Медична періодика

МЕДИ́ЧНА ПЕРІО́ДИКА – сукупність спеціалізованих фахових видань, що висвітлюють питання медицини та суміжних наукових галузей. Розрахов. на осіб мед.-біол. сфери діяльності. У контенті М. п. переважає інформація наук., наук.-популяр. і практ. напрямів, що відображає нормал. та патол. процеси в організмі, різноманітні захворювання, патол. стани, методи їхнього запобігання та збереження здоров’я людини. Вирізняється специфічністю цільового призначення та покликана задовольняти інформ. потреби відповід. аудиторії. На виникнення, становлення та розвиток М. п. вплинули наук. відкриття 18–19 ст., що створили фундамент мед.-біол. знань; розвиток клін. медицини, її диференціація; запровадження політ. реформ, реорганізація системи місц. упр.; капіталізація суспільства, зміна вироб. відносин; розгалуження системи освіти (реорганізація вже існуючих та створення нових мед. факультетів); поширення наук. т-в та ін. громад. мед. організацій; зростання кількості агентів наук. і практ. діяльності, які розуміли необхідність поширення мед. знать та нової інформації тощо. Це вимагало проведення назрілих змін в організації мед. допомоги та привертання до них уваги широкої громадськості; збереження й передачі інформації про хвороби, методи лікування і профілактики; обміну досвідом з колегами. Першими мед. вид. на тер. України стали засн. 1860 у Києві О. Вальтером газети «Современная медицина» (1860–80, ред. О. Вальтер) та «Современная медицина. Прибавленіе. Клиническіе лекціи и госпитальные отчеты» (1860, ред. О. Вальтер, Г. Деньковський), що пропагували фізіол. напрям у медицині, згідно з яким організм – єдине ціле, а нерв. система відіграє провідну роль у життєдіяльності та забезпеченні зв’язку організму з довкіллям. 1859 у Кам’янці-Подільському (нині Хмельн. обл.) створ. Товариство поділ. лікарів, яке 1860–65 видавало «Materiały do topografii i statystyki lekarskiej i higieny Podola» (усього 5 т., ред. О. Кремер). Загалом у період від 1860 до 1920 у 9-ти губерніях Наддніпрян. України виходило 186 спеціаліз. мед. видань. Їхніми засн. були держ., губерн. та земські установи (66 од.), громад. організації (71), приватні осо- би (44), освітні інституції (5). За періодичністю поділялися на: щоденні – 2; 1–4 рази на тиждень – 5; щотижневі – 18; двотижневі – 19; 20 разів на рік – 1; щомісячні – 56; 10 разів на рік – 1; двомісячні – 3; 2–4 рази на рік – 2; квартальні – 4; піврічні – 5; щорічні – 20; без чіткої фіксації виходу – 19; одноденні – 5; вийшли раз – 28; сезонні – 5; з невизначеною періодичністю – 10. До 1882 кількість М. п. зростала поступово – щороку з’являлися 1–2 нові часописи. Найбільше виходило в 1894 (29 вид.), 1901 (41) і 1911 (65). У зв’язку з подіями 1-ї світової війни та жовтн. перевороту 1917 від 1914 спостерігався кількіс. спад: щороку припиняло вихід фактично 10 вид. і їхня кількість зменшилася до двох у 1920. Найчисельнішими були наук. видання. До них належать «Записки…», «Протоколы…» і «Труды…» мед. т-в і навч. закладів, а також низка журналів. Загалом можна виокремити 59 наук. мед. вид. за цільовим призначенням. Серед них – «Протоколы засѣданій Харьковскаго медицинскаго общества» (1861/63–1916), «Про-токолы засѣданій Общества Кіевскихъ врачей» (1863–94, ред. В. Мілліот, Т. Маковецький, Б. Ко-зловський, П. Марковський), «Протоколы засѣданій Общества Одесскихъ врачей» (1868–1913), «Протоколы засѣданій и Труды Общества Кременчугскихъ врачей съ приложеніями» (м. Кременчук, нині Полтав. обл., 1889–1910), «Протоколы засѣданій Общества научной медицины и гигіены при Харьковскомъ университетѣ» (1895–14, ред. Ю. Пенський, І. Чуєвський, П. Поляков), «Труды Общества