югослав. Респ. М. (за наполяганням грец. представників; власне ж грец. влада називає цю державу «Респ. Скоп’є») надано членство в ООН. 5 грудня 2011 міжнар. суд ООН виніс рішення про те, що Греція не має права блокувати членство М. у НАТО, ЄС та ін. міжнар. організаціях. Від поч. 2001 відбувалася етнополіт. криза та тривали збройні виступи самопроголошеної албан. Армії. нац. визволення М. проти уряд. військ. 13 серпня того ж року за участі македон. офіц. влади, керівництва Армії. нац. визволення М. і представників США і ЄС підписано Охрид. договір, який передбачав припинення військ. протистояння, внесення відповід. поправок у конституцію, водночас закріплював мультикультурність держави без порушення її суверенності й унітарності.

Більшість тер. М. займають гори (80 %); середні висоти над р. м. бл. 1,2 км. Найбільші гірські масиви: Кораб (2764 м), Шар-Планіна (2760 м), Баба (2601 м), Нідже (2521 м), Бистра (г. Меденица, 2163 м), Бабуна, Беласица, Влахіна, Караорман, Мелешево, Огражден, Осогово, Скопско-Црна-Гора. Клімат від змінного еґейсько-середземноморського до помірно-континентального. Середня температура січня від 0 до -3 °С, липня — +20–+24 °С. Опадів бл. 500 мм на рік. Гірські хребти відділяють гол. македон. річки Вардар (займає 2/3 тер.; її притоки: Брегальниця, Црна Река, Треска) і Струмица, які належать до бас. Еґей. моря. На Зх. протікають річки бас. Адріатич. моря Чорний Дрин і Радіка. У країні — бл. 50 озер; найбільші: на Пд. Зх. — Охридське (348 км²), Преспанське (274 км²), на Пд. Сх. — Дойранське. На вис. 2218 м — льодовик. озера Пелістерські Очі. М. багата на лікув. мінерал. води (на їхній базі, а також ін. рекреац. ресурсів функціонує розвинена мережа санаторіїв, Будинків відпочинку). Розвідані значні поклади магнетиту, заліз. і свинцево-цинк. руд, хромітів, азбесту, срібла, сірки, лігнітів. До вис. 700–800 м — степ. рослинність, вище — ліси (переважно дубові та букові). Росте бл. 3,2 тис. видів покритонасінних, 350 видів мохів і 42 види папоротей. Є значна кількість гірських рослин, зокрема лютик, піон, мак, горечавка, едельвейс. У М. — багата орнітофауна; найбільші її представники: орли, коршуни, чаплі, куропатки. Ссавці: вовк, лисиця звичайна, кіт лісовий, рись звичайна, видра, лисиці кам’яна та лісова, борсук, горностай, ласка, тхір лісовий, перегузня звичайна, бурий ведмідь, козиця звичайна, сарна європейська, олень благородний, кабан, тадарида європейська, підковики південний, Мегея, великий і малий, широковух звичайний, пергачі пізній і північний, довгокрил звичайний, білогрудий їжак, заєць-русак, білка звичайна. Водяться десятки видів риб з родин коропових, лососевих (ендеміч. лосось охридський, форель), вугрових та ін. Нац. парки: Галічица, Маврово, Пелістер.

М. відноситься до найменш економічно розвинених країн Європи. Станом на 2016 ВВП складав 14 631 дол. США на душу насел. У її структурі на сферу послуг припадає понад 58 %, на пром-сть — бл. 30 %, на аграрне виробництво, рибальство та ліс. госп-во — бл. 12 %. Працюють підприємства з видобутку та збагачення корис. копалин; виробництва електроенергії; цементу; феросплавів, сталі, прокату, труб, виплавлення кольор. металів; маш.-буд., нафтоперероб., хім., фармацевт., легкої, харч. (цукр., маслороб.), винороб. і тютюн. галузей. У с. госп-ві переважає рослинництво; вирощують тютюн, бавовну, опіум. мак (одна з небагатьох країн світу, яка офіційно культивує цю рослину), пшеницю, кукурудзу, ячмінь, рис (єдиний виробник в регіоні), помідори, солодкий перець, картоплю, виноград, кунжут, яблука, груші, персики, абрикоси, вишні, черешні. Розвинені шовківництво, вівчарство, м’ясне скотарство, птахівництво й озерне рибальство. Щороку країну відвідує понад 500 тис. туристів. Осн. торг. партнери: країни ЄС, Сербія, Туреччина, Китай, РФ. М. експортує феронікель, прокат заліза та сталі, мінерал. сировину (зокрема мідні концентрати), текстиль, швейні вироби, машини та устаткування, хімікати, фармацевт. препарати, нафтопродукти, овочі та фрукти. Є аеропорти в Скоп’є (1,2 млн пасажирів на рік) і Охриді. Осн. залізнич. шлях Куманово–Скоп’є–Гевгелія пов’язує Пн. і Пд. країни та Пд.-Сх. Європу з Зх. і Центральною.

