Медична періодика

МЕДИ́ЧНА ПЕРІО́ДИКА — сукупність спеціалізованих фахових ви­дань, що висвітлюють пита­н­ня медицини та суміжних наукових галузей. Роз­рахов. на осіб мед.-біол. сфери діяльності. У контенті М. п. пере­важає інформація наук., наук.-популяр. і практ. напрямів, що від­ображає нормал. та патол. процеси в організмі, різноманітні захворюва­н­ня, патол. стани, методи їхнього запобіга­н­ня та збереже­н­ня здоровʼя людини. Вирізняється специфічністю цільового при­значе­н­ня та покликана задовольняти інформ. потреби від­повід. аудиторії. На виникне­н­ня, становле­н­ня та роз­виток М. п. вплинули наук. від­кри­т­тя 18–19 ст., що створили фундамент мед.-біол. знань; роз­виток клін. медицини, її диференціація; за­провадже­н­ня політ. реформ, реорганізація системи місц. упр.; капіталізація су­спільства, зміна вироб. від­носин; роз­галуже­н­ня системи освіти (реорганізація вже існуючих та створе­н­ня нових мед. факультетів); пошире­н­ня наук. т-в та ін. громад. мед. організацій; зро­ста­н­ня кількості агентів наук. і практ. діяльності, які ро­зуміли необхідність пошире­н­ня мед. знать та нової інформації тощо. Це вимагало проведе­н­ня на­зрілих змін в організації мед. допомоги та приверта­н­ня до них уваги широкої громадськості; збереже­н­ня й пере­дачі інформації про хвороби, методи лікува­н­ня і профілактики; обміну досві­дом з колегами.

Першими мед. вид. на тер. Украї­ни стали засн. 1860 у Києві О. Валь­тером газети «Современ­ная медицина» (1860–80, ред. О. Валь­тер) та «Современ­ная медицина. Прибавленіе. Клиническіе лекціи и госпитальные отчеты» (1860, ред. О. Вальтер, Г. Деньковський), що пропагували фізіол. напрям у медицині, згідно з яким організм — єдине ціле, а нерв. система ві­ді­грає провід­ну роль у жит­тєдіяльності та забезпечен­ні звʼязку організму з довкі­л­лям. 1859 у Камʼянці-Подільському (нині Хмельн. обл.) створ. Товариство поділ. лікарів, яке 1860–65 видавало «Materiały do topografii i statystyki lekarskiej i higieny Podola» (усього 5 т., ред. О. Кремер). Загалом у період від 1860 до 1920 у 9-ти губерніях Над­дні­прян. України виходило 186 спеціаліз. мед. ви­дань. Їхніми засн. були держ., губерн. та земські установи (66 од.), громад. організації (71), приватні осо- би (44), освітні ін­ституції (5). За періодичністю поділялися на: щоден­ні — 2; 1–4 рази на тиждень — 5; щотижневі — 18; двотижневі — 19; 20 разів на рік — 1; щомісячні — 56; 10 разів на рік — 1; двомісячні — 3; 2–4 рази на рік — 2; квартальні — 4; пів­річні — 5; щорічні — 20; без чіткої фіксації виходу — 19; одноден­ні — 5; ви­йшли раз — 28; сезон­ні — 5; з неви­значеною періодичністю — 10. До 1882 кількість М. п. зро­стала по­ступово — щороку зʼявлялися 1–2 нові часописи. Найбільше виходило в 1894 (29 вид.), 1901 (41) і 1911 (65). 