одесскихъ врачей» (1904–14, ред. В. Зеленський), «Труды Кіевскаго бактеріологическаго института» (1913–17, ред. В. Ліндеман), «Врачебный сборникъ Кіевскаго военнаго госпиталя» (1882–84), «Журналъ медицины и гигіены» (Харків, 1894, ред. П. Ковалевський). М. п. наук. т-в та громад. організацій видавали в 14 містах Наддніпрян. України: 31 – у Києві, 11 – Харкові, 8 – Одесі, 7– Катеринославі (нині Дніпро), по 2 – Житомирі, Полтаві, Сімферополі, Чернігові, по 1 – Балаклаві (нині у межах Севастополя), Єлисаветграді (нині Кропивницький), Ка-м’янці-Подільському, Кременчуці, Феодосії (нині АР Крим) та Херсоні. Одним із найзначніших вид. цього періоду був орган Харків. мед. товариства «Харьковскій медицинскій журналъ» (1906–17), що за просвітн. діяльність нагородж. почес. дипломом Заг.-рос. гігієн. виставки. Ред. комітет у різний час очолювали: М. Мельников-Разведенков (1906–17), С. Коршун (1906, 1912–16), Б. Пржевальський (1906–08), М. Свєтухін (1906), В. Фавр (1906–16), В. Недригайлов (1906–14), К. Георгієвський (1906–16), М. Трофимов (1908–16). Офіц.-докум. вид. формували «Бюллетни…», «Вѣдомости…», «Обзоры…», «Свѣдѣнія…» та «Хроники…», що публікувалися в усіх губерніях Наддніпрян. України. Засн. або видавцями були губерн. та земські управи, губерн. земські сан. упр., сан. та лікар.-сан. бюро відділ. нар. здоров’я міських упр., сан. відділ. земств та міських управ, повіт. земства, міські сан. станції та громад. управління. Підписували до друку ці вид. та відповідно виконували роль ред. посадові особи губерн., земського, повіт., міського рівнів. За галузями медицини виходило 49 найменувань. Першим за хронологією у січні 1884 з’явився «Вестник офтальмологии» (виходив до 1917), засн. і ред. (до 1903) – А. Ходін. Пізніше вид. редагували А. Крюков (1904–08), О. Люткевич (1908–10) та С. Головін (1911–17). Проблеми акушерства та гінекології розробляли ж. «Акушерка» (Одеса, 1893–1918, ред.-видавець П. Амброжевич), «Протоколы засѣданій Акушерско-гинекологическаго общества въ Кіевѣ, состоящаго при Университетѣ св. Владиміра» (1886–1913), «Труды Кіевскаго акушерско-гинекологическаго общества» (1899–1902), «Труды 5-го съѣзда общества россійскихъ акушеровъ и гинекологовъ» (Харків, 1915, ред. Г. Прокоп’єв). Публікацію фахових статей із питань психіатрії і нерв. патології здійснювали ж. «Архивъ психіатріи, неврологіи и судебной психопатологіи» (Харків, 1883–94, засн. і ред. П. Ковалевський) та «Вопросы нервно-психической медицины» (Київ, 1896–1905, засн. і ред. І. Сікорський). Стоматологія – осн. тематика ж. «Практическое зубоврачеваніе» (1910–16, ред. П. Сиротинський (1910–14), від 1914 – О. Коп, М. Мінкер), «Зубоврачебный посред-никъ» (1913) та «Зубоврачебный ежемѣсячникъ» (1913–16, обидва – ред.-видавець Д. Файнбраун; усі – Одеса). Фармацевт. вид.: г. «Южный фармацевтъ» (1908, ред. Ю. Шабадт), ж. «Жизнь фармацевта» (1909–11, ред. М. Новик, Л. Тамарін), «Всероссійскій фармацевтическій вѣстникъ» (1912–13, ред. С. Осовський; усі – Київ). Питання бальнеології висвітлювали 4 журнали та 7 газет, зокрема г. «Сезонный лис-токъ Славянскихъ минеральныхъ водъ» (м. Слов’янськ, нині Донец. обл., 1889–1916, ред. В. Скрильников, О. Кузнецов, С.-С. Залеський, Л. Фолькман, С. Коршун, В. Косовський), ж. «Вѣстникъ курортовъ и лечебныхъ учрежденій» (1908–16, ред.-видавець М. Шляпошников) та «Вѣстникъ бальнеологіи, климатологіи и физіотерапіи» (1910–11, ред.-видавці Ф. Бороденко, М. Ряснянський; обидва – Харків) та ін. Проблемам венерології присвячене вид. «Русскій журналъ кожныхъ и венерическихъ болезней» (1901–17, ред.