1944 розпочато формування фондів Нац. університет. б-ки св. Климента Охридського у Скоп’є (нині зберігається бл. 3 млн книг). 1946 відкрито Університет св. Кирила і Мефодія у Скоп’є (провід. македон. ВНЗ; 23 факультети), 1979 — Університет св. Климента Охридського у Бітолі, 1998 — Албан. університет у Тетово, 2007 — Університет Гоце Делчева у Штіпі. Окрім освіт. діяльності, вони займаються наук. дослідж. (інститути Університету св. Кирила і Мефодія: аграр. економіки, інж. сейсмології, тваринництва, нац. історії, соціол. і політико-правових дослідж., македон. мови ім. К. Мисиркова, фольклору ім. М. Цепенкова; інститути Університету св. Климента Охридського: гідробіології, старослов’ян. культури та тютюну); у їхньому складі діють понад 30 коледжів. 1947 Б. Конеський, А. Шопов, С. Яневський, В. Малеський та К. Чашуле організували СП М. 1953 вийшов перший номер літ. ж. «Савременост», 1958 — «Разгледи». 1967 засн. Македон. академію наук і мистецтв (МАНМ; перший президент — Б. Конеський, від 2012 — В. Камбовський; її почес. чл. обрано президента НАНУ Б. Патона, асоційов. чл. — директора НБУВ, академік НАНУ О. Онищенка), яка продовжила починання Македон. наук.-літ. товариства (виникло 1902 у С.-Петербурзі), Молодого македон. літ. товариства, Культ.-осв. товариства «Вардар», Македон. літ. клубу та ін. громад. наук. т-в. У її структурі — 6 відділ. (тех. наук; природничо-матем. і біотех. наук; мед. наук; сусп. наук; мовознавства та літ-ри; мистецтва), 5 н.-д. центрів (енергетики, інформатики та матеріалів; генної інженерії та біотехнологій ім. Г. Єфремова; лексикогр.; ареал. лінгвістики; стратег. дослідж.), архів, бібліотека (понад 170 тис. книг). 2009 вийшла «Македонска енциклопедиja» (т. 1–2), яку укладав лексикогр. центр МАНМ. Наукові дослідження у галузях біотехнології, генетики, молекуляр. біології, медицини, енергетики, інформ. технологій, матеріалознавства, гідрології, екології та сейсмології здійснюють 13 галуз. НДІ. У Скоп’є — Нац. музей М., Археол. музей, Міський музей, Музей сучас. мистецтва, Музей мистецтва М., Музей-каплиця Матері Терези, Македон. філармонія, Македон. нац. театр, Македон. театр драми, Македон. театр націй. Гол. пам’ятники столиці: Філіпу ІІ, Олександру Великому (Македонському), «Воїн на коні», Юстиніану І, св. Кирилу та Мефодію, «Материнству», учасникам нац.-визв. боротьби М. Андонову-Ченто, Д. Груєву, Г. Делчеву, письменнику Г. Пулевському, на честь загиблих македон. героїв, Матері Терезі. Охороняється значна кількість істор. пам’яток давньорим., православно-візантій. та іслам. культур. Об’єкти Світ. спадщини ЮНЕСКО: м. Охрид (9 ст.) і Охрид. озеро (занесено до списку 1979), печера Слатинський Ізвор, фортеця Маркові Кулі (13–14 ст.; обидва — 2004), архео-астроном. пам’ятник Кокіно (18 ст. до н. е.; 2009). У Скоп’є — руїни антич. м. Скупі, замок над лівим берегом р. Вардар (6 ст.) та кам’яний міст через неї (символ міста; 15 ст.), церква Святого Спаса (кін. 17 — поч. 18 ст.; у її дворі — могила Г. Делчева), мечеть султана Мурата (1436), мечеть Іса-бега (1475), мечеть Мустафа-паші, хамам Даут-паші (обидві — кін. 15 ст.), турец. караван-сарай Куршумлі (17 ст.), соборна церква св. Климента Охридського (1990); у околицях столиці — церква св. Пантелеймона у с. Горно Незері (1164), церква св. Никити у с. Баньяні (14 ст.), кілька церков побл. каньйона-озера Матка (14–16 ст.); у Охриді — антич. театр, собор св. Софії (9–14 ст., фрески 11–14 ст.), замок Самуїла (11 ст.), церква св. Богородиці Паривленти (13 ст.; зберігається унікал. колекція ікон 13–15 ст.), мечеть Зейнал Абидина (1590), церква св. Георгія (1834), відновлений собор св. Климента Охридського; у Бітолі — руїни давньогрец. м. Гераклея Лінкестіс, фрагменти ранньої християн. базиліки, візант. фортеці та амфітеатру, мечеті Айдар-каді (15 ст.) та Єні, башта з годинником Саат Кула, критий турец. ринок Безістен (усі — 16 ст.), церква св. Димитрія (1930). Великого успіху досягло македон. кіномистецтво. 1905 у Бітолі брати Янакі та Мілтон Манакі зняли перший балкан. кінофільм. 1994 х/ф «Перед дощем» М. Манчевського (в Україні вперше показано на Міжнар. кінофестивалі «Молодість») отримав Ґран-Прі «Золотий лев» та ще кілька призів на 51-му Венеціан. кінофестивалі та номінувався на премію «Оскар» (посів 2-е м.), а 2001 його х/ф «Порох» (2003 показано у Києві в кіноклубі «КІNО-КОЛО») відкривав 58-й Венеціан. кінофестиваль. 2009 Ю. Шевчик відзначений призом за кращу режисуру на Шанхай. міжнар. кінофестивалі за психол. трилер «Нормальний». Нині у М. проводять Скоп. міжнар. кінофестиваль (у квітні 2014 на ньому був представлений укр. фільм «Будинок з вежею», реж. Є. Нейман) та Бітол. міжнар. кінофестиваль «Брати Манакі» (у вересні того ж року — укр. фільм «Плем’я», реж. М. Слабошпицький). У М. популярними є футбол, баскетбол, волейбол, гандбол, боротьба, бокс, лижний спорт, сноуборд, шахмати та ін. види спорту. Македон. спортсмени, які здобули олімп. медалі: футболісти Б. Відініч (срібна, 1956, Мельбурн; золота, 1960, Рим), М. Дуровський (бронз., 1984, Лос-Анджелес); баскетболісти Б. Георгієвський (срібна, 1976, Монреаль), С. Венгеловська (срібна, 1988, Сеул); боксери А. Русевський (бронз., 1976, Монреаль), Р. Редзеповський (срібна), А. Саліху (бронз.; обидва — 1984, Лос-Анджелес); спортсмени з вільної боротьби С. Сейді (бронз., 1980, Москва та 1984, Лос-Анджелес), С. Трстена (золота, 1984, Лос-Анджелес; срібна, 1988, Сеул), М. Ібрагімов (бронз., 2000, Сідней). 1997 у Бітолі укр. боксер О. Єфимович став чемпіоном Європи серед кадетів. У червні 2014 на стадіоні «Філіп ІІ» у Скоп’є пройшов Кубок Європи з бігу на 10 тис. м, на якому укр. чол. команда посіла 3-є м. (Р. Романенко, І. Стребков, Д. Лашин, І. Гелетий), жін. — 4-е м. Р. Романенко у індивідуал. першості серед чоловіків виборов 6-е м., укр. бігунки О. Скрипак і Т. Головченко — відповідно 8-е і 9-е м. серед жінок. За гандбол. клуб «Кометал» виступали українки Г. Маркушевська, О. Радченко й О. Цигиця.