У звʼязку з подіями 1-ї світової вій­ни та жовтн. пере­вороту 1917 від 1914 спо­стерігався кількіс. спад: щороку припиняло вихід фактично 10 вид. і їхня кількість зменшилася до двох у 1920. Найчисельнішими були наук. ви­да­н­ня. До них належать «Записки…», «Протоколы…» і «Труды…» мед. т-в і навч. закладів, а також низка журналів. Загалом можна ви­окремити 59 наук. мед. вид. за цільовим при­значе­н­ням. Серед них — «Протоколы засѣда­ній Харьковскаго медицинскаго общества» (1861/63–1916), «Про-токолы засѣ­даній Общества Кіевскихъ врачей» (1863–94, ред. В. Міл­ліот, Т. Маковецький, Б. Ко-зловський, П. Марковський), «Протоколы засѣ­даній Общества Одес­скихъ врачей» (1868–1913), «Протоколы засѣ­даній и Труды Общества Кременчугскихъ врачей съ приложеніями» (м. Кременчук, нині Полтав. обл., 1889–1910), «Протоколы засѣ­даній Общества на­учной медицины и гигіены при Харьковскомъ университетѣ» (1895–14, ред. Ю. Пенський, І. Чуєвський, П. Поляков), «Труды Общества одес­скихъ врачей» (1904–14, ред. В. Зеленський), «Труды Кіевскаго бактеріологическаго ин­ститута» (1913–17, ред. В. Ліндеман), «Врачебный сборникъ Кіевскаго воен­наго госпиталя» (1882–84), «Журналъ медицины и гигіены» (Харків, 1894, ред. П. Ковалевський). М. п. наук. т-в та громад. організацій видавали в 14 містах Над­дні­прян. України: 31 — у Києві, 11 — Харкові, 8 — Одесі, 7– Катеринославі (нині Дні­про), по 2 — Житомирі, Полтаві, Сімферополі, Чернігові, по 1 — Балаклаві (нині у ме­жах Севастополя), Єлисавет­граді (нині Кропивницький), Ка-мʼянці-Подільському, Кременчуці, Феодосії (нині АР Крим) та Херсоні. Одним із най­значніших вид. цього періоду був орган Харків. мед. товариства «Харьковскій медицинскій журналъ» (1906–17), що за просвітн. діяльність нагородж. почес. дип­ломом Заг.-рос. гігієн. ви­ставки. Ред. комітет у різний час очолювали: М. Мельников­-Ра­зведен­ков (1906–17), С. Коршун (1906, 1912–16), Б. Пржевальський (1906–08), М. Свєтухін (1906), В. Фавр (1906–16), В. Недригайлов (1906–14), К. Георгієвський (1906–16), М. Трофимов (1908–16).

Офіц.-докум. вид. формували «Бюл­летни…», «Вѣдомости…», «Обзоры…», «Свѣдѣнія…» та «Хроники…», що публікувалися в усіх губерніях Над­дні­прян. України. Засн. або видавцями були губерн. та земські управи, губерн. земські сан. упр., сан. та лікар.-сан. бюро від­діл. нар. здоровʼя міських упр., сан. від­діл. земств та міських управ, повіт. земства, міські сан. станції та громад. управлі­н­ня. Під­писували до друку ці вид. та від­повід­но виконували роль ред. посадові особи губерн., земського, повіт., міського рівнів.

За галузями медицини виходило 49 найменувань. Першим за хронологією у січні 1884 зʼявився «Вестник офтальмологии» (виходив до 1917), засн. і ред. (до 1903) — А. Ходін. Пізніше вид. редагували А. Крюков (1904–08), О. Люткевич (1908–10) та С. Головін (1911–17). Про­блеми акушерства та гін­екології роз­робляли ж. «Акушерка» (Одеса, 1893–1918, ред.-видавець П. Амброжевич), «Протоколы засѣ­даній Акушерско-гин­екологическаго общества въ Кіевѣ, состоящаго при Университетѣ св. Владиміра» (1886–1913), «Труды Кіевскаго акушерско-гин­екологическаго общества» (1899–1902), «Труды 5-го съѣзда общества рос­сійскихъ акушеровъ и гин­екологовъ» (Харків, 1915, ред. Г. Прокопʼєв). Пуб­лікацію фахових статей із питань психіатрії і нерв. патології здійснювали ж. «Архивъ психіатріи, неврологіи и судебной психопатологіи» (Харків, 1883–94, засн. і ред. П. Ковалевський) та «Во­просы нервно-психической медицины» (Київ, 1896–1905, засн. і ред. І. Сікорський). 

