Географічний центр України
1667
Том 5
Енциклопедія Сучасної України. Т. 5: «Вод» – «Гн»| ISBN | 966-02-3355-8 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2006 |
| Обсяг | 728 с. |
Том містить 3.4 тис. статей
Сторінка 2 із 114
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
– сукупність всіх місцевих вод у рідкому, твердому і газоподібному станах, а також транзитні води, що надходять з суміжних територій та беруть участь у всіх природних ланках кругообігу води у межах території України. Поверхн. й підземні води та атмосферна вода, розташ. у межах тер. країни, незалежно від місця та типу походження й об’єму, складають...
М. Я. Бабич, М. В. Яцюк
(Wodуński Józef; 24. 02. 1884, с. Підгірці, нині Бродів. р-ну Львів. обл., за ін. даними – с. Павлокома, побл. м. Ясло, нині Польща – 02. 02. 1947, м. Поляниця-Здруй, Польща) – польський живописець. Навч. у Краків. АМ (1902–07; викл. Л. Вичулковський, Ю. Мегоффер), Мюнхені та Парижі. Працював у Львові (1909–14, 1919–20), Києві (1915–18),...
Ю. О. Бірюльов
– галузь економіки, що розробляє і здійснює заходи щодо використання поверхневих і підземних вод для різних галузей економіки, а також здійснює охорону вод і боротьбу з їх шкідливою дією. Осн. завдання В. г.: забезпечення у необхід. кількості та норматив. якості потреб суспільства у воді; регулювання, відтворення та охорона водних ресурсів,...
В. А. Сташук, М. В. Яцюк
– сукупність юридичних нормативних актів, які регулюють суспільні відносини у сферах використання та охорони водних ресурсів. Завданням В. з. є регулювання водних відносин з метою забезпечення науково обґрунтованого, рац. використання вод для потреб насел. та нар. господарства, охорони їх від забруднення, запобігання та ліквідації шкідливої дії...
А. В. Яцик
– спортивна гра у воді, під час якої учасники двох команд намагаються закинути м’яч у ворота суперника і не пропустити у свої. Ін. назва – ватерполо (від англ. water – вода і тибет. пулу – куля). Для чоловіків гральне поле (басейн) – 30 × 20 м, глиб. – не менше 2,2 м, ворота – 3 × 0,9 м, діаметр м’яча – 68–71 см, маса – 400–450 г. Для жінок...
К. П. Сахновський
– основний законодавчий акт, що регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження водними об’єктами на території країни. В. к. є одним із базових документів забезпечення правових відносин у водному законодавстві. Введений у дію 1995 (зі змінами та доповненнями – 2000). В. к. складається з преамбули та 6-ти розділів...
М. Я. Бабич, М. В. Яцюк
– щорічний збірник наукових праць. Засн. 2000 Київ. академією водного транспорту. Виходить укр. і рос. мовами, наклад – 100 прим. Публікує дослідж. в галузі водного транспорту, зокрема щодо питань інфраструктури, технології та організації транспорт. процесів, матем. моделювання, екон. аспектів діяльності мор. і річк. флотів, екол. безпеки....
М. В. Баранник
– науково-дослідна установа, що вивчає проблеми гідротехніки та меліорації. Засн. 1930 у Харкові на базі Пд. (Одеса) та Пн. (Київ) крайових меліорат. організацій як НДІ с.-г. меліорацій, від 1935 – Укр. НДІ гідротехніки і меліорації, від 1992 – Інститут гідротехніки і меліораціїї, від 2011 – сучасна назва. Від 1931 до 1941 діяв в Одесі, від 1944 –...
А. С. Загайчук, І. І. Калантиренко
– поверхневі й підземні води певної території, придатні для використання з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки, а також як джерела водозабезпечення. За запасами водних ресурсів Україна посідає одне з останніх місць в Європі. На одного жителя нашої держави на рік припадає близько 1 тис. м3 води. Для порівняння (тис. м3 на рік):...
О. В. Дезірон, О. В. Таранюк
– водні простори, які використовують для судноплавства і сплаву лісу. Розрізняють зовн. (океани, зовн. моря, затоки) та внутр. В. ш. Залежно від характеру використання внутр. В. ш. поділяють на судноплавні і сплавні, за походженням – природні (внутр. моря, озера, річки) та штучні (шлюзовані річки, судноплавні канали, штучні моря, водосховища). В....