Нині більшість етніч. українців у М. — нащадки емігрантів з Рос. і Австро-Угор. імперій, переселенці унаслідок воєн. дій в Україні наприкінці 1910-х рр., 2-х світ. воєн, сталін. репресій, укр. жінки, які від поч. 1990-х рр. одружуються з македонцями. За переписом насел. у М. в 2002, українцями назвали себе 102 особи. Нині ідентифікують себе як українці бл. 300 македон. громадян. На думку низки дослідників, чисельність укр. діаспори у М. значно більша. Осн. місця незнач. компакт. поселення українців у М.: Скоп’є, Бітола, Охрид, Ресен, села Галичник, Делчево. Україна визнала М. 23 липня 1993, дипломат. зв’язки між двома країнами встановлено 20 квітня 1995. У грудні 1996 в Києві розпочало роботу посольство М. в Україні; у червні 2000 у Скоп’є — дипломат. представництво, а у листопаді 2001 — посольство України у М. Посли М. в Україні: В. Блажевський (1997–2003), М. Гулеський (2003–08; у 1969 закін. архіт. факультет Львів. політех. інституту), І. Ісайловський (2008–09), А. Спасеновський (2010–14) та С. Змейкоський (від 2014). У 2001–04 послом Словаччини у Сербії та Чорногорії, Албанії, М. працював словац. дипломат укр. походження М. Лайчак. Кер. укр. дипломат. місії у М.: В. Похвальський (1999–2001), П. Кір’яков (2001–03), В. Толкач (2003–04), О. Шовкопляс (2004–05), В. Москаленко (2005–09), Ю. Гончарук (2009–16) та Р. Палагусинець (від 2017). З офіц. і робочими візитами у М. першими побували міністр КМ України В. Пустовойтенко (1996) і міністр закордон. справ України Г. Удовенко (1997), на найвищому рівні — Президент України Л. Кучма (1998) та прем’єр-міністр України В. Янукович (2004); Україну відвідали міністр закордон. справ Македон. Респ. Б. Ханджийський (1998), президенти Македон. Респ. Б. Црвенковський (двічі 2005) і Г. Іванов (2010, 2014), голова Зібрання Македон. Респ. Л. Йордановський (2005) та прем’єр-міністр Македон. Респ. Н. Груєвський (2010). Між Україною та М. підписано договір про дружбу та співробітництво (2000), понад 40 договорів і угод у торг.-екон., військ.-тех. і ін. сферах. 1994 зареєстровано Товариство македон.-укр. дружби та співробітництва, 2004 — Громаду українців у М. ім. Лесі Українки. Містами-побратимами стали Кременчук Полтав. обл. і Бітола. Укр. військові брали участь у миротвор. операціях у балкан. регіоні. У березні 2001, головуючи в Раді Безпеки ООН, Україна виступила за збереження територ. цілісності та суверенітету М., засудила збройні виступи самопроголошеної албан. Армії. нац. визволення М. 2015 заг. обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та М. складав (тис. дол. США) 25 092 (2014 — 61 869), зокрема експорт — 12 993 (40 538), імпорт — 12 159 (21 133). У тому ж році основу укр. експорту товарів у М. становили: чорні метали (68 %), мідь і вироби з неї (12,3 %); македон. імпорту в Україну: тютюн і його пром. замінники (42,4 %), електр. акумулятори (34,3 %), фармацевт. продукція (7,2 %). У 2012 створ. Укр. екон. клуб у М.