Стоматологія — осн. тематика ж. «Прак­тическое зубоврачеваніе» (1910–16, ред. П. Сиротинський (1910–14), від 1914 — О. Коп, М. Мінкер), «Зубоврачебный посред-никъ» (1913) та «Зубоврачебный ежемѣсячникъ» (1913–16, обидва — ред.-видавець Д. Файнбраун; усі — Одеса). Фармацевт. вид.: г. «Южный фармацевтъ» (1908, ред. Ю. Шабадт), ж. «Жизнь фармацевта» (1909–11, ред. М. Новик, Л. Тамарін), «Всерос­сійскій фармацевтическій вѣстникъ» (1912–13, ред. С. Осовський; усі — Київ). 

Пита­н­ня бальнеології висвітлювали 4 журнали та 7 газет, зокрема г. «Сезон­ный лис-токъ Славянскихъ минеральныхъ водъ» (м. Словʼянськ, нині Донец. обл., 1889–1916, ред. В. Скрильников, О. Кузнецов, С.-С. Залеський, Л. Фолькман, С. Коршун, В. Косовський), ж. «Вѣстникъ курортовъ и лечебныхъ учрежденій» (1908–16, ред.-видавець М. Шляпошников) та «Вѣстникъ бальнеологіи, климатологіи и физіотерапіи» (1910–11, ред.-видавці Ф. Бороденко, М. Ряснянський; обидва — Харків) та ін. 

Про­блемам венерології присвячене вид. «Рус­скій журналъ кожныхъ и венерическихъ болезней» (1901–17, ред.-видавець І. Зеленєв); терапії та практ. медицині — «Современ­ная клиника» (1893–96, ред. Т. Богомолов), «Вѣстникъ медицины» (1896–97, ред. В. Данилевський, Л. Ор-лов; усі — Харків), «Еврейскій медицинскій голосъ» (1908–11, ред. І. Адесман, І. Гешелін, С. Марʼя-шес, Я. Райміст), «Терапевтическое обозрѣніе» (1908–15, ред. А. Гринфельд, К. Пуріц, І. Сабанєєв; обидва — Одеса) та ін. Звʼязок медицини з фізикою роз­кривали «Труды Кіевскаго физико-­медицинскаго общества, состоящаго при университетѣ св. Владиміра» (1897/98–1915, ред. В. Чирков, В. Високович), «Рентгеновскій вѣстникъ» (Одеса, 1907–09, ред.-видавці Я. Ро­зенблат, П. Вальтер).

Із питань вет. медицини виходило 16 спеціаліз. вид., 9 із них друкували у Харкові, 2 — в Києві, по одному в Житомирі, Камʼянці-Подільському (згодом — у Він­ниці), Катеринославі, Одесі та Херсоні. Першим зʼявився журнал наук. та практ. зооятрії «Ве-теринарный вѣстникъ», засн. 1882 П. Гордєєвим. Виходив 6-ма книжками на рік до 1895. З різною періодичністю (залежно від наявності коштів та на­громадже­н­ня матеріалу) виходив «Сборникъ трудовъ Харьковскаго ветеринарнаго ин­ститута» (1887–1919, ред. М. Рязанцев). Губерн. вет. бюро або від­діли засновували «Хроники…» та «Свѣдѣнія…». Ред. за­значали голів губерн. земських управ.