-видавець І. Зеленєв); терапії та практ. медицині – «Современная клиника» (1893–96, ред. Т. Богомолов), «Вѣстникъ медицины» (1896–97, ред. В. Данилевський, Л. Ор-лов; усі – Харків), «Еврейскій медицинскій голосъ» (1908–11, ред. І. Адесман, І. Гешелін, С. Мар’я-шес, Я. Райміст), «Терапевтическое обозрѣніе» (1908–15, ред. А. Гринфельд, К. Пуріц, І. Сабанєєв; обидва – Одеса) та ін. Зв’язок медицини з фізикою розкривали «Труды Кіевскаго физико-медицинскаго общества, состоящаго при университетѣ св. Владиміра» (1897/98–1915, ред. В. Чирков, В. Високович), «Рентгеновскій вѣстникъ» (Одеса, 1907–09, ред.-видавці Я. Розенблат, П. Вальтер). Із питань вет. медицини виходило 16 спеціаліз. вид., 9 із них друкували у Харкові, 2 – в Києві, по одному в Житомирі, Кам’янці-Подільському (згодом – у Вінниці), Катеринославі, Одесі та Херсоні. Першим з’явився журнал наук. та практ. зооятрії «Ве-теринарный вѣстникъ», засн. 1882 П. Гордєєвим. Виходив 6-ма книжками на рік до 1895. З різною періодичністю (залежно від наявності коштів та нагромадження матеріалу) виходив «Сборникъ трудовъ Харьковскаго ветеринарнаго института» (1887–1919, ред. М. Рязанцев). Губерн. вет. бюро або відділи засновували «Хроники…» та «Свѣдѣнія…». Ред. зазначали голів губерн. земських управ. Поч. 1-ї світової війни спричинив посилення цензур. утисків та фінанс. проблеми видавців, що призвело до закриття багатьох видань. Однак у цей період виникали й нові часописи: «Извѣстія Кіевской рентгеновской комиссіи» (1915–17, ред. О. Зоненштраль), «Врачебно-санитарные извѣстія Управленія Главноуполномоченнаго Краснаго Креста Юго-Западнаго фронта» (Київ, 1916–18). На поч. 20 ст. у підрос. Україні виходило 9 україномов. спеціаліз. мед. журналів: у Києві (6), Полтаві (2) та Хотині (нині Чернів. обл., 1). За періодичністю: 3 – двотижневики, 4 – місячники, 2 – з різною періодичністю. Серед них – «Збірник медичної секції українського наукового товариства в Києві» (1910–22, ред. М. Галин, О. Черняхівський), вісник гігієни, санітарії, медицини і природознавства «Життє і знаннє» (Полтава, 1913, ред. Г. Коваленко), вісник Всеукр. фельдшер.-акушер. спілки «Згода» (1917, ред. Я. Коноваленко, С. Біндас), двотижневий часопис громад. та військ. ветеринарії «Вістник ветеринарної медицини» (1918, ред. А. Скороходько), орган Всеукр. спілки лікарів-українців «Українські медичні вісти» (1918, засн. О. Корчак-Чепурківський, ред. Є. Лукасевич; усі – Київ). Одне вид. було польськомовним – «Polskie miesіѣcznik lekarski», присвячене всім галузям медицини з поглибленим висвітленням сучас. практ. питань (Київ, 1916, ред. В. Шумoвський). Видавцями, засн. та ред. було понад 180 осіб (д-ри наук і проф., зав. мед. каф. і голови різноманіт. т-в мед.-біол. та вет. спрямування, кер. відділів земств та очільники мед. служб, фармацевти і лікарі-практики). Найвизначнішою особистістю з них був І. Мечников, який 1888 редагував «Труды Одесской бактеріологической станціи». Ред. також були науковці М. Гамалія, В. Данилевський, М. Мельников-Разведенков, О. Корчак-Чепурківсь-кий, В. Високович, М. Галин, П. Гордєєв, О. Дедюлін, Є. Земмер, П. Лащенков, Й. Мочутковський, П. Ковалевський, С. Коршун, В. Недригайлов, Ю. Пенський, М. Рязанцев, І. Сікорський, А. Скороходько, О. Черняхівський; лікарі І. Лєшко-Попель, Є. Лукасевич, І. Луценко; фельдшер Г. Коваленко, князі О. Голицин, М. Долгоруков та багато ін. Знач. внесок у розвиток М. п. зробили видавці П.