Укр.-македон. наук., культурні, літ. і мист. зв’язки мають давню історію. Протягом кількох століть українці та македонці співпрацювали переважно у галузях книгодрукування та книгообміну. Бл. 1580 македон. землями подорожував письменник-полеміст Іван Вишенський, який прямував на Афон (п-ів Айон-Орос, Греція). На думку деяких дослідників, зокрема І. Франка, він побував у Охриді, а згодом на основі місц. переказів написав оповідання «Новина, чи звістка про те, як знайшли тіло вбитого Варлаама, архієпископа Охридського, у місті Велісі, який постраждав за істину й був кинутий у ріку Вардар» (водночас історик кін. 19 — поч. 20 ст. С. Голубєв вважав, що цей твір є лише випискою з твору ін. автора). Від травня 1844 тривало 11-місячне наук. відрядження укр. палеославіста, палеографа В. Григоровича на слов’ян. території, які перебували під владою турків. Розпочавши його у Стамбулі, окрім Салонік і Афона, він побував у Охриді та Бітолі, а також ін. насел. пунктах сучас. Македон. Респ. (1848 у кн. 3 «Ученых зап. Казан. університета» опубліковано його «Очерк ученого путешествия по Европейской Турции», який 1877 посмертно перевидано у Москві). В. Григорович дослідив багато унікал. пам’яток слов’ян. християн. літ-ри, збирав фольклор (його спілкування з македон. поетом Д. Миладиновим фактично сприяло зародженню македон. фольклористики). У 2-й пол. 1858 у Одесі, Києві та Херсоні перебував македон. поет Р. Жинзіфов, який 1863 у Москві частково переклав і видав «Гусларот» / «Кобзар» Т. Шевченка, надрукував македон. мовою «Слово о полку Ігоревім», а у наступ. році у моск. ж. «День» (№ 3, 18 січ.) опублікував статтю «Русины и польское восстание». У Одесі закін. гімназію (1872) і Новорос. університет (1875) уродженець м. Кратово (нині М.), болгар. етнограф, історик і перекладач Є.-Ц. Каранов. З Україною пов’язане життя діяча македон. нац. відродження, засн. македон. літ. мови К. Мисиркова — контактував з укр. славістами, деякий час мешкав у Одесі (1901–02 навч. у Новорос. університеті, 1906–07 вчителював у ниніш. гімназії № 1, тут готував дис. і писав наук. праці, видавав ж. «Вардар»; 2013 на будинку на вул. Канатна, № 28 встановлено мемор. дошку), Бердянську (нині Запоріз. обл.) та Полтаві, бував у Києві та ін. укр. містах. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. на Балканах вивчав слов’ян. мови укр. слов’янознавець В. Корабльов (1903 у С.-Петербурзі вийшла його кн. «События в Македонии и Старой Сербии»). У 1920-х рр. у Скоп’є працювали одес. історик, літературо- і мовознавець П. Біціллі, харків. вчені — лікар-дерматовенеролог В. Зарубін і мовознавець С. Кульбакін. 1932–33 досліджував структуру й організацію македон. сільс. насел., їхні сім’ї, звичаї та реліг. життя укр. і польс. етнолог Ю. Обремський. Наприкінці 1920-х — у 1-й пол. 1930-х рр. у Бітол. православ. семінарії викладав укр. церк. діяч Іоанн (Максимович) і навчалися укр. церк. діячі Й. Ілюк і П. Кернашевич. Наприкінці травня 1964 на Міжнар. форумі діячів культури, який був скликаний у Києві при сприянні ЮНЕСКО для відзначення Кобзаря, виступив Д. Конеський, а 16 серпня у г. «Нова Македониja» вийшла стаття, яку С. Яневський присвятив 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка. У 2-й пол. 20 ст. в Україну приїжджали македон. прозаїки та поети О. Арбулевська, Т. Арсовський, Д. Коцевський, Є. Манев, О. Николова, В. Подгорец, Г. Сталев, Г. Старделов, С. Яневський, Р. Ячев, де на різноманіт. твор. заходах зустрічалися з укр. літераторами.