Поч. 1-ї світової вій­ни спричинив посиле­н­ня цензур. утисків та фінанс. про­блеми видавців, що при­звело до закри­т­тя багатьох ви­дань. Однак у цей період виникали й нові часописи: «Извѣстія Кіевской рентгеновской комис­сіи» (1915–17, ред. О. Зонен­штраль), «Врачебно-санитарные извѣстія Управленія Главноуполномочен­наго Краснаго Креста Юго-Западнаго фронта» (Київ, 1916–18). На поч. 20 ст. у під­рос. Україні виходило 9 україномов. спеціаліз. мед. журналів: у Києві (6), Полтаві (2) та Хотині (нині Чернів. обл., 1). За періодичністю: 3 — двотижневики, 4 — місячники, 2 — з різною періодичністю. Серед них — «Збірник медичної секції українського наукового товариства в Києві» (1910–22, ред. М. Галин, О. Черняхівський), вісник гігієни, санітарії, медицини і природо­знавства «Життє і знан­нє» (Полтава, 1913, ред. Г. Коваленко), вісник Всеукр. фельдшер.-акушер. спілки «Згода» (1917, ред. Я. Коноваленко, С. Біндас), двотижневий часопис громад. та військ. ветеринарії «Вістник ветеринарної медицини» (1918, ред. А. Скороходько), орган Всеукр. спілки лікарів-українців «Українські медичні вісти» (1918, засн. О. Корчак-Чепурківський, ред. Є. Лукасевич; усі — Київ). Одне вид. було польськомовним — «Polskie miesіѣcznik lekarski», присвячене всім галузям медицини з по­глибленим висвітле­н­ням сучас. практ. питань (Київ, 1916, ред. В. Шумoвський). Видавцями, засн. та ред. було понад 180 осіб (д-ри наук і проф., зав. мед. каф. і голови різноманіт. т-в мед.-біол. та вет. спрямува­н­ня, кер. від­ділів земств та очільники мед. служб, фармацевти і лікарі-практики). Найви­значнішою особистістю з них був І. Мечников, який 1888 редагував «Труды Одес­ской бактеріологической станціи». Ред. також були науковці М. Гамалія, В. Данилевський, М. Мельников-Ра­зведенков, О. Корчак-Чепурківсь-кий, В. Високович, М. Галин, П. Гордєєв, О. Дедюлін, Є. Зем­мер, П. Лащенков, Й. Мочутковський, П. Ковалевський, С. Кор­шун, В. Недригайлов, Ю. Пенський, М. Рязанцев, І. Сікорський, А. Скороходько, О. Черняхівський; лікарі І. Лєшко-Попель, Є. Лукасевич, І. Луценко; фельд­шер Г. Коваленко, князі О. Голицин, М. Долгоруков та багато ін. Знач. внесок у роз­виток М. п. зробили видавці П.-А. Брейтигам, Х. Бердичевський, А. Кветний, Г. Коваленко, Л. Рог та ін. Різноманіт. був і автор. склад: від академіків до пацієнтів. Серед них — О. Богомолець, Я. Бардах, М. Бекетов, В. Бехтерев, С. Боткін, М. Вашетко, М. Введенський, О. Воєйков, О. Драгоманов, Д. Заболотний, П. Кучеренко, І. Липа, О. Марзеєв, М. Нещадименко, В. Образцов, Д. Одрина, В. Під­висоцький, М. Скліфосовський, С. Томілін, В. Удовенко, Л. Ценковський, Є. Черняхівський, Т. Яновський, В. Войно-Ясенецький. Друкувалися також письмен­ники: М. Ко-цюбинський, Л. Тол­стой, М. Лєсков, Ф. Страхов, К. Чуковський, Д. Мамін-Сибіряк, М. Арцибашев, М. Альбов, В. Чертков, Г. Черткова-Дітеріхс, М. Лісов­ський, Н. Нордман-Сєвєрова, художник І. Рєпін. 