-А. Брейтигам, Х. Бердичевський, А. Кветний, Г. Коваленко, Л. Рог та ін. Різноманіт. був і автор. склад: від академіків до пацієнтів. Серед них – О. Богомолець, Я. Бардах, М. Бекетов, В. Бехтерев, С. Боткін, М. Вашетко, М. Введенський, О. Воєйков, О. Драгоманов, Д. Заболотний, П. Кучеренко, І. Липа, О. Марзеєв, М. Нещадименко, В. Образцов, Д. Одрина, В. Підвисоцький, М. Скліфосовський, С. Томілін, В. Удовенко, Л. Ценковський, Є. Черняхівський, Т. Яновський, В. Войно-Ясенецький. Друкувалися також письменники: М. Ко-цюбинський, Л. Толстой, М. Лєсков, Ф. Страхов, К. Чуковський, Д. Мамін-Сибіряк, М. Арцибашев, М. Альбов, В. Чертков, Г. Черткова-Дітеріхс, М. Лісовський, Н. Нордман-Сєвєрова, художник І. Рєпін. Наприкінці 19 ст. з’явилася М. п. у Галичині. У Львові 1898 Лікар. комісія НТШ почала видавати «Лікарський збірник» за редакцією Є. Озаркевича. Складалося вид. із 3-х частин: оригін. праці; справоздання та термінологія. У різні роки на сторінках збірника друкували статті І. Верхратський, І. Горбачевський, О. Дакура, Є. Кобринський, М. Кос, В. Левицький, М. Мельник, С. Морачевська-Окуневська, В.-Д. Морачевський, М. Олійник, І. Пулюй, А. Соловей, Ф. Сель-ський, В. Янович та ін. Це перше мед. наук. вид. українською мовою. Розповсюджувався як у Галичині, так і Наддніпрян. Україні. Виходив до 1901. Від 1912 Укр. лікар. товариство у Львові розпочало видання наук.-популяр. мед. місячника українською мовою «Здоровлє» (1912–14, гол. ред. Є. Озаркевич), у якому публікували новини зі світ. медицини, цікаві факти й події з життя мед. організацій різних країн. Згодом Укр. лікар. товариство заснувало журнал-квартальник «Лікарський вісник» (1920–39, ред. комітет: І. Бережницький, С. Дрималик, І. Куровець і М. Панчишин) з метою розповідати про укр. мед. науку, давати поради лікарям-практикам, захищати інтереси лікарів, публікувати наук.-практ. статті про нові способи лікування, діагностику, профілактику різних захворювань, хроніку укр. мед. життя. Матеріали про основи гігієни та санітарії, здоровий спосіб життя, долікар. допомогу, попередження хвороб, догляд за хворими уміщував ілюстров. місячник Укр. гігієн. товариства «Народне здоровля» (1937–39). Ред. і осн. авторами місячника були С. Парфанович-Вовчук, М. Панчишин, Р. Осінчук, М. Корнилів-Василів. Першим журналом, що почав виходити за рад. часів, став «Врачебное дело» (Харків, від 1918). У 1922 В. Карпов організував і редагував «Екатеринославский медицинский журнал» (1922–26), перейменований у «Днепропетровский медицинский журнал» (1927–31). Загалом у цей час розпочало виходити майже 50 мед. вид., зокрема – «Известия народного комиссариата здравоохранения Украины» (Київ; Харків, 1919–24), «Профилактическая медицина» (Харків, 1922–28; від 1929 – «Профілактична медицина»), «Медична наука України» (Київ, 1924), «Вістник Народнього Комиссариату охорони здоров’я» (Харків, 1925–26), «Вопросы профилактики» (Миколаїв, 1925), «Українські медичні вісті» (Київ, 1925–31), «Вопросы онкологии» (Харків, 1928–31), «Киевский медицинский журнал» (1928–30), «Український офталмологичний журнал» (Харків, 1929), «Педіатрія, акушерство та гінекологія» (Київ, від 1936), «Актуальні питання медичної науки та практики» (Запоріжжя, 1940). Після 2-ї світової війни кількість М. п. значно зросла. У червні 1946 в Одесі В. Філатов засн. «Офтальмологический журнал». Від 1956 ред. журналу очолювала Н. Пучківська, від 1996 – І. Логай, від 2004 – Н. Пасєчнікова. Гол. темат. напрями: кератопластика, глаукома, травматизм, тканинна терапія, нейроофтальмологія. У післявоєнні роки відновлено низку вид., зокрема «Acta medica. Приложение к журналу “Врачебное дело”» (Харків, 1945–46), «Український біохімічний журнал» (Київ, від 1946, гол. ред. – О. Палладін), «Педіатрія, акушерство та гінекологія» (Київ, від 1945), «Медичний журнал» (Київ, 1944–54); засн. «Фізіологічний журнал» (Київ, від 1955) та ін. В останні місяці існування УРСР почала виходити г. «Ваше здоров’я» (Київ, від 1990, гол. ред. М. Берник, М. Бурмака), яка публікує оперативну, наук. та наук.