1997 і 2002 президентами НАНУ та МАНМ (Б. Патоном і відповідно К. Богоєвим та М. Матевським) підписано угоди про співробітництво. 2002–03 започатковано проведення Днів науки України у М. (2003 у Охриді відбулася конф. «Укр.-македон. культурні зв’язки (Х–ХХ ст.)»), 2004 — Днів науки М. в Україні (у НБУВ організовано виставку «Респ. М.: історія, наука, культура, освіта», відбулася конф. «Роль науки в соц. трансформації суспільств України та Респ. М.»; брали участь Б. Патон, О. Онищенко, президент МАНМ Ц. Грозданов і голова Комітету з питань македон.-укр. співробітництва, академік МАНМ Б. Ристовський, який 2011 відзначений Золотою медаллю ім. В. Вернадського НАНУ). 2005 у Скоп’є пройшла міжнар. конф. «Наука у процесі наближення М. та України до ЄС», 2006 у Сімферополі та 2007 у Бітолі — міжнар. конф. «Укр.-македон. паралелі в історії та сучасності». На поч. жовтня 2010 на укр.-македон. наук. конф. у Штіпі виступали 14 науковців НАНУ. 2005 у Києві вийшов 1-й, 2006 — 2-й, 2008 — 3-й, 2009 — 4-й, 2011 — 5-й, 2014 — 6-й випуски «Українсько-македонського наукового збірника». У серпні 2013 під головуванням президента В. Камбовського відбулося урочисте засідання МАНМ з нагоди 150-ї річниці від дня народж. першого президента УАН В. Вернадського. Продовжено дію Угоди про співробітництво між Університетом св. Кирила і Мефодія та Київ. університетом (2009); налагоджено співпрацю між Університетом Гоце Делчев і Нац. пед. університетом (Київ) та Харків. університетом (2010), між Університетом св. Климента Охридського та Ніжин. університетом (Черніг. обл.; 2011), між Університетом св. Кирила і Мефодія та Ужгород. університетом (2014). Протягом остан. 15-ти р. запроваджено лекторати македон. мови на кафедрах слов’ян. філології Львів. і Київ. університетів, української мови — в Університеті св. Кирила і Мефодія. У спіл. укр.-македон. наук. проектах, а також міжнар. наук. конф., конгресах, симпозіумах, нарадах у Бітолі, Охриді, Скоп’є, Штіпі брали участь вчені й ін. укр. ВНЗів, зокрема Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут», Київ. університету будівництва та архітектури, Нац. університету «Львівська політехніка», Таврій. університету (Сімферополь), Харків. університету та Харків. тех. університету будівництва та архітектури. Від 2004 триває співробітництво між НБУВ (засн. фонд македоніки) та Нац. університет. б-кою св. Климента Охридського (засн. фонд україніки). Укр. вчені, архівісти та бібліотекарі досліджують та здійснюють факсиміл. видання македон. старовин. рукопис. і друков. книг, які зберігаються у б-ках і архівах України (2008 надруковано македон. рукопис 12 ст. «Слово монаха Дамаскина» з фондів НБУВ); македон. вчені, архівісти та бібліотекарі — відповідно українських. У галузі історії, правознавства, джерелознавства, мовознавства, літературознавства та мистецтвознавства укр. вчені чл.-кор. НАНУ Л. Дубровіна, О. Микитенко, В. Погорілко, В. Русанівський, М. Селівачов та ін. співпрацювали з македон. вченими М. Бошкоським, Т. Вражиновським, Б. Зафіровським, П.-Х. Ілієвським, Л. Лазаровим, Б. Ристовським, Г. Старделовим, Л. Тантуровською, Г. Тодоровським. Македон. мовою перекладено деякі твори укр. письменників М. Гоголя, О. Довгого, І. Драча, О. Корнійчука, В. Коротича, А. Малишка, Б. Олійника, Д. Павличка, Л. Первомайського, П. Тичини. Серед македон. перекладачів укр. класики — Б. Конеський, Є. Манев, Т. Момировський. Переклади македон. авторів (Ц. Андреєвського, Т. Арсовського, Б. Вишенського, Т. Георгієвського, Л. Каровського, Б. Конеського, Є. Манева, М. Матевського, Т. Момировського, О. Николової, К. Охридського, Р. Павловського, В. Подгорця, А. Поповського, К. Рацина, М. Ренджова, Й. Стрезовського, К. Чшуле, А. Шопова, Є. Щуплинової, С. Яневського) друкували журнали «Всесвіт», «Вітчизна», «Україна», «Ранок», «Світо-вид», а також вони виходили в окремих збірках. Македон. літературу перекладали П. Грабовський (вірш «На смерть юнака» Р. Жинзіфова, 1900), Д. Білоус, З. Гончарук, В. Гримич (автор ґрунт. ст. «Македонська література» в УЛЕ), М. Гримич, Л. Дмитерко, І. Драч, Н. Забіла, Н. Кащук, В. Коломієць, В. Коротич, Р. Лубківський, І. Нєнов, Б. Олійник, Д. Павличко, С. Сакидон, М. Сингаївський, М. Упеник, І. Ющук. Перекладач А. Лисенко упорядкував зб. «Македонська новела» (К., 1972), яка була відзначена Міжнар. літ. премією «Золоте перо» в Югославії. З М. пов’язане життя укр. поета та перекладача В. Бурича. Визнач. македон. письменницею, перекладачкою та літературознавцем укр. походження, пров. діячкою укр. діаспори в М. є В. Чорний-Мешкова, яка написала низку статей про укр. письменників, зокрема й Т. Шевченка, а 2016 отримала Міжнар. літ. премію ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» за переклад «Кобзаря» македон. мовою. У 1-й пол. 1960-х рр. брав участь в укладанні «Македонско-русского словаря» (Москва, 1963) укр. мовознавець В. Ілліч-Світич, наприкінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. «Македонсько-українського словника» (нині його рукопис зберігається у Нац. університеті «Остроз. академія») — мовознавець укр. походження у США Я. Гурський. 