А. В. Яцик
– вид спорту, що включає різноманітні змагання на моторних суднах. Популярними є швидкісні змагання на певні дистанції і за визначений час (годинна гонка), рідше проводять змагання в проходженні склад. фарватерів, на виконання комбінов. програм. Спортсмен виступає як водій судна. В.-м. с. розвин. у багатьох країнах світу. Перші змагання в Європі...
С. К. Фомін, С. Г. Асташова
– вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку фахівців у галузі водного господарства. Підпорядк. Мін-ву освіти і науки України. Засн. 1922 як Київ. інж.-меліоратив. технікум, від 1930 – інститут. 1959 переведений у Рівне із назвою Укр. інститут інж. водного господарства. Від 1995 – Укр. академія водного господарства, від 1998 – Рівнен. тех....
В. С. Мошинський
(03. 04. 1932, с-ще Вільхівка, нині Успенка Лутугин. р-ну Луган. обл. – 03. 07. 2018, Київ) – композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член НСКУ (1967). Закін. Київську консерваторію (1956; кл. М. Вілінського). Відтоді викладав у Донец. муз. училищі (до 1992); за сумісництвом 1959– 60 – муз. кер. Шахтар. ансамблю пісні й танцю...
Т. І. Киреєва
(Водовозов Василий Васильевич; 22. 12. 1864(03. 01. 1865), С.-Петербург – 07. 10. 1933, побл. м. Збраслав, нині Чехія) – російський громадський і політичний діяч, публіцист. Від 1883 навч. на істор.-філол., 1885–87 – на юрид. ф-тах, 1890 склав екстерном іспити на звання канд. прав у С.-Петербур. університеті. 1887 заарешт. за публікацію заборон....
А. І. Шушківський
(01. 07. 1935, Харків – 04. 12. 1997, там само) – фехтувальник (рапіра), тренер. Закін. Київський інститут фізичної культури (1959). Призер Спартакіад народів СРСР 1956 (4-е м. в індивід. заліку) та 1963 (чемпіон у команд. заліку, 3-є м. в індивід. заліку), володар Кубка СРСР 1962, переможець турнірів найсильніших 1962 і 1964. Неодноразовий...
Ю. І. Грот
– кількісне зіставлення водних ресурсів та потреб у воді всіх галузей народного господарства певної території. При складанні В. б. визначають ресурси поверхн. і підзем. вод та оцінюють можливість задовольнити ними потреби водоспоживачів. В. б. у більшості випадків складають для умов середнього за водністю року та маловодних і дуже маловодних...
А. В. Яцик
(ВАТ «УНДІВЕП») – наукова установа, що займається водогосподарсько-екологічними питаннями в Україні. Створ. 1974 у Києві як Укр. філія Центр. НДІ комплекс. використання водних ресурсів Міністерства меліорації і водного господарства СРСР. Від 1991 – самост. установа із сучас. назвою, від 1997 – ВАТ. Інститут розробляє наук. основи розвитку і...
А. В. Яцик
– гірський хребет в Українських Карпатах, переважно на межі Львівської та Закарпатської областей. Ін. назва – Верховинський Вододільний хребет. Простягається від верхів’я р. Уж до верхів’я р. Ріка, у межах Кроснен. зони. Макс. вис. 1405 м над р. м. (г. Пікуй). Сформований пісковиками. Хребет має звивисті лінії гребенів, асиметр. форму: пд. схили...
О. О. Кагало
– частина Карпатської гірської країни (Українських Карпат), в межах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. У її складі – Вододіл., Верховин. і Привододіл. хребти, Ґорґани, Ворохта-Путил. низькогір’я, Стрий.-Санська і Воловец. верховини та Ясін. улоговина. У геоструктур. відношенні пов’язана гол. чином з Кроснен. зоною. Для...
О. О. Кагало
– територія, з якої надходить поверхневий чи підземний стік до річок, озер чи інших водотоків і водойм. Ін. назва – водозабірний басейн. Розрізняють В. поверхневі і підземні. В Україні найбільші площі В. мають річки Дніпро (286 тис. км2), Дністер (72,1 тис. км2), Південний Буг (67,3 тис. км2) та Сіверський Донець (54,9...