-популярну інформацію, що стосується сфери охорони здоров’я, медицини та фармацевтики. Укр. М. п. видавали і поза межами УРСР. Знаковим є неперіод. ж. «Український медичний вісник» (Прага, 1923–25, друкувала Спілка укр. лікарів у Чехо-Словаччині; ред. Б. Матюшенко, усього 6 чисел). 1954 Укр. лікар. товариство Пн. Америки (Чикаґо) відновило вид. «Лікарського вісника» (ред. Р. Осінчук (1954–55, 1957–61), Я. Воєвідка (1956–57), Т. Лапичак (1962–66), П. Джуль (1967–2003), Р. Воробець (2003–07), від 2008 – Р. Горбова). Із проголошенням незалежності України реформувалися вже існуючі та з’явилися нові друк. вид. мед. спрямування. За цей час наук., наук.-популяр. та популяр. часописів мед. тематики видавали понад 300. Станом на кін. 2017 виходило понад 200 наук. вид. ВНЗів мед. профілю, академій післядиплом. освіти, академ. та наук. установ. Серед них – «International Journal of Medicine and Medical Research» (Тернопіль, від 2015, гол. ред. Я. Зейда), «Biomedical and biosocial anthro-pology» (Вінниця, від 2003, В. Мороз), «Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики» (Запоріжжя, від 1997, гол. ред. Ю. Колесник), «Архів психіатрії» (Київ, від 1995, гол. ред. І. Пінчук), «Буковинський медичний вісник» (Чернівці, 1997, гол. ред. Т. Бойчук), «Військова медицина України» (Київ, від 2000, гол. ред. В. Савицький), «Вісник психіатрії та психофармакотерапії» (Одеса, від 2001, гол. ред. С. Андронаті), «Галицький лікарський вісник» (Івано-Франківськ, від 1994, гол. ред. М. Рожко), «Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология» (Дніпро, від 1997, гол. ред. А. Дюдюн), «Журнал клінічних та експериментальних медичних досліджень» (Суми, від 1994, гол. ред. О. Сміян), «Журнал Національної академії медичних наук України» (див. «Журнал Академії медичних наук України», Київ, від 1995, гол. ред. В. Цимбалюк), «Львівський клінічний вісник» (2012, гол. ред. О. Абрагамович), «Медична освіта» (Тернопіль, від 1999, гол. ред. Ю. Вороненко), «Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина» (від 1994, гол. ред. А. Головацький), «Серце і судини» (від 2003, гол. ред. К. Амосова), «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція» (від 2010, гол. ред. В. Петренко; усі – Київ), «Український біофармацевтичний журнал» (Харків, від 2008, гол. ред. Л. Малоштан), «Хірургія України» (Київ, від 2001, гол. ред. В. Мішалов). Від 1991 виникли й нові мед. газети як заг.-укр., так і місцеві: «Здоров’я України ХХІ сторіччя» (Київ, від 1998, засн. І. Іванченко, гол. ред. Е. Сабадаш), «Домашній лікар» (Черкаси, 1995–98), «Новости медицины и фармации» (Донецьк, від 1997, ред. Л. Заславська), «МедіВісті» (Чернігів, від 2008), «Медичний вісник» (Рівне, від 1998, ред. Т. Полянська), «Медицинский вестник Украины» (Одеса, від 1996, ред. М. Овчинников), «Медицина і здоров’я» (Суми, від 1994, ред. Л. Миленко), «Медичний вісник» (Ужгород, 2001), «Ваш аптекар» (Львів, від 2001, ред. Х. Дорожовець) та ін. Сучасну М. п. за темат.-зміст. характеристиками можна поділити на: а) галузеві – терапія, хірургія, стоматологія, акушерство і гінекологія, психіатрія і неврологія, офтальмологія, фармація, рентґенологія, шкірні та венеричні хвороби, педіатрія, фізіотерапія, бальнеологія, медицина катастроф, військ. медицина, ветеринарія; б) вид. із теор., практ. та доказової медицини; в) мед. і вет. бактеріологія; г) епідеміологія; ґ) альтернативна медицина – гомеопатія; д) способи життя й харчування – гігієна, вегетаріанство; е) міжгалуз. вид.; є) рекламні. М. п. сприяє підняттю профес. навичок і вмінь мед. персоналу, а також популяризації мед. знань у соціумі.