2005 у Києві вийшов «Українсько-македонський розмовник. Македонсько-український розмовник» (укладачі: О. Онищенко, Б. Ристовський, В. Русанівський, Л. Шевченко, В. Чорний-Мешкова), 2008 — «Українсько-македонський словник» (укладачі: О. Онищенко, Б. Ристовський, В. Чумак, Т. Марченко, Н. Бенедик). Б. Хоменко упорядкував кн. «Шевченко Т. “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1989), а за кілька років до смерті разом з братом К. Хоменком почав готувати кн. «Шевченко Т. “Кавказ” мовами народів світу», до яких переклали македон. мовою ці поезії Кобзаря відповідно Б. Конеський і В. Чорний-Мешкова. 2009 ІМФЕ НАНУ присвятив 3-й номер ж. «Народна творчість та етнографія» македон. фольклористиці. Інститут македон. мови та Центр. ареал. лінгвістики МАНМ спільно з Інститутом української мови НАНУ, мовознав. інститутами АН Болгарії, Польщі, Словаччини, Чехії, АНМ Сербії та Словенії укладає заг.-слов’ян. лінгвіст. атлас. У жовтні 2013 на Всесвіт. фестивалі поезії «Дні Наіма», який проходив у М. та Албанії, укр. поетеса Л. Мудрак разом з мексикан. поетесою Л. Вілагарсією здобула 1-у премію. Проводяться Дні культури України в М. та М. в Україні. У червні 2013 укладено Угоду про співробітництво між Нац. телевіз. компанією України та Македон. радіо і телебаченням. На сценах македон. театрів і філармонії виступали музиканти, співаки, артисти з Києва, Львова, Одеси, Харкова та ін. укр. міст; неодноразово гастролювали в Україні македон. колективи. У Македон. нац. театрі в післявоєнні роки відбулася постановка п’єси «Платон Кречет» О. Корнійчука, 1990 — балету «Распутін» Є. Станковича. 1992 шеф-диригентом Македон. нац. симф. оркестру був укр. диригент В. Блінов, а 1992 і 1993 він із Нац. оркестром України відкривав Міжнар. фестиваль «Охридське літо». 1999 і 2001 у М. провів майстер-класи укр. композитор О. Щетинський. 2004 лауреатом фестивалю «Європ. актор» у Бітолі стала вистава «Колишні справи» Й.-Н. Нестроя, яку поставила укр. реж. І. Кліщевська. 2007 під час гастролей колективу Нац. опери України на сцені Македон. нац. театру відбулася балетна вистава «Раймонда» О. Глазунова, 2008 — «Лебедине озеро» П. Чайковського, 2013 — «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (диригент О. Баклан, хореограф В. Яременко, декоратор А. Злобін, костюмер Г. Іпатьєва). 2013 у Македон. філармонії пройшов 2-й концерт з циклу «Лауреати», солістом якого був укр. скрипаль В. Соколов, а у Штіп. нар. театрі — постановка укр. реж. О. Мірошниченка «Самогубство самотності». Того ж року у М. разом концертували бразил. віолончеліст А. Менезес та укр. піаністка О. Задо. У македон. галереях і музеях експонувалися та зберігаються твори художників О. Бурліна, С. Іванова, К. Казанчева, М. Капусти, Я. Логінського, Е. Межула, О. Москвіної, Р. Романишина, фотохудожників Є. Комарова, М. Андріщук. У липні 2009 у виставк. залі Нац. університет. б-ки св. Климента Охридського проведено виставку вишиваних робіт «Український Всесвіт» співачки А. Рудницької. У м. Радовиш 2000–02 Л. Міщенко, Д. Нагурний і А. Гайдамака розписували церкву Святої Трійці, 2001–02 О. Кудрявченко — церкву св. Михаїла, 2009 Я. Логінський — хрестильницю церкви Преображення Христа. 2006 П. Дроздовський, М. Обезюк і А. Гайдамака створили пам’ятник рівноапостол. Клименту і Науму в Охриді. 2009 навпроти парламенту у Скоп’є встановлено бронз. погруддя Т. Шевченка (його автора — македон. скульптора Т. Серафимовського — відзначено укр. орденом «За заслуги» 3-го ступеня).