На­прикінці 19 ст. зʼявилася М. п. у Галичині. У Львові 1898 Лікар. комісія НТШ почала видавати «Лікарський збірник» за редакцією Є. Озаркевича. Складалося вид. із 3-х частин: оригін. праці; справоз­да­н­ня та термінологія. У різні роки на сторінках збірника друкували стат­ті І. Верхратський, І. Горбачевський, О. Дакура, Є. Кобринський, М. Кос, В. Левицький, М. Мельник, С. Морачевська-Окуневська, В.-Д. Морачевський, М. Олійник, І. Пулюй, А. Соловей, Ф. Сель-ський, В. Янович та ін. Це перше мед. наук. вид. українською мовою. Роз­по­всюджувався як у Галичині, так і Над­дні­прян. Україні. Виходив до 1901. Від 1912 Укр. лікар. товариство у Львові роз­почало ви­да­н­ня наук.-популяр. мед. місячника українською мовою «Здоровлє» (1912–14, гол. ред. Є. Озаркевич), у якому публікували новини зі світ. медицини, цікаві факти й події з життя мед. організацій різних країн. Згодом Укр. лікар. товариство заснувало журнал-квартальник «Лікарський вісник» (1920–39, ред. комітет: І. Бережницький, С. Дрималик, І. Куровець і М. Панчишин) з метою роз­повід­ати про укр. мед. науку, давати поради лікарям-практикам, захищати інтереси лікарів, пуб­лікувати наук.-практ. стат­ті про нові способи лікува­н­ня, діагностику, профілактику різних захворювань, хроніку укр. мед. життя. Матеріали про основи гігієни та санітарії, здоровий спосіб життя, долікар. допомогу, попередже­н­ня хвороб, до­гляд за хворими уміщував ілюстров. місячник Укр. гігієн. товариства «Народне здоровля» (1937–39). Ред. і осн. авторами місячника були С. Парфанович-Вовчук, М. Панчишин, Р. Осінчук, М. Корнилів-Василів. Першим журналом, що почав виходити за рад. часів, став «Врачебное дело» (Харків, від 1918). 

У 1922 В. Карпов організував і редагував «Екатеринославский медицинский журнал» (1922–26), пере­йменований у «Дне­пропетровский медицинский журнал» (1927–31). Загалом у цей час роз­почало виходити майже 50 мед. вид., зокрема — «Известия народного комис­сариата здравоохранения Украины» (Київ; Харків, 1919–24), «Профилактическая медицина» (Харків, 1922–28; від 1929 — «Профілактична медицина»), «Медична наука України» (Київ, 1924), «Вістник Народнього Комис­сариату охорони здоровʼя» (Харків, 1925–26), «Во­просы профилактики» (Миколаїв, 1925), «Українські медичні вісті» (Київ, 1925–31), «Во­просы онкологии» (Харків, 1928–31), «Киевский медицинский журнал» (1928–30), «Український офталмологичний журнал» (Харків, 1929), «Педіатрія, акушерство та гін­екологія» (Київ, від 1936), «Актуальні пита­н­ня медичної науки та практики» (Запоріж­жя, 1940). Після 2-ї світової вій­ни кількість М. п. значно зросла. У червні 1946 в Одесі В. Філатов засн. «Офтальмологический журнал». Від 1956 ред. журналу очолювала Н. Пучківська, від 1996 — І. Логай, від 2004 — Н. Пасєчнікова. Гол. темат. напрями: кератопластика, глаукома, травматизм, тканин­на терапія, нейроофтальмологія. У післявоєн­ні роки від­новлено низку вид., зокрема «Acta medica. Приложение к журналу “Врачебное дело”» (Харків, 1945–46), «Український біо­хімічний журнал» (Київ, від 1946, гол. ред. — О. Пал­ладін), «Педіатрія, акушерство та гін­екологія» (Київ, від 1945), «Медичний журнал» (Київ, 1944–54); засн. «Фізіологічний журнал» (Київ, від 1955) та ін. В остан­ні місяці існува­н­ня УРСР почала виходити г. «Ваше здоровʼя» (Київ, від 1990, гол. ред. М. Берник, М. Бурмака), яка публікує оперативну, наук. та наук.-популярну інформацію, що стосується сфери охорони здоровʼя, медицини та фармацевтики. Укр. М. п. видавали і поза ме­жами УРСР. Знаковим є неперіод. ж. «Український медичний вісник» (Прага, 1923–25, друкувала Спілка укр. лікарів у Чехо-Словач­чині; ред. Б. Матюшенко, усього 6 чисел). 1954 Укр. лікар. товариство Пн. Америки (Чикаґо) від­новило вид. «Лікарського вісника» (ред. Р. Осінчук (1954–55, 1957–61), Я. Воєвідка (1956–57), Т. Лапичак (1962–66), П. Джуль (1967–2003), Р. Воробець (2003–07), від 2008 — Р. Горбова).