Літ.: Лісовский Н. М. Библіографія русской періодической печати 1703–1900 гг.: матеріалы для исторіи русской журналистики. Петроградъ, 1915; Жбанков Д. Н. Материалы к истории русской медицинской прессы в 1792–1924 гг. Х., 1928; Чернова Э. Н. Систематический каталог отечественных периодических продолжающихся изданий по медицине. 1792–1960. Ленинград, 1965; Плющ В. Медична преса в Україні // Мат. до історії укр. медицини. Нью-Йорк; Мюнхен, 1975. Т. 1; Хоменок О. С. Дореволюционная периодическая печать Таврической губернии (1838–1916): очерк истории и библиографический указатель. О., 2003; Васильев Ю. К. К истории первых периодических медицинских изданий на Украине: «Южно-Русская медицинская газета» (1892–1897 гг.) // Вісн. Сум. університету. Сер. Медицина. 2006. № 2; Ганіткевич Я. До 750-річчя Львова. Історія української медицини Львова до початку другої світової війни // Acta Medica Leopoliensia. 2007. № 1–2; Гоцко-Ней Л.-І. Коротко про історію заснування Українського лікарського товариства у Львові та його діяльність у 1910–1939 рр. та у 1990–2010 рр. // Укр. лікар. товариство у Львові 1910–1939 – 1990–2010: до 100-річчя Укр. лікар. товариства у Львові. Л., 2010; Садівничий В. О. Перші україномовні спеціалізовані медичні журнали Наддніпрянської України: проблемно-тематичні аспекти // Вісн. Львів. університету. Сер. Журналістика. 2014. Вип. 39; Його ж. «Відродження розпочинається із гласності…» (Медична преса Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Дн.; К., 2015.

В. О. Садівничий

Рекомендована література

Лісовский Н. М. Библіографія русской періодической печати 1703–1900 гг.: матеріалы для исторіи русской журналистики. Петроградъ, 1915;
Жбанков Д. Н. Материалы к истории русской медицинской прессы в 1792–1924 гг. Х., 1928;
Чернова Э. Н. Систематический каталог отечественных периодических продолжающихся изданий по медицине. 1792–1960. Ленинград, 1965;
Плющ В. Медична преса в Україні // Мат. до історії укр. медицини. Нью-Йорк; Мюнхен, 1975. Т. 1;
Хоменок О. С. Дореволюционная периодическая печать Таврической губернии (1838–1916): очерк истории и библиографический указатель. О., 2003;
Васильев Ю. К. К истории первых периодических медицинских изданий на Украине: «Южно-Русская медицинская газета» (1892–1897 гг.) // Вісн. Сум. університету. Сер. Медицина. 2006. № 2;
Ганіткевич Я. До 750-річчя Львова. Історія української медицини Львова до початку другої світової війни // Acta Medica Leopoliensia. 2007. № 1–2;
Гоцко-Ней Л.-І. Коротко про історію заснування Українського лікарського товариства у Львові та його діяльність у 1910–1939 рр. та у 1990–2010 рр. // Укр. лікар. товариство у Львові 1910–1939 – 1990–2010: до 100-річчя Укр. лікар. товариства у Львові. Л., 2010;
Садівничий В. О. Перші україномовні спеціалізовані медичні журнали Наддніпрянської України: проблемно-тематичні аспекти // Вісн. Львів. університету. Сер. Журналістика. 2014. Вип. 39;
Його ж. «Відродження розпочинається із гласності…» (Медична преса Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Дн.; К., 2015.