І. В. Соловій
(28. 05(09. 06). 1888, Севастополь – 30. 10. 1972, Миколаїв) – архівіст, філолог. Закін. істор. (1912) і слов’яно-рос. (1917) відділ. Харків. університету. Викладала рос. мову й історію в Карасубазар. чол. гімназії (нині м. Білогірськ, АР Крим, 1912– 17); українознавство, рос. мову та історію у 1-му реальному училищі та 8-й початк. школі Харкова...
І. Б. Матяш
(25. 07. 1921, с. Машликіно, нині Ростов. обл., РФ – 07. 01. 1981, м. Рибінськ Ростов. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди. В армії від 1940, на фронті від 1941. Відзначився у травні 1944 під час визволення Севастополя. Від 1946 – лейтенант у запасі. Жив і працював у м....
С. О. Єфимов
(Wodonga) – місто у штаті Вікторія, Австралія. Знаходиться за 320 км на Пн. Сх. від Мельбурна. Осередок м’ясо-молоч. виробництва. Насел. разом із сусіднім м. Олбері (шт. Новий Пд. Вельс) складає 98 тис. осіб (2004), серед них бл. 100 українців. Українці почали прибувати сюди після 2-ї світової війни, переважно – з переходового табору в...
Л. І. Саєнко
– система споруд і устаткування для забезпечення необхідної якості та кількості води у водних об’єктах. До В. к. належать споруди мех., біол., фіз.-хім. очищення стіч. вод, системи зворот. водопостачання, а також тех.-технол., науково обґрунтовані системи захисту водних об’єктів від виснаження, забруднення і деградації. В Україні майже 95 %...
О. В. Дезірон, О. В. Таранюк
– ліси, які регулюють водний режим певної місцевості; смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об’єктів, що безпосередньо прилягають до русла річки чи берега водоймища. Осн. функції: стабілізація гідролог. режиму тер. водозборів; переведення поверхн. стоку вод у внутр.-ґрунтовий; регулювання рівня води у річках і охорона їх...
С. А. Генсірук, М. Н. Зеленський
(15(28). 05. 1915, м. Юзівка, нині Донецьк – 03. 02. 2000, там само) – скульпторка і живописець. Дружина Володимира Макаровича, мати Володимира, Олександра та Ольги Костіних. Член НСХУ (1947). Закін. Київський художній інститут (1941; викл. М. Гельман, С. Григор’єв, П. Ульянов). Працювала кер. гуртка образотвор. мистецтва (1941–47, Хабаров. край,...
Р. Г. Клименко
(11. 01. 1973, с. Рокитне Яготинського р-ну Київської обл.) – спортсменка (біатлон). Заслужений майстер спорту України (1995). Багаторазова призерка чемпіонатів світу 1995 (5-е місце в естафеті 4 × 7,5 км), 1996 (2-е місце в командній гонці та 3-є місце в естафеті 4 × 7,5 км), 1997 (3-є місце в командному спринті та 5-е місце в естафеті 4 × 7,5...
С. К. Фомін
(Algae) – поліфілетична група нижчих (сланевих) фотоавтотрофних організмів, які мешкають переважно у водному середовищі або вторинно пристосувалися до життя у ґрунті чи в інших умовах. За будовою клітин розрізняють В. прокаріотичні (не мають типового ядра, оточеного ядер. мембраною, та клітин. органел) й евкаріотичні (мають сформоване ядро та...
О. М. Виноградова
– падіння води в річці у місцях різкої зміни висоти її дна з утворенням одного або кількох уступів. Найчастіше водоспади трапляються в гірських районах, однак можуть формуватися й на рівнинних річках. Якщо річка тече по місцевості, складеній чергуванням твердих і м’яких гірських порід, то вона швидше врізається в м’які, ніж у стійкі, внаслідок...
А. В. Яцик
– штучна водойма, що утворюється при спорудженні гребель у долинах річок і призначена для нагромадження та перерозподілу запасів води залежно від потреб народного господарства. В Україні нараховується 1160 В. (мають об’єм понад 1 млн м3). Найбільший каскад В. створ. на Дніпрі (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське та...
А. В. Яцик
Популярні статті цього тому в 2026 році
-
-
Гітлер Адольф
869 -
Гарантії прав і свобод людини та громадянина
831 -
Воєнний комунізм
562 -
Вукста Володимир
524 -
Галичина
454 -
Геноцид
439 -
Герменевтика
437 -
Гаазькі конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907
436 -
Гедонізм
370 -
Волинська область
353 -
Газотрон
341