Із проголоше­н­ням незалежності України реформувалися вже існуючі та зʼявилися нові друк. вид. мед. спрямува­н­ня. За цей час наук., наук.-популяр. та популяр. часописів мед. тематики видавали понад 300. Станом на кін. 2017 виходило понад 200 наук. вид. ВНЗів мед. профілю, академій післядиплом. освіти, академ. та наук. установ. Серед них — «International Journal of Medicine and Medical Research» (Тернопіль, від 2015, гол. ред. Я. Зейда), «Biomedical and biosocial anthro-pology» (Він­ниця, від 2003, В. Мороз), «Актуальні пита­н­ня фармацевтичної і медичної науки та практики» (Запоріж­жя, від 1997, гол. ред. Ю. Колесник), «Архів психіатрії» (Київ, від 1995, гол. ред. І. Пінчук), «Буковинський медичний вісник» (Чернівці, 1997, гол. ред. Т. Бойчук), «Військова медицина України» (Київ, від 2000, гол. ред. В. Савицький), «Вісник психіатрії та психофармакотерапії» (Одеса, від 2001, гол. ред. С. Андронаті), «Галицький лікарський вісник» (Івано-Франківськ, від 1994, гол. ред. М. Рожко), «Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология» (Дні­про, від 1997, гол. ред. А. Дюдюн), «Журнал клінічних та екс­периментальних медичних досліджень» (Суми, від 1994, гол. ред. О. Сміян), «Журнал Національної академії медичних наук України» (див. «Журнал Академії медичних наук України», Київ, від 1995, гол. ред. В. Цимбалюк), «Львівський клінічний вісник» (2012, гол. ред. О. Абрагамович), «Медична освіта» (Тернопіль, від 1999, гол. ред. Ю. Вороненко), «Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина» (від 1994, гол. ред. А. Головацький), «Серце і судини» (від 2003, гол. ред. К. Амосова), «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція» (від 2010, гол. ред. В. Петренко; усі — Київ), «Український біо­фармацевтичний журнал» (Харків, від 2008, гол. ред. Л. Малоштан), «Хірургія України» (Київ, від 2001, гол. ред. В. Мішалов). Від 1991 виникли й нові мед. газети як заг.-укр., так і місцеві: «Здоровʼя України ХХІ сторіч­чя» (Київ, від 1998, засн. І. Іванченко, гол. ред. Е. Сабадаш), «Домашній лікар» (Черкаси, 1995–98), «Новости медицины и фармации» (Донецьк, від 1997, ред. Л. Заславська), «МедіВісті» (Чернігів, від 2008), «Медичний вісник» (Рівне, від 1998, ред. Т. Полянська), «Медицинский вестник Украины» (Одеса, від 1996, ред. М. Овчин­ников), «Медицина і здоровʼя» (Суми, від 1994, ред. Л. Миленко), «Медичний вісник» (Ужгород, 2001), «Ваш аптекар» (Львів, від 2001, ред. Х. Дорожовець) та ін. Сучасну М. п. за темат.-зміст. характеристиками можна поділити на: а) галузеві — терапія, хірургія, стоматологія, акушерство і гін­екологія, психіатрія і неврологія, офтальмологія, фармація, рентґенологія, шкірні та венеричні хвороби, педіатрія, фізіотерапія, бальнеологія, медицина ката­строф, військ. медицина, ветеринарія; б) вид. із теор., практ. та доказової медицини; в) мед. і вет. бактеріологія; г) епідеміологія; ґ) альтернативна медицина — гомеопатія; д) способи життя й харчува­н­ня — гігієна, вегетаріанство; е) між­галуз. вид.; є) рекламні. М. п. сприяє під­ня­т­тю профес. навичок і вмінь мед. персоналу, а також популяризації мед. знань у соціумі.

Завантажити статтю